Ухвала суду № 57457004, 21.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2016 рокусправа № 804/9580/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 804/9580/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквапласт» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ТОВ «Аквапласт» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 05.05.2015 року № 0001062201 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем 1887321,00 грн., за штрафними санкціями (фінансовими санкціями) (штрафами) 943660,57 грн.; форми «Р» від 04.08.2015 року № 0002162201 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму грошового зобов'язання за основним платежем 684295,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 342147,47 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкти господарювання такі як ТОВ «Рекламна група «Пірог», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ ВКП «СДТ», ПП «Во-транс», ПП «Алкіона», у своїй діяльності не створюють реальних дій по наданні послуг, та метою діяльності яких є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував, що придбання послуг у ТОВ «Рекламна група «Пірог» підтверджується лише актами виконаних робіт, які містять загальну інформацію щодо наданих послуг, не надано конкретних доказів щодо економічної доцільності використання таких послуг у господарській діяльності, отримання маркетингових послуг не підтверджено всіма необхідними первинними документами. Витрати здійснені за отримані послуги не слід враховувати як валові витрати, які формують податкові показники, такі витрати слід відносити до безоплатної допомоги. Замовлені маркетингові послуги у ТОВ «АТБ-Маркет» не є підтвердженими всіма необхідними первинними документами, тим більше взаємовідносини з ТОВ «АТБ-Маркет» вже були предметом перевірки, висновки акту податкової перевірки № 1077/22.2-11/30927520 від 19.04.2013 року та те, що такі висновки є не оскарженими не прийнято до уваги судом першої інстанції.. Апелянт вказував, що позивач неправомірно відніс до складу витрат за 2013 рік, витрати здійснені на рахунок ТОВ «АТБ-Маркет». Апелянт наголошував на невірних розрахунках позивача щодо відсутності завищення собівартості виробленої продукції та реалізованої продукції у 2013 році, апелянт вказував, що актом податкової перевірки завищено матеріальну складову у собівартості виробленої продукції. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїми контрагентами, які не пов'язані з господарською діяльністю товариств, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність отримання товарів. Операція з ТОВ ВКП «СДТ» не може вважатись здійсненою, оскільки товари, які були продані ТОВ «Аквапласт» у ТОВ ВКП «СДТ» були відсутні.. ТОВ «Аквапласт» у 2013 році оприбуткувало сировину, придбану у ТОВ ВКП «СДТ» для власного виробництва, однак таке декларування є не вірним з огляду на неотримання від контрагента товарно-матеріальних цінностей. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, зокрема товарно-транспортні накладні не підтверджують переміщення товару, тобто не можуть вважатись чинними та такими, що можуть підтвердити дійсність проведення товарної операції. Апелянт вказував, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, з огляду на те, що операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, не призводить до отримання прибутку, такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок інших джерел. Апелянт вказував, що щодо контрагентів позивача існують акти податкових перевірок, якими встановлено певні обставини, які вказують на отримання позивачем від контрагентів податкової вигоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентами податкових накладних, контрагенти позивача ТОВ «Рекламна група «Пірог», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ ВКП «СДТ», ПП «Во-транс», ПП «Алкіона» є платниками податків та спроможні здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів з купівлі-продажу сировини для власного виробництва. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від контрагентів товару, його оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Суд першої інстанції вказував, що висновок контролюючого органу про виключення вартості виробів, придбаних у ТОВ ВКП «СДТ», та послуг у ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Рекламна група «Пірог», з показників податкової звітності ТОВ «Аквапласт» (зокрема, зі складу валових витрат та податкового кредиту), та збільшення валових доходів на вартість відповідних придбань (з урахуванням ПДВ), є безпідставним та неправомірним та таким, що порушує права платника податків, позивач правомірно включив до складу валових витрат кошти, витрачені, як засіб оплати за отримані від контрагентів товари та послуги, у зв'язку з документальним підтвердженням таким витрат та використанням придбаних товарів і замовлених послуг у власній господарській діяльності. Суд першої інстанції враховував, що у акті податкової перевірки податковий орган зазначив, що позивачем собівартість виробленої та реалізованої продукції за перевіряємий період завищено на суму у розмірі 174232,05 грн. від загальної вартості сировини, незважаючи на те що, зазначена кількість втрат від браку допустима нормами, пов'язаними з технологічними процесами виготовлення продукції та відстежується прямий зв'язок зазначених втрат безпосередньо з такими процесами, які передбачені технічною документацією позивача, підприємство виключно користувалось нормами технічно неминучого браку, передбаченими в технічній документації, а також технологічними умовами на виготовлення продукції. Списання на собівартість продукції відповідних втрат від браку передбачене особливостями калькулювання, встановленими і затвердженими підприємством, які в підтвердження зазначених втрат за 2013 рік були надані податковій інспекції під час проведення перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 16.02.2015 року по 30.03.2015 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аквапласт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки 06.04.2015 року складено акт № 180/04-66-22.1/30927520. Згідно висновків перевірки викладених у акті - ТОВ «Аквапласт» порушено пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.10 п.137, п.138.1, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп.138.5.2 п.138.5, п.138.6, п.138.8 ст. 138, п. 139.1.9 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в 2013 році в сумі 1887321,14 грн.; встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 684294,95 грн.; зафіксовано порушення розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року №46/18784, п.119.2 ст.119 ПК України в частині віднесення недостовірних відомостей; актом зафіксовано перевищення залишку готівки в касі за вищевказані дати, на загальну суму 6303,93 грн., чим порушено п.2.3. п.2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637. Підставою для визначення висновків, у межах цієї справи, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Аквапласт» з ТОВ «Рекламна група «Пірог», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ ВКП «СДТ», ПП «Во-транс», ПП «Алкіона», відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій.

ТОВ «Аквапласт» скористалось своїм правом подати до податкової інспекції заперечення на акт перевірки. Відповідно до рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.04.2015 року № 4155/04-66-22.1/10 заперечення залишені без задоволення, висновки акту без змін.

На підставі акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 05.05.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001062201, яким ТОВ «Аквапласт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2830981,57 грн., з яких за основним платежем - 1887321,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 943660,57 грн.; податкове повідомлення-рішення № 00010722011, яким ТОВ «Аквапласт» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1036896,53 грн., з яких за основним платежем - 684295,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 352601,53 грн.

Встановлено, що ТОВ «Аквапласт» не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями подало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скаргу. Рішенням від 17.07.2015 року № 6621/10/04-3610-07-99 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.05.2015 року № 0001062201, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2015 року № 0001072201 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10454,06 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення.

Згідно п. 60.3, п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

07.08.2015 року ТОВ «Аквапласт» було отримано нове податкове повідомлення-рішення від 04.08.2015 року №0002162201 на зменшену суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1026442,47 грн., у тому числі 684295 грн. за основним платежем, 342147,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Сторонами по справі не заперечується, що позивачем з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року задекларовано валові витрати у розмірі 217647743,00 грн. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, зокрема перевіркою задекларованих валових витрат було встановлено, що ТОВ «Аквапласт» відобразило у рядку 05.1 СВ декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у загальній сумі 144964785,00 грн. Показник за перевіряємий період у сумі 144964785,00 грн. встановлений на підставі: головної книги, журналу-ордеру та обігових відомостей по бухгалтерським рахункам, які підтверджені наданими до перевірки первинними документами (касові книги, прибуткові та видаткові ордери, банківські виписки по розрахунковим рахункам, прибуткові накладні, договори та інші); 301 «каса в національній валюті», 311 «поточні рахунки в національній валюті», 312 «інші рахунки в банку в національній валюті», 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 64 «розрахунки за податками й платежами», 28 «товари», 90 «собівартість реалізації» встановлено завищення задекларованих позивачем у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаній (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)».

Податковий орган погоджується, що позивач здійснював операції з придбання преформ, поліетиленової плівки, ароматизаторів, харчових концентратів, поліетиленових кришок та ручок, клею, етикеток, послуг водопостачання, електроенергії для виробництва безалкогольних напоїв.

Встановлено списання у виробництві (ДТ-23 Кт201) пляшок у кількості 110811406 одиниць, загальною вартістю 65934848,57 грн. Станом на 01.01.2013 року кількість пляшок складає (сальдо рах.Дт-201) - 31757 одиниць на загальну суму 16653,59 грн. В отриманій готовій продукції (Дт-26 Кт-23) - 110590226,00 одиниць, тобто в собівартості реалізованої продукції складова вартість використаних пляшок складає 65802978 грн. (99,8% від кількості списаних у виробництво пляшок).

Встановлено списання у виробництво пробок для пляшок у загальній кількості 110897878 одиниць, загальною вартістю 7827804,06 грн. Враховуючи те, що отримана готова продукція складає 110590226,00 пляшок, відповідно в готовій продукції було використано 110590226 пробок (99,8% від загальної вартості списаної на собівартість готової продукції). Встановлено списання у виробництво (Дт-23 Кт-201) води питної у загальній кількості 201317 куб.м. загальною вартістю 809294,34 грн. в отримані готовій продукції (Дт-23 Кт-201) 194613834 літрів води, різниця становить 6703166 літрів води.

Податкова інспекція наголошує, що у виробництві готової продукції було використано лише 96,7% питної води від загальної кількості списаної на собівартість готової продукції. Матеріальна складова втрати від браку у собівартості виробленої продукції (Дт-23 К-т20. Д-т26 К-т23) складає 174232,05 грн., а саме: пляшки - 65934848,57 - 65802978,84 = 131869,73 грн. (99,8% від кількості списаних у виробництво пляшок); пробки для пляшок - 78727804,06 - 7812148,45 = 15655,61грн. (99,8% від загальної вартості списаної на собівартість готової продукції; питна вода - 809294,34 = 782587,63 = 26706,71грн. (96,7% питної води від загальної кількості списаної на собівартість готової продукції).

На думку ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивачем завищено собівартість виробленої та реалізованої продукції за перевіряємий період на суму у розмірі 174232,05 грн. від загальної вартості сировини.

Згідно пп. 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Згідно п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Відповідно до п. 138.4, п. 138.6 - п. 138.8 ст. 138 ПК України (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

Отже, витрати по технічному неминучому браку включаються до складу прямих витрат підприємства. Нормами ПК України дозволено підприємствам самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру.

ТОВ «Аквапласт» долучено до матеріалів справи та як встановлено, надавались до податкової перевірки індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю виготовленої продукції на підприємстві, поточні індивідуальні норми водоспоживання. Надано акти витрат по витратам пляшок від 21.08.2013 року, акти витрат сировини при розливі партії безалкогольних напоїв від 21.08.2013 року.

Списання на собівартість продукції відповідних втрат від браку передбачене особливостями калькулювання, встановленими і затвердженими підприємством. ТОВ «Аквапласт» не заперечує та підтверджує віднесення до складу собівартості та прямих витрат неминучий прямий брак.

Матеріалами справи встановлено, що 03.01.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» (продавець) укладено договір постачання № 32, згідно умови договору постачальник зобов'язувався передати у власність предмет для використання його покупцем у господарській діяльності, покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до додаткової угоди до договору від 03.01.2012 року № 32 від 04.01.2012 року, предметом договору визначено кришки для пляшок, ручка для пляшок та преформи 36 г прозорі. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору поставки ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» видало ТОВ «Аквапласт» податкові накладні № 12 від 08.01.2013 року, № 28 від 11.01.2013 року, № 35 від 14.01.2013 року, № 67 від 21.01.2013 року, № 68 від 21.01.2013 року, № 71 від 22.01.2013 року, № 97 від 28.01.2013 року, № 91 від 28.01.2013 року, № 140 від 07.02.2013 року, № 163 від 14.02.2013, № 188 від 20.02.2013 року, № 203 від 22.02.2013 року, № 231 від 01.03.2013 року, № 232 від 01.03.2013 року, № 236 від 01.03.2013 року, № 244 від 05.03.2013 року, № 261 від 11.03.2013 року, № 295 від 15.03.2013 року, № 334 від 25.03.2013 року, № 322 від 20.03.2013 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ «Аквапласт» сплатило за отримані товари відповідно до видаткових накладних. Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних відповідно до яких транспортування товарів здійснювалось ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ», вантажовідправником вказано ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ», вантажоодержувачем вказано ТОВ «Аквапласт», пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 6, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, 8-Д, що є місцем розташування ТОВ «Аквапласт». Відповідно до умов договору, транспортування товару здійснюється силами продавця.

Відповідно до карток обліку матеріальних засобів пляшки, кришки для пляшок, ручки для пляшок придбані ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» поставлені позивачем на облік як матеріальна цінність. ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» разом з товаром передано сертифікати якості на полімерні матеріали.

Встановлено, що 01.01.2012 року між ТОВ «Аквапласт» (замовник) та ТОВ «АТБ-Маркет» (виконавець) укладено договір надання послуг № 37014, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати маркетингові послуги, замовник у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити виконані послуги. Додатками до договору визначено перелік послуг. Господарські взаємовідносини з ТОВ «АТБ-Маркет» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «АТБ-Маркет» видало ТОВ «Аквапласт» податкові накладні, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Оплата за отримані послуги підтверджується копіями платіжних доручень. Між ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Аквапласт» підписано акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 117021 від 30.09.2012 року, № 124067 від 31.10.2012 року, № 141020 від 30.11.2012 року, № 160019 від 31.12.2012 року. На виконання договору ТОВ «АТБ-Маркет» надано звіти про надання маркетингових послуг «Проект «Солодкі напої».

Варто вказати, що ТОВ «Аквапласт» є виробником солодких безалкогольних напоїв, реалізує їх через мережі крамниць ТОВ «АТБ-Маркет», тому замовлення маркетингових послуг щодо продажу солодких напоїв є необхідним для провадження власної господарської діяльності, налагодження продажу продукції.

Встановлено, що 25.02.2013 року між ТОВ «Аквапласт» (замовник) та ПП «Алкіона» (виконавець) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по заявкам замовника, замовник у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити виконані послуги. Господарські взаємовідносини з ПП «Алкіона» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ПП «Алкіона» видало ТОВ «Аквапласт» податкову накладну № 1292 від 26.02.2013 року, яка має необхідні реквізити, складена відповідно до Податкового кодексу України. Між ПП «Алкіона» та ТОВ «Аквапласт» підписано акт здачі-приймання виконаних робіт. Отримані послуги перевезення оплачені відповідно до рахунку-фактури № 26-02-13 від 26.02.2013 року. Оплата за отримані послуги підтверджується копією платіжного доручення.

В матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної № 05/68 від 25.02.2013 року, де автопідприємством вказано ТОВ «Салаки», вантажовідправником та замовником перевезення вказано ТОВ «Аквапласт». Умовами договору від 21.02.2013 року передбачено право ПП «Алкіона» залучати до надання послуг з перевезення вантажів третіх осіб.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1, яка працює начальником відділу транспортної логістики ТОВ «Аквапласт», надала пояснення, що вона 25.02.2013 року прийняла заявку на перевезення вантажу (напоїв) за маршрутом м. Дніпропетровськ вул. Макарова, 8-Д, - м. Ізмаїл, виконавцем послуги перевезення було ПП «Алкіона», автопідприємством було ТОВ «Салаки», яке було залучено ПП «Алкіона», тому товарно-транспортна накладна оформлена на перевізника ТОВ «Салаки» на автомобіль МАЗ НОМЕР_1, водій ОСОБА_2, які були передбачені договором-заявкою. Свідок пояснила, що ТОВ «Аквапласт» не заперечувало проти залучення ПП «Алкіона» третіх осіб.

Відповідно до матеріалів справи, що 11.02.2013 року між ТОВ «Аквапласт» (замовник) та ПП «ВО-Транс» (виконавець) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 19, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по заявкам замовника, замовник у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити виконані послуги. За результатами виконання договору ПП «Во-транс» видало ТОВ «Аквапласт» податкову накладну № 205 від 13.02.2013 року, яка має необхідні реквізити, складена відповідно до Податкового кодексу України. Між ПП «Во-транс» та ТОВ «Аквапласт» підписано акт здачі-приймання виконаних робіт. Отримані послуги перевезення оплачені відповідно до рахунку № 205 від 13.02.2013 року. Оплата за отримані послуги підтверджується копією платіжного доручення.

В матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної № 02/40 від 11.02.2013 року, де автопідприємством вказано ПП «Во-транс», вантажовідправником та замовником перевезення вказано «Аквапласт».

Встановлено, що 12.06.2013 року між ТОВ «Аквапласт» (замовник) та ТОВ «Рекламна група «Пірог» (виконавець) укладено договір № 0612/1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати маркетингові послуги, замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані послуги. Додатками до договору визначено перелік маркетингових послуг. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Рекламна група «Пірог» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Рекламна група «Пірог» видало ТОВ «Аквапласт» податкові накладні № 3 від 12.06.2013 року, № 6 від 18.09.2013 року, № 1 від 08.07.2013 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Оплата за отримані послуги підтверджується копіями платіжних доручень та здійснена на підставі виписаних рахунків-фактур. Між ТОВ «Рекламна група «Пірог» та ТОВ «Аквапласт» підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг). На виконання договору ТОВ «Рекламна група «Пірог» надано звіт про проведення рекламної компанії по ТМ «ГОСТовский Лимонад».

Основними видами діяльності ТОВ «Аквапласт» відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод, розлитих у пляшки. ТОВ «Аквапласт» займається виробництвом безалкогольних солодких напоїв, тому придбання преформ пляшок, кришок для пляшок, ручок для плішок, замовлення маркетингових послуг з дослідження ринку, проведення дегустації, використано ТОВ «Аквапласт» у провадженні власної господарської діяльності.

Відповідно до угоди від 10.06.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Аквапласт», ТОВ «Аквапласт» взято в орендне користування земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, буд. 8-Д. площею 0,8323 га.

Аналізуючи характер господарських операцій (купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послги перевезення, маркетингові послги), колегія суддів вважає, що позивач замовляв послуги та купував засоби для виробництва, для використання у власній господарській діяльності. Колегія суддів приходить до висновку про те, що матеріалами справи підтверджуються господарські операції, пов'язані з основним видом діяльності позивача.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена. Надано картки обліку товарів, сальдові відомості, за якими позивачем приймались на зберігання товари.

Варто вказати, що відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Аквапласт» з ТОВ «Рекламна група «Пірог», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ ВКП «СДТ», ПП «Во-транс», ПП «Алкіона» у зв'язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які діяли між позивачем та ТОВ «Рекламна група «Пірог», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ ВКП «СДТ», ПП «Во-транс», ПП «Алкіона», визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Завершальною ознакою по виконанню договорів є отримання придбаних товарів, отримання замовлених послуг, та оплата за них, ТОВ «Аквапласт» здійснило за них оплату, у подальшому використовувало їх у власному виробництві, тобто ланцюг обороту виконано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Аквапласт» правомірно віднесено суми сплачені при отримані товарів (послуг) до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит.

Валові витрати формуються на підставі реально здійснених господарських операцій. згідно реальних витрат пов'язаних з виробництвом. ТОВ «Аквапласт» замовлені товари та послуги використало у своїй власній діяльності.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентами позивача господарських відносин, виконання договорів. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий від контрагентів товар підтверджуються копіями платіжних доручень. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність врахування у складі валових витрат позивачем вартості маркетингових послуг, які були отримані протягом 2012 року у ТОВ «АТБ-Маркет» у сумі 2409808 грн. Колегія суддів вважає, що позивач правомірно скористався нормами ст. 50, п. 138.11 ст. 138 ПК України при обчисленні показників податкової звітності по податку на прибуток в наступному звітному податковому періоді 2013 року, оскільки надання вказаних послуг було підтверджено первинними документами та вказані послуги були пов'язані з господарською діяльністю позивача. Колегія суддів не погоджується з твердженнями податкового органу про неможливість врахування вказаних показників податкової звітності з тих підстав, що позивачем не було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 року № 0000332220 з податку на прибуток на суму 632573,75 грн. та сплачено податкове зобов'язання, з вище вказаних підстав.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесенння податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обгрунтованим. Колегія суддів виходить з положень ч. 2 ст. 71 КАС України та зазначає, що тягар доказування правомірності свого рішення лежить на суб'єктові владних повноважень - податковому органі. Однак, на думку колегії суддів, твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій поивнно бути доведено належними доказами. Відповідач усунувся від свого обов'язку, обгрунтовуючи свої висновки неревіреними обставинами. В той час у податкового органу було достатньо часу для належного доказування фіктивності господарських операцій.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 року було відстрочено ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі.

Відповідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 804/9580/15 - залишити без змін.

Судовий збір стягнути з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101), в розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 20 копійок)

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук