Постанова № 57456286, 26.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року № 813/388/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача Попадюк С.С.,

представника відповідача Юрчак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альберто-Комп'ютер» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000692200 від 29.09.2015 року та №0000792200 від 08.12.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Зазначає, що право на формування податкового кредиту із поставки товару не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності інформації про можливі порушення його постачальниками вимог податкового законодавства. Позивач вважає, що в період, який перевіряв відповідач, сформував податковий кредит з ПДВ відповідно до вимог діючого на час вчинення господарських правовідносин податкового законодавства. Також позивач в своїй позовній заяві ставить під сумнів легітимність та правдивість використаної податковим органом під час перевірки податкової інформації з приводу діяльності його контрагентів постачальників, крім того звертає увагу суду на те, що така податкова інформація не містить доказів порушення ним норм податкового законодавства.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні до доводів позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем у період з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, ТзОВ „Альберто-Комп'ютер" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року, по взаємовідносинах з ТзОВ „Біттер Плюс", ТОВ „Астер Транс", про що 11.09.2015 року складено акт №12/13-25-22-00/32818982 (т.1 а.с.11-38).

На підставі складеного акта перевірки 29.09.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692200 форми „Р" про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 372790,68 грн. (298232,54 грн. - основний платіж, 74 558,14 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження позивачем прийнятого податкового повідомлення-рішення, відповідачем згідно рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 29.09.2015 №0000692200 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792200 від 08.12.2015 року про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 100313 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем (т.1 а.с.36-37) п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 298232,54 грн.,в т.ч. за квітень 2015 року - 67505,90 грн., за травень 2015 року - 13434,42 грн., за червень 2015 року - 94198,22 грн., за липень 2015 року- 123094,00 грн.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про не документальне підтвердження таких господарських операцій.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини реальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

З матеріалів справи судом встановлено укладення 20.04.2015 року ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» і ТОВ «Біттер Плюс» Договору поставки № 11 (т.3 а.с.11-12), відповідно до умов якого ТОВ «Біттер Плюс» зобов'язувався передати у власність товари покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер», а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

Згідно п.3.5 вказаного договору поставка товарів здійснюється за рахунок постачальника з оформленням документів згідно законодавства.

На виконання Договору № 11, протягом квітня-травня 2015 року ТОВ «Біттер Плюс» передало покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» товар (комп'ютерні комплектуючі, принтер) згідно видаткових накладних: № 13 від 20.04.2015 року, № 14 від 24.04.2015 року, № 16 від 30.04.2015 року, № 17 від 30.04.2015 року, № 1 від 05.05.2015 року, № 2 від 05.05.2015 року, № 7 від 12.05.2015 року, № 8 від 12.05.2015 року, № 9 від 13.05.2015 року, на загальну суму 1080495,09 грн. (т.1 а.с.60-68, т.2 а.с.77-79).

Оплата за придбаний товар позивачем здійснена у безготівковому порядку, що підтверджується випискою банку (т.3 а.с.47, 49. 51, 56, 59, 63, 66, 67).

Одночасно ТОВ «Біттер Плюс» зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаний період на суму 1080495,09 грн. в тому числі ПДВ - за квітень 2015р. в сумі 67505,90 грн., за травень 2015 року в сумі 13434,42 грн., за липень 2015 року в сумі 99142,22 грн. (т.1 а.с.69-83, т.2 а.с.80-86, ).

Також судом встановлено укладення 05.06.2015р. між ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» і ТОВ «Астер Транс» Договору поставки № 05/06 (т.3 а.с.13-14), відповідно до умов якого ТОВ «Астер Транс» зобов'язувався передати у власність покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» товари, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

Згідно п.3.5 вказаного договору поставка товарів здійснюється за рахунок постачальника з оформленням документів згідно законодавства.

На виконання Договору № 05/06, протягом червня-липня 2015 року ТОВ «Астер Транс» передало покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» товар (комп'ютерні комплектуючі, програмне забезпечення) згідно видаткових накладних: № 22 від 05.06.2015 року, № 22 від 09.06.2015 року, № 33 від 15.06.2015 року, № 29 від 18.06.2015 року, № 33 від 18.06.2015 року, № 3 від 01.07.2015 року, № 8 від 06.07.2015 року, № 10 від 10.07.2015 року, № 15 від 13.07.2015 року, № 16 від 13.07.2015 року, № 20 від 16.07.2015 року, № 27 від 21.07.2015 року, № 28 від 21.07.2015 року, № 29 від 22.07.2015 року, № 34 від 29.07.2015 року, № 36 від 30.07.2015 року на загальну суму 1316735,35 грн. (т.3 а.с.131-143, т.4 а.с.221-228).

Одночасно ТОВ «Астер Транс» зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаний період на суму 1316735,35 грн. в тому числі ПДВ - за червень 2015р. в сумі 94198,22 грн., за липень 2015р. в сумі 124264,36 грн. (т.3 а.с.144-166, т.4 а.с.229-241).

Оплата за придбаний товар позивачем здійснена у безготівковому порядку, що підтверджується виписками з банку (т.3 а.с.95, 97, 98, 100, 106, 111, 117, 123).

Наявність у позивача приміщення для провадження господарської діяльності підтверджується долученим до справи договором оренди (т.3 а.с.15-16).

Операції з придбання товару позивачем відображені у бухгалтерському обліку в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 (т.3 а.с.21-24).

Придбані у ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Астер Транс» товари позивачем використано у господарській діяльності шляхом продажу за вищими цінами, що підтверджують долучені до справи податкові накладні, видаткові накладні, довіреності від покупців на одержання матеріальних цінностей, ати звірок (т.1 а.с.84-249, т.2 а.с.1-76, 87-250, т.3 а.с.1-10, 167-228, 229-251, т.4 а.с.1-220, т.5 а.с.1-249, т.6 а.с.1-53).

Допитаний судом свідок ОСОБА_3 (директор ТзОВ "Альберто-Комп'ютер") засвідчив, що ним особисто приймався придбаний у контрагентів товар на орендованому підприємством складі у м. Львові по вул. Під Дубом, 6/4. Замовлення товару також здійснювалось ним особисто в телефонному режимі.

Поруч з тим, судом встановлено, що факт отримання ТМЦ підтверджується проставленими на видаткових накладних підписами директора позивача.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів зі спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, у діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

У ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів та послуг, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

При цьому, платником податків було докладено усіх зусиль в межах його можливостей щодо з'ясування обставин, які мали значення для здійснення відповідних господарських операцій (обставини правосуб'єктності контрагентів).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «Біттер Плюс» і ТОВ «Астер Транс» відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Астер Транс», оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містить необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація), на що посилається відповідач у справі.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії щодо нарахування та сплати податків ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Астер Транс».

Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Стосовно посилань податкового органу на обставини досудового розслідування у кримінальному проваджені №32015100010000078, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), то це не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

За таких умов протоколи допиту свідків суд не вважає такими, що можна покласти в основу рішення як безумовну підставу визнання господарських операцій такими, що в дійсності не відбувалися, оскільки такі показання повинні бути перевірені при постановленні судового рішення у кримінальній справі, порушеній відносно цих посадових осіб.

Щодо доводів податкового органу стосовно не представлення доказів транспортування, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно із пунктом 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Аналіз наведених положень свідчить, що оформлення товарно-транспортних накладних у відповідній кількості примірників здійснюється саме замовником (вантажовідправником).

При цьому, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Астер Транс» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Належні та допустимі докази в спростування факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем неправомірно застосовані норми Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності прийнятих рішень що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в розмірі 5978,19 грн. (т.1 а.с.47) такий відповідно до ст. 94 КАС України слід присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області №0000692200 від 29.09.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області №0000792200 від 08.12.2015 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альберто-Комп'ютер» (81100, Львівська область, м. Пустомити, код за ЄДРПОУ 32818982) 5978,19 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять копійок) сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.04.2016 року.

Суддя Сидор Н.Т.