Ухвала суду № 57457327, 27.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3515/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_3 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу на продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих підстав та доказів поважності такого пропуску.

Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015 в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії відмолено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року - без змін.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України 17.12.2015 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 в адміністративній справі №826/3515/15 підставою для направлення останньої на новий розгляд слугувало не дослідження судом першої та апеляційної інстанції обставин, з якими законодавець пов'язує питання дотримання строку звернення до суду, поважність причин, за яких цей строк було пропущено, а також наслідки пропуску цього строку. При цьому, суд зазначив, про залишення поза увагою судами попередніх інстанцій клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову державного виконання про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2015.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, з наведених процесуальних норм вбачається, що строк на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця становить десять днів з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено альтернативний спосіб для оскарження, зокрема рішень державного виконавця або начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (за винятком оскарження бездіяльності, дій чи рішень державного виконавця боржником у виконавчому проваджені). Тобто, стягувач на власний розсуд реалізує надане йому право щодо оскарження бездіяльності, дій та рішень державного виконавця шляхом адміністративного чи судового оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є учасником виконавчого провадження ВП №44546443, в рамках якого оскаржується постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2015.

При цьому, строк звернення до суду в даному випадку становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів виконавчого провадження (а.с.112-113) слідує, що 11.02.2015 позивачем подано скаргу до начальнику відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Отже, станом на 11.02.2015 ОСОБА_3 знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, перебіг строку звернення до суду розпочинається з 11.02.2015.

Водночас, як свідчать матеріали справи, адміністративний позов було подано до суду лише 02.03.2015, тобто з порушенням передбаченого законодавством десятиденного строку звернення до суду.

При цьому, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду (а.с.6), однак не наведено жодних поважних та об'єктивних причин, що стали підставою для його пропуску.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлений законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з п. 9 ч.1 ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та враховуючи відсутність поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 27.04.2016р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.