Постанова № 57456409, 27.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/664/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Гацанюк К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2016 року № 00000162201, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» (далі - ТОВ «Агросіндікат») до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області від 04.02.2016 р. № 00000162201 про донарахування ТОВ «Агросіндікат» зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 410853 грн., в т.ч. за основним платежем 273902 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 136951 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що основним видом діяльності, що здійснює ТОВ «Агросіндікат» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У 2013 році позивач мав господарські відносини з ПП «Ан Транс» щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Позивач вказує, що на підтвердження реальності правочинів з контрагентом ПП «Ан Транс» позивач має договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахункам. Крім того, додатково реальність укладених з ПП «Ан Транс» правочинів підтверджують товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, реєстри заходу машин на склад ТОВ «Агросіндікат», довідка ПП «Ан Транс» щодо відносин з ТОВ «Агросіндікат». Зазначені документи були надані ревізорам під час проведення перевірки ТОВ «Агросіндікат», проте, з незрозумілих причин, не взяті ними до уваги.

До того ж, отримані від ПП «Ан Транс» товари ТОВ «Агросіндікат» у подальшому реалізувало за межі митної території України, що підтверджується відповідними ВМД.

Позивач зауважує, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації на сайті ДФС України ПП «Ан Транс» на момент виписки податкових накладних не було припинено, його місцезнаходження було підтверджено, підприємство було зареєстроване платником ПДВ, а отже твердження ДПІ щодо нереальності господарських відносин позивача із даним контрагентом є необґрунтованими та неправомірними.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 198-201 т. 1), в яких зазначив, що на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросіндікат» (код ЄДРПОУ - 36769908) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати до бюджету держави усіх передбачених діючим законодавством податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Улюс» (код ЄДРПОУ - 20940780), ТОВ «Енок» (код ЄДРПОУ - 38759205), ТОВ «Пріма 2014» (код ЄДРПОУ - 39263302), ТОВ «Аскаль» (код ЄДРПОУ - 39260715), ТОВ «Інтеррайс» (код ЄДРПОУ - 39258004), ТОВ «Велюкс» (код ЄДРПОУ - 39194260), ТОВ «Фарум 2014» (код ЄДРПОУ - 39260139) за період з 31.01.2014 р. по 31.03.2015 р., та по здійсненим фінансово-господарським операціям з ПП «Ан Транс» (код ЄДРПОУ - 36154115) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2013 р.

Відповідач вказує, що в ході перевірки ТОВ «Агросіндікат» надано лист про те, що згідно вимоги від 15.01.2015 р. позивач надав оригінали всіх бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ПП «Ан Транс» до першого ВКР СУФР ГУ ДФС в Одеській області. Крім того, надані ТОВ «Агросіндікат» документи по відносинам із вищевказаним контрагентом не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме, положенням Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Агросіндікат» безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

21.04.2016 р. за № 10574/16 до суду надійшла заява від ТОВ «Агросіндікат» з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження (а.с. 1 т. 2).

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2.3 акту перевірки ТОВ «Агросіндікат» зареєстроване виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 01.07.2010 р., свідоцтво про державну реєстрацію від 01.07.2010 р. № 15341020000000491.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200125326 (іпн - 367699015149) (а.с. 19 т. 1).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 730477 позивач має право здійснювати такі види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність посередників у торівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с. 17-18 т. 1).

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 10.12.2015 р. по 28.12.2015 р. на підставі направлення від 10.12.2015 р. № 01-045/468, виданого ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області Фарващук С.П., згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУФР ГУ ДФС в Одеській області, старшого лейтенанта податкової міліції Шишлова В.А. від 23.03.2015 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 32014160000000149 від 27.06.2014 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 КК України проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агросіндікат» (код ЄДРПОУ - 36769908) по здійсненим фінансово-господарським операціям з ПП «Ан Транс» (код ЄДРПОУ - 36154115) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2013 р., за результатами якої складено акт від 05.01.2016 р. № 002/15-03-22-01-0302/36769908 (а.с. 38-60 т. 1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Агросіндікат» п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податку на прибуток у сумі 273902 грн.

Не погодившись із висновком вищевказаного акту перевірки позивач подав на нього заперечення від 27.01.2016 р. № 2, в яких просив врахувати дані заперечення при прийнятті рішення за результатами перевірки (а.с. 61-64 т. 1).

У відповідь від 03.02.2016 р. № 1433/15-03-22-0404 ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області залишило без змін висновок акту перевірки від 05.01.2016 р. № 002/15-03-22-01-0302/36769908 (а.с. 65-69 т. 1).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2016 р. № 0000162201, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 410853 грн., в т.ч. за основним платежем на 273902 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у сумі 136951 грн. (а.с. 70 т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Так, у вересні 2013 р. ТОВ «Агросіндікат» (покупець) уклало договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 13.09.2013 р. № 13.09Р-13.1 з ПП «Ан Транс» (продавець), відповідно до якого в порядку і на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця ріпак в кількості 400т. (+/-20%). Ціна за 1 т товару 3700 грн. з погрузкою у автотранспорт, загальна сума вартості товару 1480000 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за товар у строк, розмірі і порядку, передбачених цим договором (а.с. 105-106 т.1). Продавець підтверджує, що товар, що продається ним, належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не стримується третіми особами, не є предметом застави або іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед фізичними, юридичними особами та державою.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про перевезення товару (ріпака), платіжні доручення про оплату позивачем товару ПП «Ан Транс», картки рахунку.

Також суд встановив, що у листопаді 2013 р. ТОВ «Агросіндікат» (покупець) уклало договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 04.11.2013 р. № Р13-29-469-UASC-268 з ПП «Ан Транс» (продавець), відповідно до якого в порядку і на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця сорго біле в кількості 100т. (+/-20%). Ціна за 1 т товару 1370 грн. з погрузкою у автотранспорт, загальна сума вартості товару 137000 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за товар у строк, розмірі і порядку, передбачених цим договором (а.с. 170-171 т.1). Продавець підтверджує, що товар, що продається ним, належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не стримується третіми особами, не є предметом застави або іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед фізичними, юридичними особами та державою.

До даного договору додається додаткова угода від 07.11.2013 р., відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця сорго біле в кількості 22892т. (+/-20%). Ціна за 1 т товару 1370 грн., загальна сума вартості товару 31362,04 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за товар у строк, розмірі і порядку, передбачених цим договором (а.с. 172 т.1).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про перевезення товару (сорго біле), платіжні доручення про оплату позивачем товару ПП «Ан Транс», картки рахунку.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання вищезазначених договорів в межах господарської діяльності між ТОВ «Агросіндікат» та його контрагентом ПП «Ан Транс» з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

При цьому ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Так, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Ан Транс» надано журнал реєстрації довіреностей ТОВ «Агросіндікат», з якого вбачається, що у період вересень -листопад 2013 р. директору ТОВ «Агросіндікат» Поркулу В.В. надавалась довіреність від підприємства на отримання товару від ПП «Ан Транс» на виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

Досліджені судом також аналізні картки товару, який ТОВ «Агросіндікат» придбавав у ПП «Ан Транс». Зазначені документи, які підписані лаборантом підприємства, містять кількісні та якісні характеристики товару (ріпака та сорго).

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності окремих даних в товарно-транспортних накладних, що, на думку ДПІ, ставить під сумнів виконання господарських операцій з ПП «Ан Транс», адже метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування валових витрат за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. З огляду на зазначене, висновки про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а так само і помилки в їх оформленні.

Крім того, суд зазначає, що позивач реалізував придбаний у ПП «Ан Транс» товар наступним покупцям, тобто використав його у своїй господарській діяльності. Вказане підтверджується ВМД, інвойсами, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «Агросіндікат» та ПП «Ан Транс» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ПП «Ан Транс» у періоді, що перевірявся, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2016 року № 00000162201- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області від 04.02.2016 року № 00000162201.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Суддя П.П. Марин