Постанова № 57455549, 14.04.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2016 рокум. Ужгород№ 807/80/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Глагола Г.П.

представника відповідача -Гарапко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Тиса-Стар", звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 11 січня 2016 року „Про анулювання реєстрації платника єдиного податку".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог податкового кодексу України та одночасно цим рішенням порушено охоронювані права та інтереси позивача. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на приписи ст.ст. 14, 54, 57 Податкового кодексу України згідно яких суми визначенні в рішенні № 2 від 11 січня 2016 року вважає податковими зобов'язаннями, визначеними податковим органом, а не податковим боргом і відповідно стверджує про відсутність у відповідача підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку передбачених абз.8 пп.298.2.3. ст. 298 ПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях. В таких зазначає, що оскаржуване рішення вважає законними та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України. В обґрунтування свої заперечень зазначає, що позивачем порушено вимоги ст. 16, 36 ПК України та внаслідок не сплати позивачем узгодженого зобов'язання відповідно до припису пп. 14.1. 175 п.14.1. ст.14 ПК України в останнього виник податковий борг та відповідно були наявні підстави для анулювання свідоцтва платника єдиного податку передбачені в абз.8 пп.298.2.3. ст. 298 ПК України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами документи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Тиса-Стар" з 01.01.2012 року зареєстроване платником єдиного податку за ставкою 5 %, про що останньому Мукачівською ОДПІ видане свідоцтво від 22.05.2012 р.

11.01.2016 року Мукачівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято рішення № 2 Про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю „Тиса-Стар".

Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у податника єдиного податку згідно облікової картки платника станом на 01.01.2016 року.

Судом встановлено, що позивач 11.02.2015 року подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Відповідно до вказаної декларації позивач визначив податкові зобов'язання у вигляді щомісячної сплати орендної плати у розмірі 3229,66 грн.

Матеріалами справи підтверджується (платіжне доручення, копія облікової картки) та не заперечується сторонами, що протягом 2015 року відбулась несвоєчасна сплата за землю, а саме за травень 2015 року граничний строк сплати податкового зобов'язання становив 30 червня, натомість таке фактично позивачем було сплачено 17.07.2015 року. Тобто у позивача в період з 01.07.2015 виник податковий борг у розмірі 3229,66 який був погашений 17 липня 2015 р.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Як вбачається з вищенаведених визначень, законодавець не відносить пеню ні до грошового зобов'язання ні до податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається зі змісту вказаної норми для отримання статусу податкового боргу пеня повинна бути нарахована на суму грошового зобов'язання, яке не сплачене платником податків у встановлений ПК України строк.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В даній нормі законодавства законодавець теж відмежовує поняття грошового зобов'язання та пені, а також встановлює підстави за яких пеня вважається узгодженою.

Тобто вказаною нормою передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму пені та зазначає останню у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, яка подається контролюючому органу, в такому випадку сума пені вважається узгодженою. Разом з тим, як Наказом Міністерства доходів та зборів України 30.12.2013 за № 865 „Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)" (діяв до 31.07.2015 р.) так Наказом Міністерства фінансів України 16.06.2015 за № 865 „Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)" (набув чинності з 31.07.2015 р.) в примітці до заповнення рядка 12 „ Сума пені" Декларації (до 31.07.2015) та відповідно рядка 10 „Сума пені" (з 31.07.2015 р.) зазначалось, що сума пені нараховується платником самостійно відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України.

Тобто обов'язок платника податку самостійно нарахувати пеню виникає тільки, при настанні строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Разом з тим, в спірному випадку підставою для нарахування пені є пп. 129.1.1. п. 129.1 статті 129 ПК України, а саме після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Таким чином суд констатує, що у позивача був відсутній обов'язок щодо нарахування пені на підставі пп. 129.1.1. п. 129.1 статті 129 ПК України.

Також відповідно до пп. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;( пп.. 54.3.3.).

Відповідно до п. 58.1. ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Наказом міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" (діяв до 16.02.2016 р.) Відповідно до п 2.1. вказаного Наказу орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

в) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

Відповідно до п 2.2. Наказу у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (форма „Ш");

Разом з тим суд констатує, що вказана форма „Ш" передбачає застосування тільки штрафних санкцій, і не містить відповідних граф для відображення нарахування та застосування пені.

Відповідно відповідач стверджує, що пеня нараховується в автоматичному режимі, натомість норми Глави 12 ПК України, що регулюють поряд нарахування, обчислення та строки застосування пені, не містять нормативних приписів про встановлення механізму нарахування пені в автоматичному режимі.

В той же час згідно ст. 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Як вбачається з даної норми законодавець також відмежовує податковий борг, штрафні санкції та пеню.

Відповідно до вищенаведених норм та виходячи з їх всебічного аналізу, суд приходить до висновку, що норми Податкового кодекс України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів, при відносинах, що виникають при нарахуванні пені після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, та набуття вказаною пенею статусу податкового боргу.

Також, суд звертає увагу, що в силу в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" врахування у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З врахуванням вище викладеного, а також встановленої пп. 4.1.4. п .4.1 ст. 4 ПК України презумпції правомірності рішень платника податку суд вважає за можливе прийняти рішення на користь платника податку.

Крім того судом встановлено, що 17.07.2015 року прийнято Закон України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (набув чинності 01.09.2015 р.) , яким підпункт "а" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 викладено в новій редакції, а саме: „Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;"

Вказана редакція норми фактично звільняє від відповідальності та скасовує нарахування пені за перші 90 днів наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем не враховані вищевикладені судом обставини при прийнятті ним оскаржуваного позивачем рішення, тому з метою повного захисту прав та інтересів позивача з врахуванням вище зазначеної практики Європейського суду з прав людини та ч. 2 ст.8 КАС України, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 1378 грн.

На підставі на веденого та керуючись ст.ст. 8, 11, 17, 94, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №2 від 11.01.2016 року "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар".

Стягнути з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1378,00грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення №917 від 15.01.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяC.А. Гебеш