Постанова № 57456511, 22.04.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/352/1615 год. 04 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бондар І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352206 від 01.03.2016 Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 34000 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення базується лише на припущеннях посадових осіб відповідача, зроблену ними внаслідок хибного трактування норм Цивільного кодексу України, а саме ст. 254 ЦКУ. На думку перевіряючих, позивач допустив порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995, внаслідок того, що старі ліцензії на роздрібний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів діяли з 24.05.2014 до 24.05.2015 (АН-4-21-21-64-04764 та ТВ-4- 21-21-66-04765), а нові (АН-5-21-21-64-09721 та ТВ-5-21-21-66-09722) з 25.05.2015. Цей висновок спростовується нормою п. 5 ст. 254 ЦКУ, згідно якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. При складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не взято до уваги що 23 та 24 травня 2015 р. були вихідними днями (субота та неділя), а тому днем закінчення строку дії ліцензій АН-4-21-21-64-04764 та ТВ-4- 21-21-66-04765 вважається 25.05.2015 .

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, звернув увагу суду на те, що формулювання зазначене в ліцензії стосовно терміну її дії "до 24.05.2015" не означає, що 24.05.2015 підприємець не мав права здійснювати ліцензовані види діяльності, оскільки ні в Законі, а ні в ліцензії не визначається дія ліцензії "включно" або "виключаючи" останній день терміну її дії.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області надало суду заперечення проти адміністративного позову, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що перевіркою, проведеною працівниками відповідача 22.02.16 було встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), а саме: 24.05.15 здійснювалась реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 258 грн. 50 коп., строк дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами 24.05.15 вже закінчився, а строк дії нових ліцензій не настав, тобто на момент перевірки у позивача було відсутнє право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у зв'язку з закінченням строку дії ліцензій. Зауважень до перевірки не було. Відповідач погоджується, що Законом № 481/95-ВР не встановлено окремого порядку визначення і встановлення часового моменту, що породжує та припиняє правовідносини за вказаними ліцензіями. Тому застосовуючи принцип аналогії закону, обчислення спірного періоду слід здійснювати за правилами Цивільного кодексу України, який передбачає, що строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Листом Державної податкової адміністрації України від 24.04.2009 № 8654/32-0117 зазначено, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю ліцензійними товарами до дати, зазначеної в ліцензії, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладені в письмовому вигляді заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Фізична особа- підприємець ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність в магазині, розташованому в АДРЕСА_1, в тому числі продає алкогольні напої та тютюнові вироби. Суду надано копії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів серія НОМЕР_3 (реєстраційний № 4-21-21-64-04764 ), НОМЕР_5 (реєстраційний № 4- 21-21-66-04765), які дійсні з 24.05.2014 до 24.05.2015, та ліцензії НОМЕР_4 (реєстраційний № 5-21-21-64-09721), НОМЕР_6 (реєстраційний № 5-21-21-66-09722), які дійсні з 25.05.2015 до 25.05.2016.

22.02.2016 відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, якою при дослідженні фіскальних чеків та контрольних стрічок встановлено факт роздрібного продажу 24.05.2015 в магазині позивача алкогольних напоїв горілка «Неміров Делікат» 0,7 л., дві пляшки за ціною 76 грн. 75 коп. усього на суму 153 грн. 50 коп. (чек № 9538 за 24.05.15 о 18 год. 40 хвил.) та тютюнових виробів цигарки «Столічні 25» 10 штук за ціною 10 грн. 50 коп. усього на суму 105 грн. (чек № 9541 за 24.05.15 о 18 год. 53 хвил.) без наявності відповідних ліцензій. За наслідками перевірки складено акт від 22.02.2016 № 049/21/22/НОМЕР_2, на підставі якого, 01.03.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення № 0000352206, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 34 000 грн. за порушення п. 15 Закону № 481/95-ВР.

На думку перевіряючих, позивач припустився порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», внаслідок того, що ліцензії на роздрібний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів діяли з 24.05.2014 до 24.05.2015, отже нові ліцензії позивач повинен був отримано з датою початку дії 24.05.2015, фактично позивачем оформлені нові ліцензії з 25.05.15.

Згідно ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. За порушення вимог Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а саме до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. В даному випадку, до позивача відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосована штрафна санкція за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій в сумі 17000 грн. за кожне з порушень (мінімальна санкція).

Згідно Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" форму та зміст ліцензії визначає спеціально уповноважений орган з питань ліцензування. У ліцензії, що видається на паперовому носії, повинні бути зазначені такі дані: 1) найменування органу ліцензування, що прийняв рішення про видачу ліцензії, номер і дата прийняття такого рішення; 2) вид господарської діяльності; 3) дані про ліцензіата щодо: юридичної особи або її філій, інших відокремлених підрозділів - найменування, ідентифікаційний код; фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер платника податків ліцензіата - фізичної особи - підприємця (серія, номер та дата видачі її паспорта, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) прізвище, ім'я, по батькові керівника органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії. Ліцензія на паперовому носії має бути підписана керівником органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії (або уповноваженою ним посадовою особою), і завірена гербовою печаткою цього органу ліцензування.

У сторін виникли розбіжності при з'ясуванні питання щодо строку дії ліцензій підприємця на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями тютюновими виробами" не визначає порядок обчислення строку (терміну) дії ліцензії. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює відповідні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів загальних засад права (аналогія права). Так, згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з ч. 2 цієї статті, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно зі ст. 253 цього ж Кодексу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно із статтями 254, 255 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Тобто, наведені правові норми ведуть мову про строк та термін. Кожен із них мають своє значення, визначення у часі, перебіг та закінчення.

Як вбачається із юридичного формулювання ч. 14 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вона визначає термін один рік. Відповідно до вище наведених правових норм, роками визначається строк. Таким чином, практичне застосування цієї статті має визначатися сукупно щодо початку перебігу строку та визначення терміну.

Зокрема, з аналізу зазначених норм слідує, що строк дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами починається з наступного дня після дати їх видачі, а закінчується датою, яка зазначена днем їх видачі, через один рік. В свою чергу, термін визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії. З огляду на наведені приписи, початком строку здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами позивача за ліцензіями є 25.05.2014, а останнім днем провадження відповідної діяльності за цими дозвільними документами є - 24.05.2015. Отже, суд не погоджується з висновками фіскальної служби про те, що продаж відповідачем алкогольних та тютюнових виробів 24.05.2015 був здійснений без ліцензій.

Таким чином, ліцензійним органом абсолютно правомірно вказано термін дії розглядуваних у даній справі ліцензій з 24.05.2014 до 24.05.2015 в один рік, а ФОП ОСОБА_3, в свою чергу не допущено порушень вимог ч. 6 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у випадку продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на підставі цих ліцензій 24.05.2015, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії, при чому, до 24 години цього дня.

За вказаного, суд також вважає безпідставними будь-які посилання представника відповідача на те, що прийменник «до» означає не включення вказаного після нього дня, так як в даному випадку мова йде про перебіг строку та саме визначення терміну, зокрема, у відповідний місяць та число року. Більше того, навіть якщо й припустити таке врегулювання, то дія ліцензії «включно» або «виключаючи» останній день терміну дії такого не містить.

За змістом ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами визначена, як щорічна. Тобто, враховуючи, що ліцензія є документом суворої звітності, підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, в ній визначається термін дії, порядок та проведені по ній сплати, відповідачем для забезпечення визначеного законом контролю, сформовано електронну систему, витяг з якої досліджено судом. Так, відповідач самостійно визначає дату початку та дату закінчення (закінчення строку (терміну) дії), ліцензія НОМЕР_3 має дату початку 24.05.2014 та дату закінчення 24.05.2015, а нова ліцензія НОМЕР_4 має дату початку 25.05.2015 та дату закінчення 25.05.2016, що відповідає положенням статті 14 розглядуваного Закону, оскільки нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії. Ніякої перерви в один день немає. Таким чином, розглянутим витягом підкреслено яким чином та в межах яких повноважень повинен діяти орган державної влади, використовуючи інформацію, що міститься у них, тобто дані цієї системи.

Маючи намір провадити зазначені в ліцензіях види господарської діяльності після закінчення строку їх дії, позивач у порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", реєстрував протягом 2014-2016 років ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, сплативши за їх придбання відповідні кошти, про що зроблені відмітки в самих ліцензіях.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав всі вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" необхідні для своєчасного отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. На час перевірки наявні у позивача ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами в установленому порядку призупинені чи анульовані не були.

Суд зазначає, що одним з принципів державної політики у сфері ліцензування є принципі дотримання законності, зокрема, шляхом того, що вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб'єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами (ст. 3 Закону від 02.03.2015 № 222-VII). Орган ліцензування, яким є відповідач, для цілей Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", повинен не тільки контролювати дотримання умов ліцензійної діяльності, але одночасно здійснювати інформаційне та методичне супроводження ліцензування, тобто, роз'яснювати підприємцям порядок отримання ліцензії.

Суд зазначає, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою їхня дія (рішення Європейського суду з прав людини, рішення по справі " Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року). Суд зазначає, що неможливо дійти висновку про те, що порядок обчислення дії ліцензії в національному законодавстві визначений достатньо точно для того, щоб надати громадянам можливість передбачити, тією мірою, якою це було обґрунтовано обставинами, наслідки його дій.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на всі викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про застосування до ОСОБА_3 фінансової санкції прийнято з порушенням чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду та повідомлено про дату та час виготовлення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352206 від 01.03.2016 року про застосування штрафної (фінансових) санкції (штрафу) у сумі 34000, 00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у сумі 551, 21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 квітня 2016 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.5