Ухвала суду № 57457538, 27.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Львів № 876/6765/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року у справі за адміністративним позовом Камінь-Каширського районного центру зайнятості до Фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

16.09.2013 року позивач Камінь-Каширський районний центр зайнятості звернувся в суд із позовом до Фермерського господарства Сільчука В.П. про стягнення коштів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року позов задоволено.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Фермерське господарство Сільчука В.П. подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року скасувати та прийняти нову якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.1 ст.41 КАС України. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 в період 2005-2009 років уклав із Камінь-Каширським районним центром зайнятості договори про працевлаштування безробітних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за умовами яких відповідач зобов'язується працевлаштувати вказаних безробітних на строк не менше 2-х років, а районний центр зайнятості перераховувати йому щомісячно протягом одного року з дня працевлаштування дотацію на нараховану заробітну плату.

Протягом 2005-2009 років ОСОБА_1 подав до Камінь-Каширського районного центру зайнятості довідки про нараховану та виплачену заробітну плату особам працевлаштованим за направленням центру зайнятості.

16.12.2011 року Камінь-Каширський районний центр зайнятості провів ревізію використання коштів в частині законності призначення та виплати фермерському господарству «Сільчука В.П.» дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за 2005-2011 роки.

За результатами ревізії встановлено, що внаслідок подання головою ФГ Сільчука В.П. завідомо неправдивих даних, в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 7 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 1 від 10.01.2001 року, п. 2.3 укладених договорів, відповідач шляхом обману заволодів дотаційними коштами, призначеними для забезпечення працевлаштування на загальну суму 69 663,63 грн., в тому числі на відшкодування витрат на виплату заробітної плати на суму 57 652,12 грн. та на відшкодування витрат на сплату страхових внесків на суму 12011,51 грн.

Вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 січня 2012, що набрав законної сили 08 лютого 2012 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що правовий аналіз пунктів 1?4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В даному випадку, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю ОСОБА_1, а тому, до даних правовідносин дія пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС не застосовується.

Пунктом 1 частиною 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Висновки апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду України яка викладена 22.09.2015 р. в справі п/811/3781/14.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 157, п.4 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року у справі за № 803/1940/13-а - скасувати.

Провадження у справі за позовом Камінь-Каширського районного центру зайнятості до Фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича про стягнення коштів -закрити.

Роз'яснити позивачеві право звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 28.04.2016 року.