Ухвала суду № 57457254, 18.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2016 рокусправа № 808/6808/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участю представника позивача Свідерського К.Е. та представника відповідача Смикової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 808/6808/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (на час розгляду апеляційної скарги Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0001252201 та № 0001242201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 892 від 04.11.2015 року здійснено перейменування Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС (відповідач) на Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС. ( т. 5 а.с. 66-67)

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Посадовими особами відповідача на виконання постанови прокурора Генеральної прокуратури України по кримінальному провадженню № 32013170000000044 за ознаками ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВКФ "Рома, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Оріон-Прайс", ПП "Буд-Системс", ПП "Віва-Трейдінг", ПП "Аурум 999", ПП "Топ Трейдінг" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт від 26.06.2015 № 71/08-29-22-0109/23855495.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження підприємством за 2014 рік податку на прибуток підприємств на суму 912789грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за 2014 рік в розмірі 1014210грн., в тому числі по періодам: лютий 2014р. на суму 318100грн., березень 2014 року на суму 93067грн., квітень 2014р. на суму 314491грн., травень 2014р. на суму 89067грн., червень 2014р. на суму 64299грн., липень 2014р. на суму 100512грн., вересень 2014р. на суму 34674грн.

ТОВ "ВКФ "Рома, ЛТД" до відповідача надано заперечення від 07.07.2015 № 902 на акт перевірки, за розглядом яких відповідач листом від 13.07.2015 № 7175/10/08-29-22-0106 платнику надано відповідь, відповідно до якої висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 14.07.2015 № 0001252201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 521 315 грн. ,у тому числі: за основним платежем у сумі 1 014 210 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 507 105 грн. 00 коп.

- від 14.07.2015 № 0001242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 369 183 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 912 789 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 456 394 грн. 50 коп.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.09.2015 № 5540/10/08-01-10-04-13 податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0001242201, № 0001252201 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач прийняті повідомлення-рішення вважає протиправними, оскільки реальність господарських відносин з його контрагентами у перевіряємому періоді підтверджується відповідними первинними документами.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що для встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту звітного періоду дослідженню на реальність підлягають господарські відносини із кожним його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Оріон-Прайс» (постачальник) укладено договір поставки № 93/2014 від 20.06.2014 року. За умовами якого Постачальник зобов'язаний поставити та передати на умовах даного договору товар у власність покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до покупця.(т. 1 а.с. 85-88)

На підтвердження реальності вчинення вказаного договору позивачем надано наступні документи:

- специфікації ( т. 1 а.с. 89-96);

- рахунки ( т. 1 а.с. 97-103);

- видаткові накладні ( т.1 а.с. 104-112);

- податкові накладні (т. 1 а.с. 113-123);

- товарно-транспортні накладні ( т.1 а.с. 124,125);

- подорожні листи ( т. 1 а.с. 126-129);

- посвідчення на відрядження (т. 1 а.с. 130-133)

- платіжні доручення (т. 4 а.с. 9)

Між позивачем та ПП «Буд-системс» укладено договір поставки № 80/1/2014 від 22.05.2014 року.(т. 1 а.с. 170-173)

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами, а саме:

- специфікації ( т. 1 а.с. 174-181)

- рахунки ( т. 1 а.с. 182-189)

- видаткові накладні ( т. 1 а.с. 190-200

- податкові накладні (т. 1 а.с. 201-212)

- товарно транспортні накладні ( т. 1 а.с.213,214,215)

- подорожні листи (т. 1 а.с. 216-221)

- посвідчення на відрядження (т. 1 а.с. 222-226)

- платіжні доручення (т. 4 а.с. 20-21)

Також між ТОВ «ВКФ «Рома ЛТД» та ПП «Топ Трейдінг» укладено договір поставки № 260/20/12 від 03.12.2012 року. (т.2 а.с. 5-8)

На підтвердження реальності вчинення вказаного договору позивачем надано наступні документи:

- додаткова угода (т.2 а.с. 9,10)

- специфікації № 109 від 03.12.2012 ( т.2 а.с. 11-54)

- рахунки (т.2 а.с. 55-91)

- видаткова накладна ( т.2 а.с. 92-130)

- податкова накладна (т.2 а.с. 131-171, 178-216)

- товарно-транспортні накладні (т.2 а.с. 172-177)

- подорожні листи (т.2 а.с. 217-232)

- посвідчення на відрядження (т.2 а.с. 233-248)

- платіжні доручення (т.4 а.с. 3-8)

Між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» укладено договір поставки № 55/1/2014 від 14.03.2014 року.

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами, а саме:

- специфікації ( т.3 а.с. 8-42)

- рахунки (т.3 а.с. 43-74)

- видаткова накладна ( т.3 а.с. 75-116)

- податкова накладна ( т.3 а.с. 117158)

- товарно-транспортна накладна (т. 3а.с. 159-166)

- подорожні листи ( т.3 а.с. 167-182)

- посвідчення на відрядження ( т.3 а.с. 183-198)

- - платіжні доручення (т.4 а.с. 10-19)

Товар придбаний ТОВ "ВКФ "Рома, ЛТД" в подальшому реалізовано іншим підприємствам, таким як: ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (накладна № 0406.23 від 04.06.2014); ТОВ "Проматом" (накладна №1106.6 від 11.06.2014); Державний архів Запорізької області (накладна №0506.26 від 05.06.2014); ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" (накладна №0605.1 від 06.05.2014, накладна №1301.4 від 13.01.2014); РВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" (накладна №2904.7 від 29.04.2014); ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (накладна №1803.4 від 18.03.2014); ПАТ "Черкасиобленерго" (накладна №2403.72 від 24.03.2014); ДП "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" (накладна №2406.3 від 24.06.2014); ТОВ "ДТЕК" (накладна №2706.34 від 27.06.2014); ПрАТ "Кримський Титан" (накладна №0407.3 від 04.07.2014); ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (накладна №0407.9 від 04.07.2014); ПАТ "ДТЕК КримЕнерго" (накладна №1701.36 від 17.01.2014); ПрАТ "Нафтогазвидобування" (накладна №2901.54 від 29.01.2014); ТОВ "НЕО-ІТ" (накладна № 0901.49 від 09.01.2014) та іншим. Тобто, придбаний товар в подальшому використано у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами. (т. 1 а.с. 134, 142, 148, 164, 227, т. 2 а.с. 249, 255, 267, т. 3 а.с. 199, 208, 218, 227)

Крім того, на підтвердження наявності складських приміщень, позивачем надано суду копії договорів оренди об'єкта нерухомості № 01-06/2011/2 від 01.06.2012 та № 30-05/2014/1 від 30.05.2014, за умовами яких ТОВ «Рома-Інвест» (орендодавець) зобов'язується передати позивачу (Орендар) у тимчасове користування частину нежилого приміщення , яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, приміщення, 2. (т. № 5 а.с. 132-140).

На підтвердженя виконання умов наведених договорів позивачем також надано: Акт прийому-передачі складських приміщень № 1 від 02.06.2014, додаткові угоди № 1 від 01.09.2015 року та № 2 від 01.11.2015 щодо зміни розміру орендної плати. (т. № 5 а.с. 141, 142, 143).

На підтвердження того, що вказаний товар оприбутковано на складі позивача, останнім надано прибуткові ордери, що підтверджують вказаний факт (т. 5 а.с. 144-200), а також оборотно-сальдові відомості, що свідчать про рух товару у 2014 році на складі ТОВ «ВКФ «Рома-ЛТД» (т. 6 а.с. 1-248)

Більш того, з матеріалів справи, а саме із звітів з праці за січень-грудень 2014 року, копій штатних розписів позивача, наказів про прийом на роботу вбачається наявність у позивача технічної спроможності для виконання спірних операцій з контрагентами. (т. 5 а.с. 77-113).

Наявність у позивача транспортних засобів для здійснення перевозки придбаних товарів підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію за ТОВ ВКФ «Рома, ЛТД» таких транспортних засобів (т. № 5 а.с. 114-116, 120), а також договором оренди транспортних засобів між позивачем та ТОВ «КНК-Інвест». (т. № 5 а.с. 116-119, 121-131).

Таким чином, реальність господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема рух товару та коштів, факт поставки товару, його зберігання, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, господарська мета таких операцій та їх економічний ефект, підтверджується відповідними первинними документами, які за формою та змістом узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, формування позивачем показників його податкової звітності за результатами таких операцій відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, матеріали справи містять рішеннями Господарського суду Одеської області від 06.09.2015 у Справі № 916/2815/15, від 06.09.2015 у Справі № 916/2813/15, від 19.09.2015 у Справі № 916/2814/15, від 19.09.2015 у Справі № 916/2817/15 (які набрали законної сили) у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Рома, ЛТД" відмовлено. В мотивуючій частині рішення суди зазначають про відсутність підстав вважати укладені договори фіктивними, а тому відсутні підстави визнавати їх недійсними.

До того ж, колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. Тому, в разі наявності в контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача щодо наявності вироків Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2014 року відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, яка є засновником ПП «Аурум 999», (т. № 5 а.с. 12-14) та від 20 березня 2015 року відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, який є засновником ПП «Хол-Авто», з огляду на наступне.

Вказані підприємства не є безпосередніми контрагентами позивача та не мали з ним безпосередніх стосунків. ПП «Аурум 999» та ПП «Хол-Авто» мали певні господарські відносини з контрагентами позивача, проте податковим органом не надано суду доказів, що ці підприємства були єдиними постачальниками цих контрагентів або постачальниками по ланцюгу саме товару, який придбавався позивачем у ПП «Оріон-прайс», ПП «Буд-Системс», ПП «Віва-Трейдинг» та ПП «Топ-Трейдинг».

Судом першої інстанції правильно зазначено, що в періоди, коли ПП «Оріон-прайс» та ПП «Буд-Системс» мали відносини з ПП «Хол-Авто», ці підприємства також мали господарські відносини і з іншими товариствами, діяльність яких не визнавалась фіктивною. Діяльність безпосередніх постачальників позивача також фіктивною не визнавалась.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції, а відтак податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем є протиправні, у зв'язку з чим вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 22 квітня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 808/6808/15 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 47639 (сорок сім тисяч шістсот тридцять дев'ять) гривень 23 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко