Постанова № 57455883, 02.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року № 810/6524/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ «Логистик Групп ЛТД» до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року ТОВ «Логистик Груп ЛТД» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області, яку реорганізовано у Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, від 16.06.2014 №0004511502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішення, позивачем оскаржено їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія Вищого адміністративного суду України зауважила, що по даній справі судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, вказані обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Логистик Групп ЛТД» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 4 723 796,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 20.03.2014 №298/15-1/34358085, згідно висновків якого встановлено порушення підприємством вимог: п.п. 198.1-198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п.200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит за листопад 2013 на суму 4 743 947,79 грн., бюджетне відшкодування ПДВ, заявлене на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2013 року - на 4 723 796,00 грн., занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету по декларації за листопад 2013 на 20 143,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014 №0002471502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5 904 745 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 723 796,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 180 949,00 грн.; №0002481502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25 178,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 20 143,00 грн. та штрафними санкціями - 5 035,75 грн.

Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів у Київській області та ДПС України. В результаті розгляду скарг оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2014 №0002471502 та №0002481502 скасовано в частині невизнання перевіркою податкового кредиту у сумі 58 474,00 грн. та, відповідно застосованих санкцій, а скаргу частково задоволено і зобов'язано податковий орган вжити заходів відповідно до законодавства.

Ірпінською ОДПІ 16.06.2014 прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0004511502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5 856 831,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 685 465,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 171 366,25 грн.

Із матеріалів справи слідує, що підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства була відсутність документів, складання яких передбачено правочинами та недоліки в оформленні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а тому, на думку відповідача, господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

Проте, суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ВІСТ ГРУП» судом встановлено наступне.

Так, в Акті перевірки № 298 (з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Київській області №1385/10/10-36-10-01-04/372 від 10.06.2014) податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту податкові накладні №211 від 11.11.2013 на суму ПДВ 1 000 000,00 грн. та № 212 від 12.11.2013 на суму ПДВ 3 586 666,67 грн., отримані по договору поставки №9/2013-04 від 26.09.2013, укладеного між ТОВ «Логистик Групп ЛТД» і ТОВ «ВІСТ ГРУП» на поставку інвентарю, через те, що поставлені товари не призначені для використання у господарській діяльності товариства, і при перевірці не було встановлено первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару ТОВ "ВІСТ ГРУП" і його отримання позивачем.

Як пояснив позивач, товар придбавався з метою його подальшої реалізації, що і було здійснено на користь ТОВ «Віст Групп Лімітед» на підставі договору поставки №10/2013-02 від 11.10.2013, рахунку-фактури СФ-0000099 від 14.10.2013 і видаткової накладної №РН-0000003 від 15.11.2013. По факту проведених оплат підприємство виписало, здійснило реєстрацію і надало покупцеві оригінали податкових накладних №104 від 14.10.2013, № 106 від 21.02.2013, №107 від 23.10.2013, №108 від 24.10.2013, №109 від 25.10.2013 і №110 від 28.10.2013 на суму ПДВ 4 588 000,00 грн.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Види діяльності товариства зафіксовані статутом підприємства, де, зокрема, в п.3.1 розділу 3 зазначено, що підприємство здійснює оптову та роздрібну реалізацію продукції власного та невласного виробництва, комісійну і комерційну торгівлю (в т.ч. через мережу власних магазинів, складів, баз тощо), торгово-закупівельну, посередницьку, комерційну діяльність.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і змінами майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, в якості доказів руху активів у процесі здійснення господарської операції до перевірки було надано договір поставки, специфікації, видаткові накладні №РН 0000082 від 11.11.2013 і №РН 0000084 від 12.11.2013, картки рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи слідує, що на час виконання договору поставки сторонами договору в додатку №1 від 01.10.2013 було повністю погоджено асортимент та кількість товару, загальну ціну договору, строк поставки і період оплати поставленого товару, умову про перехід права власності на товар від постачальника до покупця без його переміщення зі складу.

Реальність здійснення господарської операції, а також факт поставки товару повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами в їх сукупності та судом встановлено, що товар під час переходу права власності на нього знаходився на одному й тому ж складі за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23.

Суд зазначає, що продаж товару без переміщення його на інший склад не суперечить закону, а відсутність транспортування товару не вимагає складання товарно-транспортних накладних або документів, які б підтверджували навантаження та розвантаження цього товару.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: Договір оренди частини нежитлового (складського) приміщення між ТОВ «ВІСТ ГРУП» і ТОВ «ЛОГИСТИК ГРУПП ЛТД» №01/01-11 від 01.01.2011, акт прийому-передачі товару, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і технічного паспорта на складське приміщення за адресою: Київська обл., Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23 (том 2, а.с. 58 - 59) ,видаткові накладні №РН-0000082 від 11.11.2013 та №РН0000084 від 12.11.2013, підписані обома сторонами договору, записи в журналі реєстрації довіреностей за 2013 рік про видані директору ТОВ «Логистик Групп ЛТД» Кононцю В.Г. довіреностей за №62 від 10.11.2013 і №63 від 11.11.2013, на отримання товару за видатковими накладними №РН-0000082 і №РН 0000084 (том 1, а.с.66 - 69), платіжні доручення (платник ТОВ «ЛОГИСТИК ГРУПП ЛТД», отримувач ТОВ «ВІСТ ГРУП»): №177 від 11.11.2013, №178 від 11.11.2013, №180 від 12.11.2013, №181 від 12.11.2013, №183 від 12.11.2013, №184 від 12.11.2013, №185 від 12.11.2013 з відмітками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (том 1, а.с. 62 - 65), оборотно-сальдова відомість по рахунку: 281 ТМЦ за 4 квартал 2013 року ТОВ «ЛОГИСТИК ГРУПП ЛТД» (том 1, а.с. 70 - 80), повністю спростовують висновки податкового органу, які стали підставою для видання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при придбанні товару у ТОВ «ВІСТ ГРУП» позивачем ставилось за мету отримання прибутку (зміни майнового стану сторін договору), що в повній мірі відповідає меті діяльності, яку зафіксовано статутом підприємства.

Також суд зазначає, що відповідачем не здійснено дій для перевірки доводів позивача шляхом проведення зустрічної звірки його контрагента ТОВ «Віст Груп» за зазначеною господарською операцією та не надано доказів, які б свідчили про відсутність можливості реального здійснення господарської операції, відсутність дій для виконання поставки, відсутність реальних змін майнового стану сторін договору, не відображення господарської операції у даних податкового обліку, тощо.

Доводи податкового органу про те, що продаж товару здійснено без складання первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару від ТОВ "ВІСТ ГРУП" і його отримання позивачем, не відповідає дійсності та спростовується дослідженими судом письмовими доказами.

Аналіз змісту п. 198.6 ст. 198 ПК України свідчить, що законодавством передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Виходячи з норм Податкового Кодексу України виключними причинами неможливості формування податкового кредиту є відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів.

Отже, податковий орган необґрунтовано здійснив оцінку сукупності наданих під час проведення перевірки даних, які характеризують дотримання підприємством податкового законодавства, та прийняв через це незаконне рішення.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ВЕСТТ ТД", суд зазначає наступне.

Так, в Акті перевірки №298 (з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Київській області №1385/10/10-36-10-01-04/372 від 10.06.2014) податковий орган стверджує, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2013 року податкові накладні №17 від 08.10.2013, №29 від 11.09.2013, №60 від 23.09.2013, №61 від 23.09.2013, №71 від 22.10.2013, №116 від 31.10.2013 на поставку бетону та піску, отримані від ТОВ "ВЕСТТ ТД", обґрунтовуючи свою позицію тим, що постачальник бетону знаходиться в м. Одеса, а отримувач - ТОВ "ЛОГИСТИК ГРУПП ЛТД" - в с. Блиставиця Бородянського району Київської області. Оскільки відстань між підприємствами становить понад 500 км, фактично така поставка не могла бути здійснена з підстав, закріплених в наказі Міністерства транспорту №363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», оскільки термін придатності бетонної суміші не може перевищувати 2 години 30 хвилин з моменту його приготування).

Проте, як встановлено судом, будівництво здійснювалося позивачем на орендованій земельній ділянці в с. Усатове - 18-19 км окружної дороги, за межами населеного пункту Біляївського району Одеської області, а саме будувався торговий центр з офісними та складськими приміщеннями, на потреби чого і здійснювалось придбання та поставка піску і бетону, що підтверджується копією декларації про початок виконання будівельних робіт торгово-офісного центру зі складськими приміщеннями, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській обл.

Поставки товару супроводжувались оформленням видаткових накладних, транспортних накладних та документів про якість товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур №НФ-0925 від 10.09.2013, №НФ-0988 від 23.09.2013, №НФ-1037 від 17.10.2013, №НФ-1085 від 30.10.2013, видаткових накладних №НФ-0001423 від 08.10.2013, №НФ-0001341 від11.09.2013, №НФ-0001368 від 23.09.2013, №НФ-0001369 від 23.09.2013, №НФ-0001370 від 23.09.2013, №НФ-0001473 від 22.10.2013, №НФ-0001507 від 31.10.2013, та транспортних накладних за вересень, жовтень 2013 року.

Накладні на доставку товару і додані до кожної з них документи про якість містять в собі відомості про виробника і адресу, з якої поставлявся товар, найменування товару і його кількість, а також відомості про покупця і адресу, на яку товар поставлявся, ким відпускався і ким приймався (підписи).

Як зазначено вище, аналіз норм податкового законодавства свідчить, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктами 6.2 та 6.3 Порядку №1379 визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Беручи до уваги наявні та надані відповідачу податкові накладні, видаткові накладні, накладні на доставку товару, документи про якість товару, правочин між позивачем і зазначеним контрагентом укладався з метою отримання якісного бетону для будівництва об'єкту саме в Біляївському районі Одеської області, а це є свідченням того, що позивачем, навіть за можливості наявності певних неточностей в документах, дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, факт придбання та отримання позивачем товару від ТОВ "ВЕСТТ ТД" підтверджується документами, серед яких є і Декларація про початок виконання підготовчих робіт, зареєстрована ДАБК у Одеської області, що свідчить про реальність господарських операцій у межах господарської діяльності товариства, а висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України та неправомірність формування податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 58 487,73 грн. є необґрунтованим.

Як зазначено вище, позивач здійснював будівництво торгово-офісного центру із складськими приміщеннями, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Декларації про початок виконання підготовчих робіт, Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровані ДАБК у Одеської області, а також копія технічного паспорта новозбудованого торгового центру наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 142 - 143, том 2 а.с. 39 - 41).

Постачальник власним листом підтвердив правомірність оформлення ТТН на кількість бетону, який поставлявся кожним з автомобілів за одну зміну (том 2 а.с. 19 - 20), додатковими матеріалами з відкритих джерел доведено факт наявності достатньої матеріальної бази постачальника для здійснення поставок бетону (том 2 а.с. 61, 62, 83 - 86, 89, 90).

Також в матеріалах справи наявні копії накладних і паспорти на розчин (документ про якість бетонної суміші із зазначенням точного часу завантаження в автомобіль-цистерну) (том 1 а.с. 218 - 221, 230, том 2 а.с. 54 - 57), журнал реєстрації довіреностей ТОВ "ЛОГИСТИК ГРУПП ЛТД" за 2013 рік, в яких відображено факт отримання від ТОВ "ВЕСТТ ТД" всіх партій бетону за цей період (том 1 а.с. 66 - 69), виписки по рахунку ТОВ "ЛОГИСТИК ГРУПП ЛТД" за періоди 08.10.2013, 11.09.2013, 22.10.2013, 23.09.2013, 27.09.2013, 31.10.2013 з відмітками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з даними про здійснення оплат за придбаний бетон і пісок (том 1 а.с. 58 - 61).

Окрім цього, відповідачем не здійснено жодної дії для перевірки доводів позивача шляхом проведення зустрічної звірки його контрагента ТОВ «ВЕСТТ ТД» за зазначеною господарською операцією та окрім припущень відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про відсутність можливості реального здійснення господарської операції, відсутність дій для виконання поставки, відсутність реальних змін майнового стану постачальника, не відображення ним господарської операції у даних податкового обліку тощо.

На запит позивача контрагентом ТОВ «ВЕСТТ ТД» надано лист про те, що перевіркою даного підприємства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси порушень по взаємовідносинам з ТОВ «Логистик Групп ЛТД» не встановлено, в додаток надано дублікати рахунків-фактур № НФ-0852 від 14.08.2013, №НФ-1001 від 07.10.2013.

Щодо взаємовідносин позивача з ПАТ "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ", суд зазначає наступне.

Так, в Акті перевірки №298 (з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Київській області №1385/10/10-36-10-01-04/372 від 10.06.2014) податковий орган стверджує, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2013 року податкові накладні №221/16 від 22.10.2013, №321/16 від 30.10.2013, №347/16 від 31.10.2013 і 2535/16 від 27.09.2013 на загальну суму ПДВ 40 319,15 грн., на придбання арматури і дроту, отримані від ПАТ "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" Одеська регіональна філія "УГМК", обґрунтовуючи свої висновки тим, що у ТТН відсутня інформація про пункт призначення (розвантаження) товару та ким цей товар було прийнято, перевірено якість та кількість.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, дослідженням товарно-транспортних накладних встановлено, що вони містять всі необхідні відомості, в тому числі про пункт призначення (розвантаження) товару та ким цей товар було прийнято та перевірено якість та кількість.

Беручи до уваги окремі помилки, на які звернув увагу контролюючий орган (у видаткових накладних не вказано прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка дозволила відпуск товару та отримувача товару), слушною з цього приводу є позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011, в якому зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, за договором поставки металопродукції №35/13 від 14.10.2013 постачальник здійснив поставки товару власними силами (п. 4.1 договору), підписавши з позивачем на одну поставку видаткову накладну №Офн-002620 від 27.09.2013, податкову накладну №2535/16 від 27.09.2013, товарно-транспортну накладну за 27.09.2013 №Офн-000461 (том 1 а.с. 150 - 152), на другу поставку видаткову накладну №Оф000002792 від 22.10.2013, податкову накладну №221/16 від 22.10.2013, товарно-транспортну накладну за 22.10.2013 №Офн108/2792 (том 1 а.с. 153 - 156), на третю поставку видаткову накладну №Оф000002867 від 30.10.2013, податкову накладну №347/16 від 31.10.2013, податкову накладну №321/16 від 30.10.2013, товарно-транспортну накладну за 30.10.2013 №Оф228/2867 (том 1 а.с. 157 - 159).

У матеріалах справи також наявні копії декларацій про початок будівельних робіт, паспорта новозбудованого приміщення (том 2 а.с. 32 - 38), які свідчать, що поставки металопродукції співпадають з періодом здійснення будівництва об'єкта.

Додатковими матеріалами з відкритих джерел доведено факт наявності достатньої матеріальної бази ТОВ "УГМК" для здійснення поставок - зазначена інформація про місце знаходження складу відвантаження металу, пропозиція здійснення доставки придбаного товару в потрібну точку, вартість та характеристики металопрокату (том 2 а.с. 78 - 80), інформація про технічні характеристики автопоїзду у складі тягача КАМАЗ і напівпричепу СЗАП-93271-01/30 та технічні характеристики напівпричепу МАЗ 975830-3012 (том 2 а.с. 87 - 88), якими відповідно до ТТН доставлявся метал на будмайданчик, з яких слідує, що вантажопідйомності автомобілів і напівпричепів достатньо для перевезення вантажів масою 25 500 кг (КАМАЗ) і 27 900 кг. (МАЗ).

Також реальність здійснення господарських операцій підтверджують наявні в матеріалах справи докази, а саме: журнал реєстрації довіреностей за 2013 рік, відповідно до якого позивачем було видано довіреності на отримання від ПАТ "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" матеріальних цінностей (довіреності №№44, 52, 56) (том 1 а.с. 66 - 69), виписки по рахунку, завірені АТ «Райффайзен банк Аваль», які свідчать про здійснення оплат придбаного товару (том 1 а.с. 59 - 61) .

Окрім цього, відповідачем не здійснено жодної дії для перевірки доводів позивача шляхом проведення зустрічної звірки його контрагента ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» за зазначеною господарською операцією та крім припущень відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про відсутність можливості реального здійснення господарської операції, відсутність дій для виконання поставки, відсутність реальних змін майнового стану постачальника, не відображення ним господарської операції у даних податкового обліку тощо.

Проте, згідно листа ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» податковою інспекцією проводилася перевірка даного підприємства за період діяльності з 01.04.2010 по 31.12.2013 і жодних порушень по взаємовідносинам з ТОВ «Логистик Групп ЛТД» не встановлено, про що складено довідку №56/22-214/35982774 від 16.06.2014.

Оцінюючи правомірність висновків Акту перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що придбання позивачем у вказаних контрагентів товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах, тому висновки Акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69-72, 86, 97, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів від 16.06.2014 № 0004511502.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2016 р.