Ухвала суду № 57455746, 18.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ОСОБА_1

18 квітня 2016 року Справа № 808/858/16 м.Запоріжжя ОСОБА_2 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_3,

відповідача 1: представник ОСОБА_4,

відповідача 2: представник ОСОБА_5,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом

ОСОБА_3

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області

про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середньомісячного заробітку, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2016 ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3А.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - відповідач 1) про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середньомісячного заробітку, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди.

В судовому засіданні 11.04.2016 залучено як другого відповідача ОСОБА_2 міське управління ГУ МВС України в Запорізькій області (далі - відповідач 2).

18.04.2016 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог. З врахуванням вказаної заяви позивач просить:

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 компенсацію за всі (230) дні невикористаної відпустки за період з 2002-2007 рр. у сумі 6119 грн. 85 коп.;

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку (компенсації за всі дні невикористаної відпустки, за період 2002-2007 рр.) з дня звільнення 04.12.2007 по дату ухвалення рішення по справі виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати у розмірі 45 грн.62 коп.;

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 три проценти річних від простроченої суми компенсації за всі дні невикористаної відпустки, в сумі 550 грн. 78 коп.

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 інфляційні витрати від суми компенсації за всі дні невикористаної відпустки в сумі 4167 грн. 67 коп.

- стягнути на користь позивача з відповідача 1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався 04.12.2007 року (коли був звільнений з ОВС наказом №661 о/с). Вимоги ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України на вказані правовідносини не поширюються, оскільки вимоги позивача пов'язані зі стягненням компенсації за невикористану відпустку, а не належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин. Просить позовну заяву залишити без розгляду.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що ним строк звернення до суду не пропущено, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Просить у задоволенні клопотання відмовити.

Представник відповідача 1 заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав.

Розглянувши клопотання відповідача 2, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд зазначає таке.

Позивача звільнено з посади старшого дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління відповідно до наказу від 04.12.2007 (а.с.8). Тобто, позивачу з дати звільнення з посади було відомо про те, що компенсація за невикористані дні відпусток йому не виплачена.

Щодо покликання позивача на те, що строки звернення до адміністративного суду в даному випадку не повинні застосовуватися, слід зазначити таке.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, до спірних правовідносин норми трудового законодавства можуть бути застосовані лише при умові, якщо це передбачено законодавством, яке регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, позовні вимоги позивача пов'язані зі стягненням компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, процентів за прострочення суми виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та моральної шкоди, а не належної йому заробітної плати (грошового забезпечення).

Також ст. 233 Кодексу законів про працю України чітко визначено, що строк звернення до суду не обмежений саме при відсутності спору про розмір заробітної плати, оскільки зазначено, що звернення до суду не може бути обмежено будь-яким строком про стягнення належної (тобто нарахованої, але не виплаченої) заробітної плати.

У випадку звільнення працівника, останній має право отримати розрахунок в день звільнення (в тому числі отримати й всі належні виплати, такі як компенсація за невикористану відпустку). Після звільнення працівника між колишніми працівником та роботодавцем може виникнути спір щодо невчасного чи неповного розрахунку при звільненні, який не підпадає під категорію спорів, передбачених ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на дату звільнення позивача з посади), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До суду із зазначеним позовом ОСОБА_3 звернувся 9 березня 2016 року, тобто понад вісім років з дати звільнення зі служби, 4 грудня 2007 року, що є датою, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Тобто позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час розгляду справи (вчинення процесуальних дій), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивачем не надано суду доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середньомісячного заробітку, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч.3 ст.162 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Зважаючи, що провадження у справі було відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду і позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду; інших підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду судом не встановлено, а відтак, клопотання відповідача 2 слід задовольнити, позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середньомісячного заробітку, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька