Постанова № 57456665, 21.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р. № 820/892/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Бєлєвцової О.С.,

представника відповідача - Токаренка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Партнер-С" до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Партнер-С" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000134/2 від 17.02.2016 та № 807000011/2016/000140/2 від 19.02.2016;

- скасувати картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 80700000/2016/00233 від 17.02.2016 та № 807100000/2016/00243 від 19.02.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при розмитненні товару відповідачу надані всі необхідні документи в підтвердження задекларованої ціни, проте, дані підтвердження митницею проігноровані, отже, на думку позивача спірні рішення прийняті відповідачем безпідставно, в порушення норм Митного кодексу України.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар. Таким чином, відповідач діючи в межах правового поля та у відповідності до вимог до чинного законодавства, прийняв обґрунтовані рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3, який відповідно до умов договору про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів № 34-МО-08/2015 взяв на себе зобов'язання надати позивачу послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, 16.02.2016 звернувся до Харківської митниці ДФС із декларацією №807100000/2016/004969 для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно договору №07/2015-12 від 07.12.2015, укладеного між ПП "Партнер-С" та індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 (далі - продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нітроамофоска (азофоска) азотно-кислотного розкладення, марки 1:1:1 (16-16-16) в упаковці (мішки 900 кг +/-5%) виробництва ВАТ "Міндобрива" у кількості 440 тон.

Також, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, відповідно до умов договору № 34-МО-08/2015 звернувся до Харківської митниці ДФС із декларацією № 807100000/2016/005273 для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно договору №07/2015-12 від 07.12.2015.

Відповідно до умов договору №07/2015-12 від 07.12.2015 та специфікації №2 від 07.12.2015 сторони узгодили, що ціна товару складає 19700,00 руб за 1 тонну.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що базисом поставки товару є: FCA, місце поставки - ст. Обоянь Курської області Південно-східної залізниці, вантажоодержувач ТОВ "Компанія Грано СВ".

Сторони узгодили строк поставки товару до 01.04.2016.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди до договору №07/2015-12 від 07.12.2015, покупець здійснює 100% попередню оплату у російських рублях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту митного оформлення товару на території України.

Так, на виконання умов договору №07/2015-12 від 07.12.2015 та специфікації згідно рахунку-фактури №2 від 12.02.2016, індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 здійснено поставку партії товару у кількості 332100 кг за експортною декларацією №10108032/120216/0000252 від 12.02.2016 та залізничними накладними №21093563 та № 21093646 від 13.02.2016.

Крім того, 08.02.2016 індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 здійснено поставку партії товару у кількості 64800 кг за експортною декларацією №10108032/120216/0000214 від 08.02.2016 та залізничною накладною №21072883 від 08.02.2016.

Судом встановлено, що на станцію призначення товар прибув 12.02.2016 та 16.02.2016 відповідно.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний товар на станції призначення отримано ТОВ "Компанія Грано СВ", який відповідно до умов договору № 03/08/15 на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.08.2015, укладеного між ПП "Партнер-С" та ТОВ "Компанія Грано СВ", надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезень експортно-імпортних вантажів по території України.

Як вбачається із платіжних доручень №46 від 12.02.2016, № 48 від 15.02.2016, №64 від 18.02.2016, №254 від 19.02.2016, № 81 від 22.02.2016, позивач сплатив Харківській митниці ДФС платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту декларантом подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2015/0000473 від 23.06.2015 року; договір № 07/2015-12 від 07.12.2015 разом із додатковою угодою; специфікації № 1 та №2 від 07.12.2015; рахунки-фактури (інвойс) №1 від 08.02.2016 та №2 від 12.02.2016; паспорти якості №1154 та №1168; митні декларації експортера № 1010832/080216/0000214 від 08.02.2016 та №10108032/120216/0000252 від 12.02.2016; залізничні накладні №21072883 від 08.02.2016, № 21093563, №21096464 від 13.02.2016; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.08.2015 №03/08/15; довідка ТОВ "Компанія Грано СВ" від 15.02.2016, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів №34-МО-08/2015 від 10.08.2015.

Факт надання вказаних документів підтверджується: графою 18 оскаржуваних рішень та безпосередньо оскаржуваною карткою відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, графами 44 (доповненням до графи 44) митних декларацій.

З посиланням на відсутність достатньої інформації для визначення рівня митної вартості, при розгляді запиту, відділом контролю митної вартості проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію на подібні та аналогічні товари.

Разом з тим, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000134/2 від 17.02.2016 та №807000011/2016/000140/2 від 19.02.2016, таким чином збільшення митної вартості товару призвело до збільшення розміру ПДВ, який повинен сплачувати позивач.

Крім того, на підставі рішень про визначення митної вартості товарів відповідачем видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2016/00233 та №807100000/2016/00243.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, а згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Кодексу у випадках, передбачених ним, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме перший метод визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.

Відмовляючи в митному оформленні товару за основним (першим) методом, митний орган послався на те, що декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом були подані всі документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору. Крім того, листом надано письмові пояснення щодо даної поставки товару.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем до митних декларацій №807100000/2016/004969 та № 807100000/2016/005273, для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору, надано всі документи до, які передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає необґрунтованим твердження митниці щодо наявності сумніву у визначенні позивачем митної вартості товарів за першим методом в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідач зазначив, що причиною запиту додаткових документів було саме невідповідність ціни, яка була зазначена позивачем, митній вартості ідентичних та подібних товарів відповідно до інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Але при цьому відповідачем не доведено, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, записав до декларації недостовірні або неточні відомості. Таким чином відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глави 8 та 9 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів", Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" № 63 від 30.05.2012, а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Отже, відповідач під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Крім того, відмовляючи у митному оформленні товару за основним (першим) методом, митний орган послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Проте, такий висновок відповідача не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у повній мірі надана об'єктивна інформація, яка підтверджує ціну на товар. Однак, така інформація не була врахована відповідачем по справі при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно інформації спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України найменша митна вартість товару на товар значно перевищує заявлену декларантом, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; умов поставки, комерційних умов, тощо.

Так під час контролю митної вартості товару за деклараціями №807100000/2016/004969 та № 807100000/2016/005273 відповідачем надано рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000134/2 від 17.02.2016 та № 807000011/2016/000140/2 від 19.02.2016 за 3 методом.

Відповідно до частин 1,3 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Таким чином суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих Харківською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000134/2 від 17.02.2016 та № 807000011/2016/000140/2 від 19.02.2016 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00233 від 17.02.2016 та № 807100000/2016/00243 від 19.02.2016.

Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивачем у судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, проте, відповідачем не доказано правомірності прийнятих рішень, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства "Партнер-С" до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000134/2 від 17.02.2016 та № 807000011/2016/000140/2 від 19.02.2016.

Скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС № 807100000/2016/00233 від 17.02.2016 та № 807100000/2016/00243 від 19.02.2016.

Стягнути на користь приватного підприємства "Партнер-С" (61038, м. Харків, Салтівське шосе, 67-А, код ЄДРПОУ 32943455) сплачену суму судового збору в розмірі 5512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 39534151).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников