Постанова № 57457404, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/292/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Гром Л.М., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори О.Н. Анікейчик, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання скасувати рішення та документи про державну реєстрацію права власності,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори О.Н. Анікейчик, третя особа: ОСОБА_2, в якому просила:

- визнати противоправним рішення державного реєстратора, в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори О.Н. Анікейчик від 27 січня 2016 року за №27957046;

- зобов'язати державного реєстратора, в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори О.Н. Анікейчик, скасувати рішення та документи про державну реєстрацію права власності від 26.05.2014 року (реєстровий № 4-703, спадкова справа № 191/2015) на 1/5 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_2.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори О.Н. Анікейчик скасувати рішення від 26.05.2015 року № 9793686 та Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 за законом, виданого 26.05.2015 року (реєстровий № 4-703, спадкова справа № 191/2015).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, третя особа - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанціїї встановлено, що 26.05.2015 року ОСОБА_2 отримав в Першій Чернігівській нотаріальній конторі Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 за законом (реєстровий № 4-703, спадкова справа № 191/2015), до складу якої увійшла 1/5 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вищевказаного свідоцтва відповідачем прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно від 26.05.2015 року за № 9793686, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо належності ОСОБА_2 на праві приватної власності 1/5 частки спадкового майна.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.08.2015 року у справі № 750/7410/15-ц (провадження № 2/750/2537/15) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Перша Чернігівська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01.10.2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 за законом, виданого 26.05.2015 року на ім'я ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Анікейчик О.Н. (реєстровий № 4-703, спадкова справа № 191/2015) (а.с. 10-11, 12-14).

На підставі вищевказаних судових рішень, 27.01.2016 року позивач звернувся до Державного нотаріуса Анікейчик О.Н. із заявою про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_2 (номер запису по право власності 9793686) (а.с. 8).

Рішенням від 27.01.2016 року за № 27957046 відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_3 у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності (форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки: 1/5) за номером 9793686 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 643972374101 (а.с. 9).

При цьому Державний нотаріус Анікейчик О.Н. зазначила, що оскільки подане заявником рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.08.2015 року не є рішенням суду про скасування рішення державного реєстратора, то керуючись п.п. 2.15.2 п. 2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 року за № 1429/20167, є підстави для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 (а.с. 9).

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними та з метою їх відновлення ОСОБА_3 за захистом звернулась з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до визначених ст.8 Закону №1952-IV повноважень, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Частиною 2 ст.9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 1 ст.19 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок №868) визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом №1952-IV.

Згідно ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Порядком №868 передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 36 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з дербласними радами та їх виконавчими органами, місцевими державними адміністраціями міст Києва та Севастополя в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно зі ст. 26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частина 2. ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, вищезазначена норма Закону чітко визначає, що однією із підстав для скасування державної реєстрації прав є скасування документів, на підставі яких проведено таку державну реєстрацію прав.

Наказом Міністерством юстиції України від 12.12.2011 №3502/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за №1429/20167 (далі Порядок №3502/5), Відповідно до п.2.1 Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 2.6 Порядку №3502/5 встановлено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Згідно з пп. 2.14.2 п.2.14 Порядку №3502/5 державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи, здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 було здійснено на підставі Свідоцтво про право на спадщину.

Проте, у подальшому за рішенням суду документи, на підставі яких проведено таку реєстрацію, визнано недійними.

Отже, на момент звернення позивачки до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації прав та документів, були правові підстави для задоволення такої заяви на підставі Закону.

Відповідно до ст. ст. 8, 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд при вирішенні справи керується принципами законності відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Оскільки вищезазначений Порядок № 3502/5 в частині внесення записів про скасування державної реєстрації або скасування записів Державного реєстру прав не узгоджується із статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», по даним правовідносинам необхідно застосувати принципи верховенства права та законності.

Таким чином, суд вважає, що рішення державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Анікейчик О.Н. щодо відмови у внесенні запису про скасування державної реєстрації є неправомірним, оскільки правовстановлюючий документ, що став підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності, визнано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.08.2015 року недійсним.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими доводи суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання державного реєстратора скасувати рішення від 26.05.2015 року та свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_5

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлення наявності обставин, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") є виключною компетенцією державного реєстратора, однак суд вправі застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання вчинити певну дію відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки для повного захисту прав та інтересів позивачки у данному випадку є повторний розгляд поданої нею заяви про скасування державної реєстрації прав, виходячи з принципу диспозитивності, колегія суддів вважає за необхідне застосувати ст. 11 КАС України, вийти за межі заявлених позивачкою позовних вимог та прийняти рішення про зобов'язання державного реєстратора повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про скасування, прийнятої 27.01.2016 року 14.01.2016 року за реєстраційним номером 15388093.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвалення у справі нової постанови про визнання противоправним рішення державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Анікейчик О.Н. від 27 січня 2016 року за №27957046 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Анікейчик О.Н. повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Визнати противоправним рішення державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Анікейчик О.Н. від 27 січня 2016 року за №27957046 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності.

Зобов'язати державного реєстратора в особі державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Анікейчик О.Н. повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності, прийнятої 27.01.2016 року р/н 15388093 (номер запису по право власності 9793686).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Гром Л.М.

Костюк Л.О.

Повний текст виготовлено: 27 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Гром Л.М.

Костюк Л.О.