Постанова № 57455848, 14.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року 11:44Справа № 808/1054/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнохром»,

до: Запорізької митниці Державної фіскальної служби, м. Запоріжжя,

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнохром» (далі - позивач, ТОВ «Магнохром») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Запорізька митниця), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000300/1 від 01.10.2015.

В обґрунтування своєї позовної вимоги, позивач посилається зокрема на те, що з метою митного оформлення імпортованого товару 30.09.2015 ним був поданий до Запорізької митниці, разом з вантажною митною декларацією, пакет документів, визначений ст. 53 Митного кодексу України, розбіжності у яких, що зазначені Запорізькою митницею, не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Позивач вважає, що не існувало яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Висновки митниці про наявність розбіжностей та витребування додаткових документів протиправні та призвели до прийняття помилкового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Під час надання суду пояснень та у своїх письмових запереченнях (вх.№11984 від 14.04.2016) представник відповідача зазначив, що у даному випадку митний орган цілком правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товару, яким застосував резервний метод, оскільки позивач не надав достатніх документів, які б підтверджували обраний ним перший метод визначення митної вартості товару (за ціною контракту).

Вислухав пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

02 березня 2016 року між позивачем (Покупець) та фірмою «REFRATHERMICA EASTERN EUROPE» (Продавець) укладено договір №КО/03/15RT/EX щодо купівлі-продажу металургійної сировини (вогнетривких матеріалів). Згідно додатку №18 до цього договору, підписаного сторонами 24.09.2015, Продавець був зобов'язаний поставити Покупцю обпалений боксит.

30 вересня 2015 року, з метою проведення митного оформлення постановленого товару, позивачем до Запорізької митниці була подана в електронному вигляді вантажна митна декларація (далі - ВМД) №112050000/2015/016964, у якій позивач визначив митну вартість товару за основним методом, який передбачений статтями 49, 53 Митного кодексу України (далі - МК України) України - за ціною угоди. Того ж дня відповідачем здійснено обробку ВМД №112050000/2015/016964 від 30.09.2015, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія протоколу обробки електронного документа (далі - Протокол).

Відповідно до Протоколу, згідно до ст. 53 МК України відповідач дійшов висновку, що документи, подані позивачем до митного оформлення містять наступні розбіжності:

- довідка про транспортні витрати б/н від 30.09.2015 видана ФОП ОСОБА_1, а в накладній CMR №9897491 від 27.09.2015 посилання на перевізника відсутні, що не дає змоги впевнитись, що документ, який містить відомості про вартість перевезення стосується оцінюваного товару та виданий саме підприємством-перевізником товару;

- відповідно до умов п. 3.9. контракту від 02.03.2015 №КО/03/15RT/EX перелік товаросупровідних документів включає, зокрема, такий документ, як декларація виробника, яку до митного оформлення надано не було, що може свідчити про неналежне виконання продавцем умов контракту;

- в інвойсі №PF №1509-1009 від 01.05.2016 відсутнє посилання на номер контракту за яким здійснено зовнішньоекономічну операцію.

Протоколом Запорізька митниця витребувала у позивача додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

01 жовтня 2015 року на виконання вимог Запорізької митниці представником ТОВ «Магнохром» були додаткові надані наступні документи:

- договір про транспортне перевезення №1005/01/15 від 05.01.2015, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Юлія-Плюс»;

- додаток №2 до договору №0105/2015 від 01.05.2015;

- експортна декларація №15Р40204Е00069254 від 27.09.2015;

- каталог продукції виробника від 01.09.2015;

- акт цінової експертизи №ОИ-503 від 01.10.2015.

01 жовтня 2015 року Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000300/1, яким застосовано резервний метод визначення митної вартості, оскільки позивач, на думку відповідача, не надав достатніх документів, які б підтверджували обраний позивачем перший метод визначення митної вартості товару (за ціною контракту).

02 жовтня 2015 року позивач подав до Запорізької митниці звернення про випуск товару у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, у зв'язку із незгодою з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів. Цього ж дня позивач подав до Запорізької митниці нову митну декларацію №112050000/2015/017142, яка була прийнята відповідачем до митного оформлення.

01 грудня 2015 року ТОВ «Магнохром» звернулось до Запорізької митниці із листом №801 про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, надавши додатково висновок ДП «Держзовнішінформ» від 25.11.2015 №43.824. У відповідь, листом №1481/1108-70-66 від 15.12.2015, відповідач повідомив позивача про відмову у скасуванні спірного рішення та повернення фінансової гарантії.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення №11205000/2015/000300/1 від 01.10.2015.

З'ясував обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Загальні положення щодо митної вартості товарів та методи її визначення врегульовані Митним кодексом України (далі МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

Відповідно до частин 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Частинами 1-3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 цієї статті визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 цієї статті визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин 2,4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові частини числового значення митної вартості, правильності розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які не підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У якості однієї з причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товару у спірному рішенні відповідачем, зокрема, зазначено те, що подані до митного оформлення товару документи містять розбіжності, так довідка про транспортні витрати б/н від 30.09.2015 видана ФОП ОСОБА_1, а в накладній CMR №9897491 від 27.09.2015 посилання на перевізника відсутні, що не дає змоги впевнитись, що документ, який містить відомості про вартість перевезення стосується оцінюваного товару та виданий саме підприємством-перевізником товару. З цього приводу суд зазначає, що позивачем митному органу додатково був наданий договір про транспортне перевезення №Ю05/01/15 від 05.01.2015р., укладений між ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Юлія-Плюс» (Перевізник), за умовами якого Перевізник зобов'язується доставити довірений Експедитором вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувач). В графі 16 накладної CMR №9897491 від 27.09.2015 є посилання на перевізника ТОВ «Юлія-Плюс», отже зазначена розбіжність усунена.

Надалі відповідач у оскаржуваному рішенні зазначає, що згідно до умов п. 3.9. контракту від 02.09.2015 №КО/03/15RT/EX перелік товаросупровідних документів включає, зокрема, такий документ, як декларація виробника, яку до митного оформлення надано не було, що може свідчити про неналежне виконання продавцем умов контракту. Однак, під час розгляду справи судом з'ясовано, що така декларація №15PL30204Е0069254 від 27.09.2015 була надана до прийняття спірного рішення представником відповідача 01.10.2015 на вимогу митного органу, разом із іншими додатковими документами, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія протоколу обробки електронного документа.

Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні про відсутність в інвойсі №PF №1509-1009 від 01.05.2016 номеру контракту за яким здійснено зовнішньоекономічну операцію, суд зазначає наступне. Як вбачається з пояснень представника позивача у судовому засіданні та зі змісту самого документу, це інвойс (рахунок) виставлений COFERMIN Rohstoff GmbH&Co.Kg продавцю позивача «REFRATHERMICA EASTERN EUROPE». Натомість під час митного оформлення позивачем надавався відповідачу інвойс №0000044 від 24.09.2015 (а.с.43), складений саме продавцем позивача, у якому є посилання на контракт №КО/03/15RT/EX від 02.03.2015 та додаток до контракту №18 від 24.09.2015р.

Судом з'ясовано, що відповідач, встановивши зазначені розбіжності, разом з цим зовсім не обґрунтовує, яким чином ці розбіжності, позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару. Суд вважає, що митний орган перевіряючи правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару зобов'язаний діяти виключно в межах визначеним чинним законодавством України, зокрема Митним кодексом України, при цьому встановивши розбіжність в заявлених даних контролюючий орган зобов'язаний чітко зазначити, які вимоги чинного законодавства не було дотримано декларантом. Крім того, зазначені у спірному рішенні розбіжності по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими позивачем документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Окрім того, у спірному рішенні Запорізька митниця, спочатку зазначає те, що у органа доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості аналогічних (подібних) товарів з розрахунку товару на рівні 1,33 USD на кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом, проте разом з цим відповідач у цьому ж рішенні далі зазначає про не можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, у зв'язку з відсутністю відповідних даних. Тобто, або у митного органу була наявна інформація про вартість подібних товарів, що призвело до сумніву, і в цьому випадку в порядку черговості митну вартість слід було визначати за третім методом, або якщо така формація у митного органу відсутня, то не було і підстав для виникнення сумнівів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №6).

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності дій, бездіяльності або рішення митного органу, відповідний орган має доводити правомірність прийнятого ним рішення відповідно до вимог законодавства, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Представником позивача у судовому засіданні було заявлене письмове клопотання (вх.№11898 від 14.04.2016) у якому він просить суд включити до судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, судові витрати на послуги адвоката у розмірі 10500 грн. 00 коп. Своє клопотання представник позивача обґрунтував приписами статей 90, 94 КАС України, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а також додав до клопотання копію договору від 28.03.2016, укладеного між ним та ТОВ «Магнохром», на надання правової допомоги позивачу, копію додаткової угоди №1 від 04.04.2016 до зазначеного договору, а також копію акту приймання-передачі наданих правових послуг від 12.04.2016.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011 (далі - Закон №4191-VI) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника позивача суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно додаткової угоди №1 до договору від 28.03.2016 та акту приймання-передачі наданих правових послуг від 12.04.2016, зміст витраченого часу на надання правової допомоги адвокатом Петренко П.І. прийнятий позивачем у справі в наступній кількості: 1. Попереднє оцінювання матеріалів - 5 годин; 2. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Формування правової бази - 7 годин; 3. Підготування адміністративного позову, клопотань - 6 годин; 4. Подання адміністративного позову, представництво інтересів Клієнта у суді - 3 години. Всього 21 година.

Суд звертає увагу на те, що у акті-передачі надання правових послуг від 12.04.2016 сторони визначили 9 годин загального часу, що були витрачені адвокатом на підготування адміністративного позову, клопотань (6 годин) та подання адміністративного позову, представництва інтересів Клієнта у суді (3 години). Проте, як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов підписаний, а отже і підготовлений, та поданий до суду 29.03.2016 (вх.№10197) іншим адвокатом - Вишняковою О.А., із якою позивачем був укладений договір про надання правової допомоги від 28.03.2016, копія якого додана до позовної заяви. Що стосується часу, зазначеного у акті приймання-передачі щодо витраченого адвокатом Петренко В.І. часу на представництво інтересів клієнта у суді, то суд звертає увагу на те, що цей час, був визначений адвокатом 12.04.2016, тобто ще до початку судового розгляду справи.

Стосовно часу витраченого представником позивача на попереднє оцінювання матеріалів (5 годин) та опрацювання законодавчої бази, формування правової бази (7 годин), суд звертає увагу на те що компенсація витрат на таку правову допомогу відповідно до ст. 1 Закону №4191-VI не виплачується суб'єктом владних повноважень стороні, на користь якою в адміністративній справі ухвалено судове рішення.

Отже, з урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд вважає документально підтвердженими судові витратами які підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати позивача на правову допомогу за годину участі у судовому засіданні особи, що надавала правову допомогу у розмірі 500 грн. Зазначена сума за годину роботи особи, що надає правову допомогу передбачена додатковою угодою №1 від 28.03.2016 та не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (1378х40%=551,20). Також згідно вимог ч.1 ст. 94 КАС України присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає судовий збір, сплачений позивачем за подання позову у розмірі 1378 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000300/1 від 01 жовтня 2015 року.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12, код ЄДРПОУ 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнохром» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 7, офіс 51, код ЄДРПОУ 38198332) судові витрати у розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова