Ухвала суду № 57457670, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1387/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Горохівської Світлани Ігорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2014 року №0000061702, №0000031702 і від 14 травня 2014 року №0000131702.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд скасував податкове повідомлення-рішення №0000131702 від 14 травня 2014 року. В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду, ФОП подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2013 року - січні 2014 року відповідачем проведена документальна планова перевірка ФОП, за результатами якої складено акт від 28 січня 2014 року.

Під час перевірки встановлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

- п.167.1 ст.167, пп.177.5.3. п.177.5, п.177.4 ст.177 ПК України за результатом документальної перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 129383,56 грн., так як перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку № 5 до податкової декларації, встановлено завищення на суму 703506,38 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198 ПК України, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року встановлено його заниження на загальну суму 1924,48 грн.;

- п.п.7.1.2, п.7.1., п.7.3 ст.7, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: порушено порядок нарахування, обчислення та строки сплати єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення господарської діяльності, чим занизив єдиний внесок на 65316,15 грн.

На підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20 лютого 2014 року № 0000031702, яким донараховано 65316,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в сумі 6531,62 грн. та всього на суму 71 847,77 грн.;

- від 20 лютого 2014 року № 0000061702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 161 729,45 грн. у тому числі за основним платежем - 129 383,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32 345,89 грн.;

- від 14 травня 2014 року № 0000131702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 2 405,60 грн. у тому числі за основним платежем - 1 924,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 481,12 грн.

Винесення вказаних рішень і стало підставою для звернення ФОП з позовом до суду.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що в матеріалах справи містяться документи, які свідчать про проведення сплати позивачем по відповідним господарським операціям та включення сум ПДВ до податкового кредиту по останній події. Право, у якому саме періоді включати ПДВ до податкового кредиту, належить виключно підприємству. Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не вимагає від платника податків надання до ДПІ документів, які підтверджують необхідність проведення коригувань. Крім того, судом було зазначено, що твердження позивача стосовно відсутності в ОДПІ права на проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2012 по 31 грудня 2012 року є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно до положень ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Так, приймаючи спірне повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року №0000131702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість ОДПІ посилалось на встановлення заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 1923,61 грн.. До складу податкових зобов'язань з ПДВ не включено 32,83 гри. внаслідок здійснення операцій з ТОВ "Гідроспецстрой", а також перевіркою встановлено заниження ФОП податкового зобов'язання з ПДВ на 1890,78 грн. в результаті проведення ФОП коригувань податкових зобов'язань у лютому 2012 року та липні 2012 року.

За результатами операцій у лютому 2012 року, здійснених з ДП Миколаївський облавтодор проведено коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ на 1275,83 грн. у зв'язку з поверненням товару. Також, за результатами операцій у липні 2012 року, здійснених з Державним закладом Спеціалізована медико-санітарна частина №2, проведено коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ на 614,95 грн. у зв'язку з тим, що податкова накладна виписана на вказаний заклад помилково.

Положеннями ст.192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Так, внаслідок коригувань податкових зобов'язань у лютому 2012 року, зокрема, у зв'язку з поверненням товару, сторонами були складені розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової декларації, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.189-180). В той же час, слід зазначити, що діючим податковим законодавством, зокрема, положеннями ст.192 ПК України, не передбачено зобов'язання платника податків надання первинних документи, які підтверджують саме необхідність проведення цих коригувань, тому з врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про протиправність повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року №0000131702.

Відповідно до ст.5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон) облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку ,встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Згідно до ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Крім того, положеннями ст.13 Закону передбачено, що органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Так, за наслідком проведення перевірки було встановлено заниження ФОП суми чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік та з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску перевіркою визначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті ФОП за 2012 рік, повинна складати 77731,12 грн., а фактичне заниження ФОП суми єдиного внеску за 2012 рік склало 65316,15 грн..

Тому, з урахуванням наведеного та приймаючи до уваги наявність у ОДПІ повноважень по проведенню перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року №0000031702.

Крім того, колегія суддів вважає повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року №0000061702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 161729,45 грн. правомірним, таким, що не підлягає скасуванню та зазначає, що ФОП до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів у 2012 році, безпідставно включено витрати в сумі 56445,77 грн. на оплату праці працівників, для покриття яких отримав дотації від Южноукраїнського міського центру зайнятості та Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради, що призвело до заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на 56445,77 грн. за рахунок неправомірного включення цих сум на оплату праці працівникам (за рахунок отриманих дотацій) до витрат.

Також, колегія наголошує, що за наслідком проведеної перевірки було встановлено розбіжності між сумою витрат, зазначеною в додатку №5 до декларації про майновий стан і доходи та сумою витрат, визначеною на підставі наданих первинних документів (уточнюючі декларації ФОП не надавалися), а саме: завищення витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, на 254158,53 грн., у тому числі витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на 207413,87 грн. (6207329,00 грн. - 5999915,13 грн.) та інших витрат - на 46744,66 грн. (158479,00 грн. 111734,34 грн.).

Окрім іншого, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Положеннями п.138.4 ст.138 ПК України (Розділ ІІІ) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що включення до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю ФОП та не пов'язаних з отриманням доходу в сумі 449347,85 грн. внаслідок придбання 60560,00 л бензину марки А-80 є безпідставним з огляду на відсутність належних та достатніх відомостей (фіскальні чеки тощо) щодо реалізації вказаного товару у відповідному звітному періоді, а саме у 2012 році.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи, викладені у апеляційних скаргах були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук