Постанова № 57455630, 16.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року 810/358/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2015 №7871892, №7871894, №7871895 та від 13.08.2015 №9672223, №9672224, №9672225, №9672226.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розмір податкового зобов'язання по земельному податку розраховано відповідачем невірно, оскільки рішенням Рославичівської сільської ради ставка земельного податку була встановлена на рівні 0,05% від нормативно-грошової оцінки землі, а нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки для обслуговування та будівництва житлового будинку , господарських будівель та споруд в межах с. Рославичі становить 96,56 грн.

У судове засідання, призначене на 29.02.2016, з'явився представник позивача та до початку розгляду справи подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив.

До суду 29.02.2016 надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання йому додаткового часу для підготовки письмових заперечень.

Однак, суд вважає дане клопотання необґрунтованим, оскільки відповідач був повідомлений про розгляд справи не пізніш як за три дні до судового засідання, як визначено ч. 3 ст. 35 КАС України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (19.02.2016), та суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання до суду доказів по справі.

Крім того, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Після прийняття судом рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, представником відповідача було подано до суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що податковим органом правомірно проведено розрахунок податкового зобов'язання по земельному податку.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, а саме:

- НОМЕР_1 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_2 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_3 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_4 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_5 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_6 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_7 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_8 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_9 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_10 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_11 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_12 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_13 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_14 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_15 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_16 від 31.03.2006 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_17 від 04.09.2007 - для ведення індивідуального садівництва 12,0 га;

- НОМЕР_18 від 14.12.2007;

- НОМЕР_19 від 14.12.2007 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,15 га;

- НОМЕР_20 від 14.12.2007 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,1744 га;

- НОМЕР_21 від 14.12.2007 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,15 га;

- НОМЕР_22 від 14.12.2007 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,2327 га;

- НОМЕР_23 від 14.12.2007 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,15 га;

- НОМЕР_24 від 14.12.2007 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,15 га;

- НОМЕР_25 від 10.12.2008 - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення 6,0 га;

- НОМЕР_26 від 05.09.2008 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_27 від 05.09.2008 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га;

- НОМЕР_28 від 15.12.200 - для будівництва офісно-складських приміщень та терміналу по відстою великовантажних автомобілів 3,4929 га.

17.11.2015 ОСОБА_1 одержав рекомендованим листом №0868100003082 супровідний лист Рославичівської сільської ради від 02.11.2015 разом з податковими повідомленнями-рішеннями Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області:

- від 01.07.2015 №7871892, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 59,41 грн.;

- від 01.07.2015 №7871894, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 59,41 грн.;

- від 01.07.2015 №7871895, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 98,97 грн.;

- від 13.08.2015 №9672223, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 9103,12 грн.;

- від 13.08.2015 №9672224, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 1584,23 грн.;

- від 13.08.2015 №9672225, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 95064,00 грн.;

- від 13.08.2015 №9672226, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку в сумі 115290,15 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 15.12.2015 №2102/14/10-36-10-01-04 строк розгляду скарги було продовжено до 22.01.2016 включно, а рішенням ГУ ДФС у Київській області від 22.01.2016 №155/14/10-36-10-01-04 скаргу було залишено без розгляду на підставі пропуску строку на оскарження.

Однак, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно п.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з цією ж ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 Податкового кодексу України); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою" (п.п.14.1.136 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з вимогами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно з вимогами ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно листів Головного управління Держкомзему у Київській області від 26.02.2012 №07-02-3/3174 та Державної податкової служби України №551/4/15-240/74 від 16.02.2012, №7/7/15-2217 від 21.01.2013 нормативна грошова оцінка ріллі по Київській області за 1 га становить 21330,48 грн.

Рішенням Рославичівської сільської ради від 28 січня 2015 року №555-34-VI "Про затвердження ставок земельного податку" ставка земельного податку була встановлена на рівні 0,05% від нормативно-грошової оцінки землі.

Так, нормативно-грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах села Рославичі становить 96 грн. 56 коп.

Таким чином, для прикладу, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,15 га становить 144840 грн. 00 коп., як наслідок розмір земельного податку за неї буде становити (144840 грн.*0,05%) = 72 грн. 42 коп., в той же час Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області розрахувала такий показник для такої ж земельної ділянки на рівні 98 грн. 97 коп.

Отже, з наведеного слідує, що відповідачем податкове зобов'язання з земельного податку було визначено позивачу без урахування всіх обставин.

Більш того, відповідач не надав суду письмових пояснень з приводу підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розрахунку сум податкових зобов'язань, документів, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що встановлені у ході розгляду справи обставини є достатніми для висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають викладеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, а також законність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2015 №7871892, №7871894, №7871895 та від 13.08.2015 №9672223, №9672224, №9672225, №9672226.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.