Постанова № 57457721, 27.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6496/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015р. по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015р. ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» звернулось в суд із позовом до Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило частково скасувати податкові повідомлення-рішення №0000272201, №0000292201, №0000302201 ВІД 11.06.2015р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 10.03.2015р. по 15.05.2015р. співробітниками Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2012р. по 31.12.2014р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ 22.05.2015р. складено акт перевірки №0220/15-02-22-01125815, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 11.06.2015р. №0000272201, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 615567грн., в тому числі за основним платежем - 410378грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 205189грн.;

- від 11.06.2015р. №0000292201, яким позивачеві за порушення п.186.1 ст.186. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10ст.201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1859943грн., в тому числі за основним платежем - 1239962грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 619981грн.;

- від 11.06.2015р. № 0000302201, за п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання на суму штрафних санкцій в розмірі 510 грн.

Позивач посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті, необґрунтовано, без з'ясування фактичних обставин справи та з порушенням чинного законодавства, просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області №0000272201, №0000292201, №0000302201 від 11.06.2015р..

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125815) суму сплаченого судового збору в розмірі 15194 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто чотири),79 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи у повному обсязі спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності господарських операцій, а тому висновки акту перевірки та прийнятті на його підставі податкові повідомлення-рішення ДПІ про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДІ і штрафу є такими, що не відповідають дійсним обставинам по справі.

Проте, повністю з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки під час розгляду справи по суті судом невірно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про задоволення позову в тій частині що просить позивач, з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у відповідності до вимог податкового законодавства, в період з 10.03.2015р. по 15.05.2015р. Ізмаїльською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2012р. по 31.12.2014р. за результатами якої 22.05.2015р. складено акт за №0220/15-02-22-01/01125815 (т.1 а.с.16-130) у висновках якого вказано на порушення: - п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 410378грн., в тому числі за 2 квартал 2014р. - на 467246грн., за 3 квартал 2014р. - на 113119грн., за 4 квартал 2014р. - 169987грн. та завищено розмір від'ємного значення з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 124742грн.; - п.44.1, п.44.3 ст.44, п.186.1 ст.186. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1239962грн., в тому числі за грудень 2012р. - 2263грн., за січень 2013р. - 17515грн., за лютий 2013р. - 3210грн., за грудень 2013р. - 100206грн., за грудень 2014р. - 1116768грн.; - п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637; - п.168.1, п.168.3 ст.168, пп.169.2.2 п.169.2 ст.169, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за період з липня 2012р. по грудень 2014р. у розмірі 6425,0грн.; - пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за листопад 2012р. в сумі 66060,67грн.; - пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, внаслідок чого не відображені суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в податковому розрахунку ф.№1ДФ за ІІІ квартал 2012р.

За наслідками встановлених порушень податкового законодавства, ДПІ 11.06.2015р. прийняло: податкове повідомлення-рішення за №0000272201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 615567грн., в тому числі за основним платежем - 410378грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 205189грн.; податкове повідомлення-рішення за №0000292201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1859943,0грн., в тому числі за основним платежем - 1239962грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 619981грн.; податкове повідомлення-рішення за №0000302201, яким за порушення п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму штрафних санкцій в розмірі 510грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що: ДП «ІМТП» віднесло до складу прямих матеріальних витрат у складі собівартості реалізованих робіт (послуг) вартість дизельного палива та бензину, отриманого від ФОП ОСОБА_2, не підтвердженого відповідними первинними документами; товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, які надані до перевірки на поставку ПММ оформлені з порушенням вимоги Наказу Мінтрансу України, оскільки в них не вказані конкретна адреса пункту розвантаження товару; відсутні сертифікати відповідності та паспорти якості на бензин; відсутні докази, яким чином вказана кількість ПММ була доставлена до платника податку.

Позивач не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення, звернувся із вимогами, в яких просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015р. за №0000272201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131834грн. основного платежу, та 65917грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015р. за №0000292201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 543150грн. основного платежу, та 271575грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015р. за №0000302201 про застосування до платника податку штрафних санкцій у розмірі 510грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги не той факт, що у своїх вимогах позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення тільки в певній частині, що стосується операцій з поставки ПММ від ФОП ОСОБА_2

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ спірних податкових повідомлень-рішень, підстави за якими вони були прийняті, судова колегія виходить з наступного.

За правилами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, що включаються у склад собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як визначено в п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З змісту п.198.6. ст. 198 ПК України випливає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

В п. 201.10. ст. 201 ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2014р. між ДП «ІМТП» та ФОП ОСОБА_2 укладений договір поставки №5, за умовами якого, постачальник (ФОП) зобов'язаний у 2014р. поставити покупцю дизельне пальне та бензин А-92, вказаний у специфікації, що є додатком №1 до цього договору (т.1 а.с.139-144). 29.09.2014р. між вказаним сторонами укладений договір №6 на поставку товару, за умовами якого, постачальник зобов'язаний поставити покупцю бензин А-95 за талонами, а покупець повинен прийняти товар та сплатити його вартість (т.1 а.с.145-150).

На підтвердження виконання умов догорів, позивачем надано до ДПІ та суду копії: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень на оплату ПММ (т.1 а.с.151-193), сертифікати відповідності бензину А-92, дизельного палива (т.1 а.с.205,206).

Закупівля такої кількості ПММ зумовлена тим, що у відповідності до наказу №430/0 від 6.06.2014р. директора ДП «ІМТП», підприємство та його структурні підрозділи повинні підготуватися до роботи в осінньо-зимовій період 2014-2015років (т.2 а.с.19-22). Підготовка до осінньо-зимового сезону проводилась на підставі Плану (т.2 а.с.23-26).

Платником податку надані докази подальшого використання ПММ у своїй господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, і цей факт не спростовано в суді апеляційної інстанції, що вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагент позивача мав Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Висновки ж податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період, що перевірявся, ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки позивачем не надано усіх первинних бухгалтерських документів, а саме ТТН (належним чином оформлених), які б підтверджували «реальність» спірних господарських операцій на поставку ПММ, а також на даних податкової звітності його контрагентів, з яких вбачаються розбіжності між задекларованими показниками податкових зобов'язань з ПДВ позивача та його контрагента.

З приводу вказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стосовно посилань податкового органу на розбіжності задекларованих податкових зобов'язань позивача та його контрагента, колегія суддів звертає увагу на таке: по-перше, задекларовані позивачем податкові зобов'язання з ПДВ за період, що перевірявся, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а по-друге, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань податкового органу на не підтвердження спірних господарських операцій первинними бухгалтерськими документами, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки вони повною мірою спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань ДПІ на неправильне оформлення ТТН, судова колегія вважає необхідним вказати на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), - передаються Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних чи їх неналежне оформлення може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає необхідним зазначити, що під час ухвалення спірного рішення судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, але допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття по справі нового рішення про задоволення адміністративного позову в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов в частині часткового скасування податкових повідомлень-рішень №0000272201, №0000292201, №0000302201 від 11.06.2015р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015р. за №0000272201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 131834грн. основного платежу, та 65917грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015р. за №000292201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 543150грн. основного платежу, та 271575грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015р. за №0000302201 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510грн.

Стягнути з Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Державного бюджету України (УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 16714,27грн. (шістнадцять тисяч сімсот чотирнадцять грн. 27 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук