Постанова № 57456846, 26.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2016 року № 2а-7463/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи позовні вимоги тим, що в період укладання між ТОВ «Лек-Оіл» та ТОВ «Кватро-Центр» договору №1/9 від 01.09.2010 р. та його виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість в розмірі 522934,00 грн. до податкового кредиту, оскільки ТОВ «Кватро-Центр» на дату виписки податкових накладних, наявних в матеріалах справи, було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість; ТОВ «Кватро-Центр» були виписані та надані позивачу податкові накладні на загальну суму 522934, 00 грн., а позивачем сума податку на додану вартість була сплачена у складі вартості послуг, вказані податкові накладні та договори не визнані у встановленому порядку недійсними, а відтак позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновки, наведені в акті перевірки №763/23-10/34047083 від 01.10.2010 року, стосовно порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту в сумі 522934,00 повністю не відповідають законодавству, чинному на момент вчинення зазначених господарських операцій.

З урахуванням наведеного, позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0008462310/0 від 22.10.2010 р. про сплату 522934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0008462310/1 від 28.01.2011 р. про сплату 522934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0008462310/0 від 22.10.2010 про сплату 522934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн. та №0008462310/1 від 28.01.2011 про сплату 522934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.202 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВАС України, направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про необхідність дослідження та надання оцінки обставинам, з наявністю яких податковий орган пов?язував донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість, а саме реальність господарських операцій з надання контрагентом позивача ТОВ "Кватро-Центр", передбачених договором, посередницьких послуг, у зв?язку з відсутністю у нього трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, тобто відсутністю у ТОВ "Кватро-Центр" реальних можливостей для здійснення відповідних видів діяльності.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які організували створення ряду суб?єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, зокрема, ТОВ "Кватро-Центр", яке зареєстровано на підставну особу ОСОБА_3, який значиться директором ТОВ "Кватро-Центр", проте заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та вказаними товариством та, як наслідок, потребує ретельного та всебічного дослідження обставин, які підтверджують або спростовують факт самого здійснення таких операцій.

Під час нового розгляду даної адміністративної справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки не підтверджено правомірність включення ТОВ «Лек-Оіл» до складу податкового кредиту ПДВ у квітні-вересні 2008 року ПДВ загальним розміром 522934,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Кватро-Центр», а відтак результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Лек-Оіл", з питання дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Кватро-Центр" за період 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. За результатами якої складено 01.10.2010 р. відповідачем складений Акт №763/23-10/34047083, (надалі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 522 934,00 грн., в тому числі за квітень 2008 р. в сумі 83 333,33 грн., за травень 2008 р. в сумі 83 333,33 грн., серпень 2008 р. в сумі 52 101,00 грн., за вересень 2008 р. в сумі 304 167,00 грн.

На підставі Акту №763/23-10/34047083 від 01.10.2010 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008462310/0 від 22.10.2010 р. на суму 522 934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн., застосованих за порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано скаргу до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України, в результаті розгляду яких оспорюванні рішення - залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Після розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, відповідачем надіслано позивачу додаткове податкове повідомлення-рішення № 0008462310/1 від 28.01.2011 р. з тих же самих підстав, що й рішення № 0008462310/0 від 22.10.2010 р.

Незгода позивача з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Кватро-Центр", до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 522 934,00 грн. Податкові накладні, отримані ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" підписані директором ТОВ "Кватро-Центр" ОСОБА_3 та скріплені печаткою ТОВ "Кватро-Центр".

В акті перевірки зазначено, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 року по кримінальній справі №1-119/09 порушеній відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст. 205, ч.2, та ОСОБА_2 за ознаками злочинів передбачених ст. 205, ч.2, ст. 358, встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили умисні дії, які виразились у скоєні фіктивного підприємництва, з метою прикриття незаконної діяльності використовуючи реквізити та банківські рахунки підприємств до яких входить і ТОВ "Кватро-Центр". На підставі цієї постанови відповідач робить висновок про визнання громадянина ОСОБА_3, який значився засновником та директором ТОВ "Кватро-Центр", таким, що не мав на меті займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства ТОВ "Кватро-Центр" та визнання установчих документів зазначеного підприємства недійсними з моменту реєстрації.

Судом встановлено, що 01.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лек-Оіл" (Замовник) в особі директора ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Кватро-Центр" (Виконавець) в особі директора ОСОБА_3 укладено Договір №1/9.

У відповідності до п.1.1 вищезазначеного Договору, за яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з пошуку покупців і постачальників нафтопродуктів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору.

Укладений Договір №1/9 від 01.09.2007 р. року підписаний від імені обох сторін та підписи скріплені печатками сторін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Аналогічні норми містяться також і в статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 та діяв до 01.12.2014, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що виконання сторонами умов Договір №1/9 від 01.07.2007 р. підтверджується належним чином оформленими первинними документами - актами приймання-передачі наданих послуг від 30.04.08 р. на суму 300151,38 грн., в т. ч. ПДВ 50025,23 грн.; від 31.05.08 р. на суму 251034,25 грн., в т. ч. ПДВ 41839,04 грн.; від 30.06.08 р. на суму 116385,35 грн., в т. ч. ПДВ 19397,56 грн.; від 31.07.08 р. на суму 226161,32 грн.. в т. ч. ПДВ 37693,56 грн.; від 31.08.08 р. на суму 958672,57грн., в т. ч. ПДВ 159778,76рн~; від 30.09.08 р. на суму 730963,88 грн., в т. ч. ПДВ 121827,31 грн., та податковими накладними № 182 від 24.04.08 на суму 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ 83333,33грн.; № 258 від 26.05.08 на суму 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; № 357 від 26.06.08 на суму 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; № 581 від 31.08.08 на суму 312605,51 грн. в т. ч. ПДВ 52100,92 грн.; № 623 від 09.09.08 р. на суму 325002,50 грн. в т. ч. ПДВ 54167,03 грн.; № 673 від 30.09.08 на суму 1000000,00 грн. в т. ч. ПДВ 166666,67 грн., копії надані позивачем до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та включено до податкового кредиту за квітень 2008 р., травень 2008 р., червень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2008 р. та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди. В рахунок оплати за отримані послуги позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Кватро-Центр" грошові кошти в сумі 3137607,71 грн., що підтверджується банківськими виписками від 24.04.2008 р., 26.05.2008 р., 26.06.2008 р., 09.09.2008 р., 30.09.2008 р., копії надані позивачем до матеріалів справи.

Результати наданих послуг позивач в подальшому використав в своїй господарський діяльності уклавши з наданими виконавцем постачальниками та покупцями договори постачання нафтопродуктів та здійснення позивачем постачання, отримання передбачених такими угодами нафтопродуктів.

У вказаному Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що ТОВ „Кватро-Центр", відповідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 24.01.2009 р., має ознаки фіктивності, а угода, укладена ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» з ТОВ «Кватро-Центр», не спричиняє реального настання правових наслідків, а податкові накладні, що складені ТОВ «Кватро-Центр» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту позивачем суми ПДВ у розмірі 522 934 гривень.

Судом встановлено, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 р. у кримінальній справі №1-119/09, по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 205 ч. 2, ст. 368 ч.ч. 1, 3 КК України закрито у зв'язку з амністією.

У вказаній постанові, зокрема, зазначено, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в червні 2007 р. організували створення ТОВ "Кватро-Центр", яке було зареєстровано на підставну особу ОСОБА_3. У вказаній постанові зазначено, що ТОВ "Кватро-Центр" було зареєстровано 07.06.2007 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10701020000028490 та присвоєно ідентифікаційний номер 35196348.

У вказаній постанові наявні також загальні висновки про використання громадянином ОСОБА_2 підробних документів та про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи формально засновниками підприємств не мали на меті займатись фінансово-господарською діяльністю.

Дослідивши зазначену постанову Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 р., у кримінальній справі № 1-119/09, суд констатує, що в мотивувальній частині зазначеної постанови відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Вишгородським районним судом Київської області не надавалась оцінка діяльності ТОВ "Лек-Оіл" та ТОВ „Кватро-Центр", як фіктивної. Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Пунктом 3 статті 8 вказаного Закону зазначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до статті 33 цього ж Закону юридична особа припиняється в тому числі в результаті ліквідації за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ „Кватро-Центр" у період існування між ними та позивачем спірних правовідносин.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Факт державної реєстрації є визначальним для третіх осіб у стосунках з такою юридичною особою.

Як встановлено судом, на час здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем, ТОВ „Кватро-Центр" були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідачем також не надано доказів, якими б підтверджувалась обізнаність позивача про проблемні аспекти діяльності ТОВ „Кватро-Центр", викладені у вказаних вище акті перевірки та у постанові Вишгородського районного суду в період, коли між позивачем та вказаними підприємствами відбувалися фінансово-господарські операції. Взяття вказаних юридичних осіб на податковий облік, реєстрація їх як платників ПДВ здійснювалась у відповідності до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168, Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552), Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин. Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені частинами 1 і 2 статті 207 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що зміст та умови спірного договору між позивачем та ТОВ "Кватро-Центр" не суперечать моральним засадам суспільства, вказані договори відповідають умовам чинності правочинів.

Судом також встановлено, що для позивача за укладеними договорами мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених. Позивачем доведений зв'язок між укладеними договорами та його господарською діяльністю, у позивача відбулися зміни в його майновому стані в зв'язку з виконанням зазначених договорів.

Викладене спростовує висновки відповідача, що спірний договір укладений між позивачем та ТОВ "Кватро-Центр", є нікчемними (недійсними) та не створюють юридичних наслідків. Суд звертає увагу, що засудження засновників ТОВ "Кватро-Центр" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мало правові наслідки саме для цих осіб.

Згідно з дослідженою судом постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.01.2009 р., у кримінальній справі № 1-119/09, по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 205 ч. 2, ст. 368 ч.ч. 1, 3 КК України закрито у зв'язку з амністією, а в мотивувальній частині зазначеної постанови відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Судом не надано оцінки діяльності ТОВ "Кватро-Центр", як фіктивної.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про порушення позивачем зазначених у акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", так само, як і будь-яких доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог інших норм вказаних законів у спірний період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.. в силу чого суд приходить до висновку, що будь-які порушення, допущені у господарській діяльності контрагентами позивача можуть бути підставою для відповідальності саме щодо особи, яка допустила порушення, і не є підставою для визнання фіктивними укладених з ним угод та збільшення суми грошових зобов'язань особі, яка не допустила порушень вимог законодавства.

З досліджених судом доказів вбачається, що формування податкового кредиту ТОВ «Лек-Оіл» у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. за результатами господарських операцій з ТОВ «Кватро-Центр» здійснювалось на підставі належним чином оформлених первинних документів (договір, платіжні доручення, податкові накладні, актів наданих послуг) які містять всі обов'язкові для таких документів, реквізит та за відсутності порушень позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", тому висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва, викладений в акті перевірки, щодо заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 784701 грн., з яких на суму 522 934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби не доведено законність та необґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0008462310/0 від 22.10.2010 р. та №0008462310/1 від 28.01.2011 р.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов