Постанова № 57457020, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2016 рокусправа № 808/8730/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - Дерманська К.О. дов від 04.01.2016

відповідача: - Деркач О.О. дов від 31.03.2016

Мордова Я.В. дов від 11.04.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року

у справі № 808/8730/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 032 від 03.09.2015, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем мито у розмірі 333682,84 грн., а саме 266946,25 грн. - за основним платежем, 66736,59 грн. - за штрафними санкціями.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 031 від 03.09.2015, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 66736,61 грн., а саме 53389,27 грн. - за основним платежем, 13347,34 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо відсутності права у товариства на пільгу зі сплати ввізного мита по товарах, які імпортуються на митну територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, з огляду на не реєстрацію такої інвестиції. Частина 2 статті 287 Митного кодексу України не містить застережень щодо обов'язковості державної реєстрації іноземних інвестицій для надання таких пільг та гарантій, як звільнення від ввізного мита чи податку на додану вартість на імпорт.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2016 в задоволенні адміністративного позову товариства відмовлено.

Постанову суду, з посиланням на ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та ст.395 ГК України, мотивовано тим, що підставою звільнення від сплати ввізного мита, якщо товари ввозяться на митну територію України іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим інвестування», є реєстрація внеску іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства.

При цьому таку реєстрацію необхідно здійснити при початку використання обладнання (товарів) у своїй господарській діяльності, що позивачем не здійснено, внаслідок чого позивач позбавлений права на пільгу.

Не погодившись за постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, який задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції не приділив уваги тому факту, що імперативна норма ст.287 Митного кодексу України не ставить в залежність звільнення від оподаткування митом від факту наявності відповідної реєстрації інвестиції. При цьому ані норми закону, ані порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України, не передбачають саме обов'язку підприємства здійснювати державну реєстрацію, як і не визначають і строки (період) подання відповідних документів для такої реєстрації. Так, на думку позивача, іноземний інвестор, на якого розповсюджується обов'язок здійснити дії щодо реєстрації іноземної інвестиції, може реалізувати свій обов'язок виключно після факту здійснення іноземної інвестиції та її використання підприємством, до якого були здійсненні дані інвестиції. При цьому позивач не може нести податкову відповідальність за виконання його інвестором спеціального законодавства, що регулює відносини в сфері іноземних інвестицій.

Крім того, позивач наголошує, що іноземний інвестор здійснив без будь-яких перешкод реєстрацію іноземної інвестиції, що свідчить про відсутність порушення іноземним інвестором норм законодавства щодо виконання свого обов'язку, передбаченого Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначають, що суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» незареєстровані іноземні інвестиції не дають право на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом (аналогічна норма міститься у ст.395 ГК України). Також спеціальна норма Митного кодексу України (ч.2 ст.287) визначає безпосередній зв'язок між звільненням від сплати мита на товари, що ввозяться як іноземна інвестиція, та виконання умов, які наведено у Законі України «Про режим іноземного інвестування», та відповідно до цього існує залежність звільнення від оподаткування митом від факту наявності державної реєстрації товару як іноземної інвестиції.

При цьому фіскальний орган не потребує реєстрації інвестиції на час митного оформлення. З метою підтримання інвестиційної діяльності митницями звільняються іноземні інвестиції від сплати мита при ввезенні на митну територію України під зобов'язання декларанта щодо підтвердження факту державної реєстрації цих інвестицій в семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації іноземних інвестицій. Твердження, що іноземний інвестор може реалізувати свій обов'язок щодо реєстрації інвестиції виключно після факту її використання підприємством, є безпідставним виходячи з того, що ніде, окрім як в апеляційній скарзі позивача, зазначеного алгоритму дій як спочатку здійснення інвестиції, потім її використання підприємством та лише після цього реєстрація такої інвестиції іноземним інвестором, чинним законодавством не передбачено.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Агропроінвест 08» вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товарів ввезених на митну територію України, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, що імпортувалися за митними деклараціями, оформленими в період з 3 березня 2014 року по 27 березня 2014 року, за результатами якої складено акт № н/012/15/08-01/0035834331 від 17.08.2015 (а. с.13-20).

Перевіркою встановлено порушення підприємством ч.2 ст.287 МК України, п.1 ст.395 ГК України, ч.2 ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування», внаслідок чого відповідно до ч.3 ст.395 ГК України та ч.5 ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування», а саме: неправомірне використання товариством пільги зі сплати ввізного мита (код пільги 152), яка передбачена ч.2 ст.287 МК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати митних платежів на загальну суму 320335,52 грн., з них: мито у сумі 266946,25 грн.; податок на додану вартість у сумі 53389,27 грн.

До такого висновку контролюючий орган дійшов, встановивши факт митного оформлення майна, яке ввозилось на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу позивача, із застосуванням пільги - звільнення від сплати ввізного мита під час митного оформлення за митними деклараціями, оформленими в період з 03.03.2014 по 27.03.2014 з огляду на те, що згідно листу Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької обласної державної адміністрації № 02-01-12/617 від 22.06.2015 ТОВ «Агропроінвест 08» не здійснювало реєстрацію (перереєстрацію) та анулювання інвестиції (а. с.114), а незареєстровані іноземні інвестиції, в силу ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та ст.395 ГК України, не дають права на одержання пільг та гарантій.

Нарахування податкового зобов'язання з мита (вид 020) здійснено на підставі ст. 277 Митного кодексу України, з податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (ПДВ) (вид 028) - на підставі пп. «в» п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту перевірки та відповідно до п.п.54.3.6 п.54 ст.54 ПК України, за відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 03.09.2015:

- № 032, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 333682,84 грн., з яких 266946,25 грн. - за основним платежем та 66736,59 грн. - за штрафними санкціями (а. с.39, 40);

- № 031, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 66736,61 грн., з яких 53389,27 грн. - за основним платежем та 13347,34 грн. - за штрафними санкціями (а. с.41, 42).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правильність позиції контролюючого органу.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами п.п.54.3.6 п.54 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Отже, відповідач, як контролюючий орган у сфері митної справи, мав повноваження щодо проведення перевірки, донарахування за результатами такої перевірки ввізного мита та сум податку на додану вартість.

Щодо суті виявленого порушення, перевіркою встановлено (і не заперечується позивачем), що ТОВ «Агропроінвест 08» задекларований товар зі звільненням від сплати ввізного мита за кодом 152 «товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що возяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капітану підприємства з іноземними інвестиціями - відправник/експортер товару - N. V. Desmet Ballestra Group S. А.

Іноземним інвестором до статутного капіталу ТОВ «Агропроінвест 08» здійснений внесок у матеріальній формі, а саме: комплектною оліякстракційною лінією з виробництва рослинної олії обрушеного насіння соняшнику (макухи) або соєвої пелюстки, продуктивністю 600 тон на добу по насінню соняшнику або 300 тон на добу по насінню сої, виробництва Компанії «N. V. Desmet Ballestra Group S. А.» (Бельгія) загальною вартістю 3 490 000 євро.

При цьому згідно правовстановлюючих документів ТОВ «Агропроінвест 08», основним видом діяльності підприємства є виробництво олії та тваринних жирів, товариство є підприємством з іноземною інвестицією, оскільки іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Вказаний Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 № 93/96-ВР визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.

За визначенням, що міститься в ст.1 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних відносин), - іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

державна реєстрація іноземної інвестиції - фіксування факту внесення іноземної інвестиції шляхом присвоєння органом державної реєстрації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформаційному повідомленню реєстраційного номера з відповідним записом у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

Згідно ч.2 ст.1 Закону № 93/96-ВР підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Частиною 2 статті 13 Закону № 93/96-ВР передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання.

Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом (ч.5 ст.13 Закону № 93/96-ВР).

Аналогічні приписи містять ч.ч.1, 3 ст.395 ГК України - державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання.

Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Кодексом та іншими законами для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями.

17 лютого 2000 року прийнятий Закон України № 1457-III «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», яким встановлено, що підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (ст.2 Закону).

За правилами ст.3 цього Закону № 1457-III спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.18 Закону № 93/96-ВР в редакції Закону №4496-VI від 13.03.2012 оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до ст.1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частина 3 статті 7 Митного кодексу України визначає, що засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, вбачається, що питання оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями, регулюється виключно Митним кодексом України.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР як спеціальний закон про іноземні інвестиції не регулює питань митного та податкового законодавства, отже не встановлює і не може встановлювати підстав та умов звільнення від оподаткування митом товарів, які ввозяться на територію України в якості іноземної інвестиції.

Частиною 2 статті 287 МК України встановлено, що товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.253 п.14.1 ст.14 ПК України, умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати митних платежів, застосування якого передбачає дотримання певних умов та обмежень під час використання товарів і транспортних засобів комерційного призначення, розпорядження ними після їх випуску.

Отже, Митний кодекс України, як єдиний нормативний акт, що визначає митні пільги для товарів, які ввозяться на митну територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, не встановлює застережень стосовно можливості надання таких пільг лише за умови державної реєстрації іноземних інвестицій, а передбачає в якості єдиної умови, за якою виникає обов'язок сплати ввізного мита на загальних підставах, відчуження таких товарів раніше трьох років з часу їх зарахування на баланс підприємства або використання.

Твердження відповідача, що однією з вимог ч.2 ст.287 МК України є дотримання вимог Закону України «Про режим іноземного інвестування», зокрема, в частині, що стосується державної реєстрації іноземних інвестицій, апеляційний суд вважає помилковим, таким, що не відповідає вказаній правовій нормі. За змістом ст.287 МК України умовою застосування ч.2 ст.287 МК України є, зокрема, відповідність ввезеного майна критеріям визначення іноземної інвестиції, а також період, на який таке майно ввозиться на територію України.

Відповідно до ст.13 Закону № 93/96-ВР незареєстрована іноземна інвестиція не дає права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом, а як встановлено вище, Закон № 93/96-ВР в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Господарський кодекс України не регулюють питань валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, отже не встановлюють пільг чи гарантій щодо оподаткування іноземних інвестицій.

Стосовно посилання відповідача на затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2013 № 139 Порядок державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно п.2 Порядку № 139 державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій або її анулювання.

Відповідно до п.4 Порядку № 139 для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа подає органу державної реєстрації такі документи:

інформаційне повідомлення згідно з додатком 1 до цього Порядку у трьох примірниках з відміткою територіального органу Міністерства доходів і зборів за місцем здійснення інвестицій про їх фактичне здійснення. Зазначене повідомлення заповнюється згідно з додатком 2 до цього Порядку;

документи, що підтверджують форму здійснення іноземних інвестицій (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

документи, які підтверджують вартість іноземних інвестицій, що визначається відповідно до статті 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Державна реєстрація іноземних інвестицій діє протягом усього періоду використання інвестицій (п.11 Порядку № 139).

Разом з тим, ані Порядком № 139, ані іншими нормативно-правовими актами, не встановлено терміну, протягом якого підприємство з іноземними інвестиціями має звернутись до уповноважених органів для здійснення державної реєстрації іноземних інвестицій.

Також даним Порядком № 139 не визначений обов'язок саме підприємства (в даному випадку позивача) здійснити таку реєстрацію.

Отже, з огляду на відсутність законодавчо визначеного терміну, в який має бути обов'язково здійснено державну реєстрацію іноземних інвестицій, така реєстрація може бути проведена у будь-який момент після ввезення товару.

При цьому з часу державної реєстрації іноземних інвестицій суб'єкти інвестиційної діяльності отримують гарантії та пільги, які передбачені для таких суб'єктів Господарським кодексом України, Законом України «Про режим іноземного інвестування» та іншими законами, що визначають статус іноземних інвесторів в Україні, їх права та обов'язки.

Наведене свідчить про неправомірність позиції відповідача стосовно звільнення іноземних інвестицій від сплати мита при ввезенні на митну територію України під зобов'язання декларанта щодо підтвердження факту державної реєстрації цих інвестицій в семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації іноземних інвестицій.

І є таким, що не ґрунтується на жодній нормі законодавства, яке регулює спірні правовідносини, твердження відповідача щодо прямого зв'язку між фактом введення підприємством в експлуатацію вказаного обладнання (початком використання у власній господарській діяльності) та обов'язком здійснення державної реєстрації іноземної інвестиції, невиконання якого (обов'язку) призводить до такого правового наслідку як сплата ввізного вита на загальних підставах.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що, як встановлено вище, ввезене на митну територію обладнання є іноземною інвестицією в розумінні ст.1 Закону № 93/96-ВР, до визначеного ст.287 МК України строку не відчужено, використовується позивачем у власній господарській діяльності, апеляційний суд дійшов висновку, що товариство правомірно застосувало пільгу у вигляді звільнення від сплати мита при ввезенні даного обладнання на територію України і в подальшому на час проведення відповідачем перевірки обов'язок нарахування та сплати ввізного мита на загальних підставах не виник.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення форми "Р" №№ 031, 032 від 03.09.2015, відповідач діяв не на підставі чинного законодавства України, у зв'язку з чим означені податкові повідомлення-рішення є незаконними, підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив судове рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі №808/8730/15 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми «Р» №032 від 03.09.2015, № 031 від 03.09.2015.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко