Ухвала суду № 57457016, 25.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" квітня 2016 р. справа № 804/6174/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Нагорної Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Путіна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №804/6174/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Путіна» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13.05.2015 року звернувся до суду з позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0000111500 від 29.01.2015 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 18269,19 грн. (14615,35 грн. - основного платежу та 3653,84 грн. - штрафних (фінансових) санкцій);

- № 0000121500 від 29.01.2015 року, яким позивачудонараховано суму грошового зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 32610,21 грн. (26088,17 грн. - основного платежу та 6522,04 грн. - штрафних (фінансових) санкцій);

- № 0000101500 від 29.01.2015 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 8934,20 грн. (7147,36 грн. - основного платежу та 1786,84 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Путіна» (код ЄДРПОУ - 31576629) зареєстровано як юридична особа з 29.10.2001 року Реєстраційною службою Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 689145 (а.с.8).

Відповідач - Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що Східно-Дніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Путіна» з питань дотримання вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої 24.12.2014 року складено акт № 601/15/31576629 (а.с. 16-19).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлен порушення позивачем вимог ст.288 Податкового кодексу України в частині визначення річного розміру орендної плати за землю, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з орендної плати за землю у зв'язку з визначенням розміру орендної плати на рівні менше, ніж трикратний розмір земельного податку за період з 01.01.2012 року по 31.03.2014 року на суму 47850,88 грн., в тому числі по періодах: 01.01.2012 року - 31.12.2012 року - 21267,05 грн.; 01.01.2013 року - 31.12.2013 року - 21267,05 грн.; 01.01.2014 року - 31.03.2014 року - 5316,78 грн..

На підставі вказаного акту перевірки 29.12.2014 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000111500, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 18269,19 грн. (14615,35 грн. - основного платежу та 3653,84 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.23);

- № 0000121500, яким позивачудонараховано суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 32610,21 грн. (26088,17 грн. - основного платежу та 6522,04 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.24);

- № 0000101500, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 8934,20 грн. (7147,36 грн. - основного платежу та 1786,84 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (а.с. 25).

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, проте рішенням останнього скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 27-29, 30-32).

Використавши можливість оскарження рішень податкового органу в адміністративному порядку, ТОВ «Путіна» звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач посилався на недоліки та неточності акту перевірки, проте не заперечував проти самого факту наявності порушення та не обґрунтував його відсутність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Посилання апелянта на те, що відповідач не мав права приступати до проведення перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки ним було порушено порядок призначення та проведення 23.12.2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Путіна», колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2015 року, відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Путіна» до Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування наказу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чинном, у справі, що розглядається, колегією суддів не досліджуються порядок призначення та проведення перевірки, оскільки такі обставини вже встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Путіна» на території Миколаївської сільської ради Васильківського району має у користуванні на умовах оренди земельну ділянку площею 39,52 га згідно договору оренди, укладеного між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та позивачем від 31.01.2003 року терміном на 25 років, зареєстрований державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори за № 258, факт державної реєстрації засвідчено головою Миколаївської сільської ради 25.02.2003 року. Земельна ділянка із земель водного фонду передана в оренду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населеного пункту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня. Земельна ділянка, яка передана в оренду, складається з водного дзеркала 32,87 га прибережних захисних смуг 6,65 га.

Позивачем до податкового органу було подано податкові декларації зі сплати за землю: за 2012 рік за №3146 від 15.02.2012 року у сумі 4542,15 грн.; за 2013 рік за №278 від 22.01.2012 року у сумі 4542,15 грн.; за 2014 рік за №9009619663 від 24.02.2014 року у сумі 0 грн. (уточнююча декларація № 9016673060 від 29.03.2014 року у сумі 4542,15 грн.).

Крім того, TOB «Путіна» на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району має у користуванні на умовах оренди земельну ділянку площею 46,55 га відповідно до договору оренди, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією Петропавлівського району Дніпропетровської області та позивачем терміном на 25 років, зареєстрований приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу за № 422 від 27.03.2003 року, факт державної реєстрації засвідчено головою Миколаївської сільської ради 27.03.2003 року. Земельна ділянка із земель водного фонду передана в оренду для рибогосподарських потреб, знаходиться за межами населеного пункту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня. Земельна ділянка, яка передана в оренду, складається з водного дзеркала 35,62 га та прибережних смуг 10,93 га.

Підприємством було подано податкові декларації зі сплати за землю: за 2012 рік за №2400 від 15.03.2012 року у сумі 2596,09 грн.; за 2013 рік за №1300000521 від 20.02.2013 року у сумі 2596,09 грн.; за 2014 рік за №9020423906 від 15.04.2014 року у сумі 2596,09 грн..

Крім того, ТОВ «Путіна» на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району має у користуванні на умовах оренди земельну ділянку площею 85,63 га згідно договору оренди, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією Петропавлівського району Дніпропетровської області та позивачем терміном на 25 років, зареєстрований приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу за № 419 від 27.03.2003 року, факт державної реєстрації засвідчено головою Дмитрівської сільської ради 27.03.2003 року. Земельна ділянка із земель водного фонду передана в оренду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населеного пункту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня. Земельна ділянка, яка передана в оренду, складається з водного дзеркала 74,63 га прибережних смуг 11 га.

Підприємством було подано податкові декларації зі сплати за землю: за 2012 рік за №2396 від 15.03.2012 року у сумі 5129,87 грн.; за 2013 рік за №1300000523 від 20.02.2013 року у сумі 5129,87 грн.; за 2014 рік за №9020432867 від 15.04.2014 року у сумі 5129,87 грн..

Податковим органом в акті перевірки зазначено про те, що в порушення вимог ст.288 ПК України ТОВ «Путіна» відповідно до податкових декларацій зі сплати за землю №3146 на 2012 рік, №287 на 2013 рік та №9016673060 на 2014 рік, №2400 на 2012 рік, №1300000521 на 2013 рік та №9020423906 на 2014 рік, №2396 на 2012 рік, №1300000523 на 2013 рік та №9020432867 на 2014 рік визначено розмір орендної плати за землю без врахування коефіцієнта 1,756 до нормативної грошової оцінки ріллі по області, яка визначена як база оподаткування.

Апелянт посилається на ту обставину, що відповідач не мав права проводити перевірку в силу дії мораторію на проведення органами державної влади перевірок суб'єктів господарювання, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту документальної перевірки, висновки якого зроблені без дослідження первинних документів платника податків, а також без посилання на них, не запропоновано платнику податків надати пояснення з приводу виявлених порушень, акт перевірки, як головний носій доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складений з численним порушеннями вимог законодавства, що є підставою для скасування прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкові повідомлення-рішення складені з порушенням вимог ст. 58 ПК України, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Колегія суддів вказані посилання апелянта до уваги не приймає з наступних підстав.

Згідно ч.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту- Закон № 161) встановлено, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок, в тому числі і орендаря, сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься і в статті 21 Закону № 161.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст.270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно із пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно із п. 280.1 ст. 280 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до п.280.1 ст.280 ПК України ставка земельного податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Нормативна грошова оцінка 1 гектарі ріллі по Дніпропетровській області до введення в дію Постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 року складала 12358,40 грн..

Відповідно до Постанови КМУ № 1185 від 31.10.2011 року, яка набрала чинності з 01 січня 2012 року «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженої Постановою КМУ від 23.03.1995 року № 213, якою визначено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року застосовується із коефіцієнтом 1,756.

З набранням чинності Постанови КМУ № 1185 станом на 01.01.2012 року середня нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Дніпропетровській області становить 21701,40 грн. (з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 та коефіцієнта 1,756).

Таким чином, розмір земельного податку за земельні ділянки на землях водного фонду по Дніпропетровській області з 01.01.2012 року складає 65,10 грн. за 1 гектар.

Відповідно мінімальний розмір орендної плати за землю не може бути меншим 195,31 грн. за 1 гектар.

Згідно із п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Апелянтом не осаржується період, порядок обчислення орендної плати, строк її сплати та нарахування штрафних (фінансови) санкцій за порушення таких строків.

Пунктом 285.1 ст.285 ПК України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно із п.285.2 ст.285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Таким чином, підприємством було занижено розмір орендної плати за землю за 2012 - 2014 роки - платником податків розраховано розмір орендної плати без врахування коефіцієнта 1,756 до нормативної грошової оцінки ріллі по Дніпропетровській області.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 116.1 ст.116 ПК України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Згідно із п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначалось вище, на підставі Акту перевірки відповідачем відповідно до положень пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України за порушення положень ст. 288 ПК України прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Посилання апелянта щодо не зазначення відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях порушених норм Податкового кодексу України колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказане не спростовує відсутність встановлених перевіркою порушень та/або порушення нарахування штрафних санкцій. Крім того, в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях міститься посилання на акт перевірки, яким встановлено єдине порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме порушення положень ст.288 ПК України.

Також, необґрунтованим є твердження позивача про те, що акт перевірки, як головний носій доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складений з численним порушеннями, що є підставою для скасування прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі по тексту - Порядок №984).

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 3 Порядку №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У п. 6 розділу І Порядку №984 передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу II Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки в зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 п.86.1 ст.86 ПК України).

Позивач не скористався своїм правом на оскарження висновків акту перевірки до податкового органу вищого рівня та не подав на нього заперечень.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань.

Дії та/або бездіяльність є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки (так само як і її непроведення) не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та самі по собі не можуть розцінюватися як перешкода для отримання платником належних йому сум бюджетної заборгованості.

Зміст та висновки актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства. А відтак такі висновки не можуть заподіяти шкоду платникові.

З урахуванням цього, а ні акт перевірки, а ні дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків, а отже і посилання апелянта на їх протиправність не може братися колегією суддів до уваги як виключні обставини для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт, посилаючись на недоліки та неточності акту перевірки, не заперечує проти самого факту наявності порушення, не обґрунтовує відсутність порушення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень від 29.01.2015 року: № 0000111500, № 0000121500, № 0000101500 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Путіна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №804/6174/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі № 804/6174/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: Л.М. Нагорна