Постанова № 57456090, 21.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року (13 год. 17 хв.)Справа № 808/670/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

представника третьої особи: Бабіч А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

про: визнання рішень недійсними та їх скасування,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - третя особа, ТОВ «Кей-Колект»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати рішення нотаріуса (номер запису про право власності 10573107 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.07.2015), а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 на ТОВ "Кей-Колект" недійсним та скасувати; визнати рішення нотаріуса (номер запису про право власності 10666200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.08.2015), а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 на ТОВ "Кей-Колект" недійсним та скасувати.

Ухвалою суду від 24.02.2016 позовну заяву було залишено без руху до 14.03.2016.

Ухвалою суду від 03.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/670/16 та призначене попереднє судове засідання на 21.03.2016.

Ухвалою суду від 04.03.2016 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 21.03.2016 закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду та зупинене провадження у справі за клопотанням позивача до 07.04.2016.

07.04.2016 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 07.04.2016 провадження у справі зупинене за клопотанням представника третьої особи до 21.04.2016.

21.04.2016 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.04.2016 у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Кей-Колект» про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 21.04.2016 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що рішення відповідача про державну реєстрацію, на підставі яких право власності на майно позивача, а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1(номер запису про право власності 10573107 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.07.2015) та однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2(номер запису про право власності 10666200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.08.2015) перейшли до ТОВ «Кей-Колект» проведені з порушенням норм діючого законодавства, а тому є недійсними. Вважає, що з підстав ненаправлення ТОВ «Кей-Колект» повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відсутності завіреної копії письмової вимоги, проведення державної реєстрації нерухомого майна не за місцем знаходження майна, відсутності додатково укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вищезазначені рішення відповідача підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 21.03.2016, 07.04.2016 та 21.04.2016 не з'явився, про причини неявки не повідомив, заперечень на позов не надав. Про дату та час судових засідань повідомлений належним чином. Ухвалою суду про витребування доказів від 21.03.2016 витребувано у відповідача: нотаріально засвідчені документи, що були підставою для здійснення нотаріальних дій по реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (номер запису про право власності 10573107 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.07.2015, номер запису про право власності 10666200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.08.2015); належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи по зазначеній реєстрації; письмові пояснення на позовну заяву. Ухвалу суду отримано відповідачем 30.03.2016. Станом на 21.04.2016 витребувані документи та заперечення на позов відповідачем не надано.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що відповідно до договору факторингу від 12.12.2011 ПАТ «Укрсиббанк» передав, а ТОВ «Кей-Колект» прийняв право вимоги по кредитним договорам, що укладалися банком. Таким чином іпотекодержателем за укладеними із позивачем договорами іпотеки стало ТОВ «Кей-Колект». У зв'язку із невиконанням іпотекодавцем умов договору, іпотекодержатель, відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», а також до умов укладених договорів іпотеки, шляхом позасудового врегулювання звернулося до приватного нотаріуса Суперфін Б.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак прийняті відповідачем рішення вважає такими, що відповідають чинному законодавству, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договори про надання споживчого кредиту №11046769000 від 29.09.2006 та №11221788000 від 25.09.2007. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами укладено договори іпотеки №11221788000/з від 25.09.2007 та №11046769000/з від 26.09.2006 та №11391348000/3 від 08.09.2008. Відповідно до умов договорів іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - житлові приміщення, за рахунок якого іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитними договорами.

12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого банк передає, а ТОВ «Кей-Колект» приймає право вимоги по кредитним договорам, що укладалися банком. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за всіма договорами забезпечення договору факторингу. Таким чином, іпотекодержателем за договорами іпотеки стало ТОВ «Кей-Колект».

28.07.2015 приватним нотаріусом Суперфін Борисом Михайловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:23192088 від 28.07.2015, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки за договором №11221788000/з від 25.09.2007 - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_3 перейшло до іпотекодержателя.

04.08.2015 аналогічне рішення (індексний номер 23385386) прийнято щодо предмету іпотеки за договором №11391348000/3 від 08.09.2008 - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_4.

У серпні 2015 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович про визнання рішення недійсним. Проте рішенням суду від 24.11.2015 зазначений позов був залишений без задоволення та роз'яснено про необхідність звернення до належного суду.

Позивач, отримавши ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23.02.2016 про залишення без змін Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя суду від 24.11.2015, звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у судові засідання не з'явився, заперечень на позов та витребувані судом документи не надав, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вирішує справу на підставі наявних доказів і вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог.

Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-ІV (далі - Закон України №898-ІV) визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 33 Закону України №898-ІV зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 35 Закону України №898-ІV визначає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно із ст. 36 Закону України №898-ІV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України №898-ІV, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст. 38 Закону України №898-ІV.

Стаття 37 Закону України №898-ІV вказує, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Змінами, внесеними до Закону України №898-ІV Законом України від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, оскільки виникли до зазначених змін.

Укладеними договорами іпотеки визначені права та обов'язки сторін, відповідно до яких п.2.1.1, 2.1.2 встановлено право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодержателем своїх зобов'язань. У разі їх порушення, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договорами, а у разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 4 договорів встановлено здійснення звернення стягнення на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадках, зазначених в п.п.2.1.1., 2.1.2. договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до умов ст. 35 Закону України №898-ІV.

Вимоги до оформлення повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя містяться в ч. 5 договорів іпотеки.

Пунктом 5.2 зазначено, що в повідомленні зазначається який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя застосовується для задоволення свої вимог.

У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1. договорів.

Дані норми містяться в договорах іпотеки №11221788000/з від 25.09.2007 та №11046769000/з від 26.09.2006.

Договором іпотеки №11391348000/3 від 08.09.2008, а саме п.5.2.1 окремо визначено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України №898-ІV.

Як встановлено, державний реєстратор - приватний нотаріус Суперфін Борис Михайолович прийняв рішення про державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 10573107 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.07.2015), а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1; номер запису про право власності 10666200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.08.2015), а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на підставі договорів іпотеки №11221788000/з від 25.09.2007; №11046769000/з від 26.09.2006 та №11391348000/3 від 08.09.2008.

Підстави для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладені в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, що діяли на момент винесення спірного рішення. Відповідно до ч. 46 Порядку, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Проте, як зазначено позивачем, жодних документів про те, що ТОВ "Кей -Колект" має будь-які вимоги до позивача - не надходило. Окрім того, позасудове врегулювання спору можливе за умови наявності додаткового договору, який з позивачем не був укладений.

Представником третьої особи у судовому засіданні на питання щодо надсилання позивачу повідомлення про застереження про задоволення вимог іпотекодержателя повідомлено про відсутність такої інформації.

Відтак, суд погоджується із позицією позивача про відсутність у ТОВ «Кей-Колект» правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в п. 5 укладених договорів іпотеки.

Враховуючи отримані докази та їх оцінки у сукупності та у відповідності з вищенаведеними нормами процесуального права встановлено, що ТОВ «Кей-Колект» не надало належних доказів, які б підтверджували фактичне повідомлення позивача про свої наміри щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Розглядаючи питання законності дій нотаріуса при прийнятті спірних рішень, судом встановлено наступне.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон України №1952-IV) в редакції на момент винесення спірних рішень, а саме ст. 9 визначено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора.

Аналогічні положення закріплені і в статті 46 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-ХІІ, відповідно до якої, нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України №1952-IV.

Частиною 2 ст. 9 Закону України №1952-IV визначено обов'язок державного реєстратора при виконанні реєстраційних дій встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Окрім того, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія ( абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV).

Отже, аналізуючи наведені вище норми законодавства, вбачається, що законодавець чітко визначив те, що нотаріуси України мають повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Частиною 7 ст. 3 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до умов договорів іпотеки, предметом іпотеки виступало нерухоме майно у вигляді однокімнатних квартир за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2. В свою чергу, спірні рішення винесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Суперфін Борисом Михайловичем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії приватного нотаріуса Суперфін Бориса Михайловича щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, які виникли на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, проведенням реєстрації не за місцем розташування об'єкта нерухомого майна, не встановлення наявності факту виконання умов правочину.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича за індексним номером 10573107 від 28.07.2015 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_5.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича за індексним номером 10666200 від 04.08.2015 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_6.

Присудити на користь ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича (03151, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.84, офіс 14 ) судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В.Садовий