Рішення № 57455154, 25.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/54/16-ц Провадження № 22-ц/795/706/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Мороз К.В. Доповідач - Острянський В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСТРЯНСЬКОГО В.І.,суддів:МАМОНОВОЇ О.Є., ШИТЧЕНКО Н.В.,при секретарі:ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О.,за участю:ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника органу опіки і піклування Поповича І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_9, про захист права власності шляхом усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом виселення з квартири,

в с т а н о в и в:

У січні 2016 року ОСОБА_8 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про захист права власності шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення з квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2009 року є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачка не є членом її сім"ї і вселилась до квартири як співмешканка сина позивачки, який з 05 червня 2014 року виїхав з квартири та не проживає в ній. Зазначає, що вона особисто несе витрати по сплаті комунальних послуг, а відповідачка не приймає участі в їх оплаті та не бажає це робити. Вважає, що відповідачка разом з неповнолітньою онукою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, користуються квартирою, проживають в ній, займаючи дві кімнати з трьох, і не сплачують за житлові та комунальні послуги та у такий спосіб порушують її право власності на квартиру. На неодноразові прохання позивача виїхати з квартири відповідачка не реагує.

Тому пославшись на ці обставини та на те, що право власності є непорушним, позивачка просила суд постановити рішення яким захистити її право власності, шляхом виселення ОСОБА_5 та неповнолітньої ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 лютого 2016 року позов було задоволено частково. Суд захистив право власності ОСОБА_8, шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, а в іншій частині вимог відмовив. Також стягнув з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині незадоволення вимог її позову щодо виселення з квартири малолітньої ОСОБА_9 та ухвалити нове рішення в цій частині вимог про виселення ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд, постановивши рішення, не звернув уваги на те, що відповідачка і її неповнолітня дочка ОСОБА_10 зареєстровані за іншою адресою і її посиланя на неможливість проживання за адресою місця реєстрації не підтверджені жодними доказами та що за рішенням суду неповнолітня має проживати окремо від своїх батьків, що є порушенням норм сімейного законодавства. Апелянт посилається на те, що виселення неповнолітньої зі спірної квартири не порушує її прав, т.я. вона разом з відповідачкою ОСОБА_5 зареєстровані за іншою адресою і дитина має проживати разом зі своєю матір"ю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 лютого 2016 року та про постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про її виселення, т.я. вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з сином позивачки ОСОБА_11 і разом з ним та неповнолітньою дочкою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, правомірно вселилась до спірної квартири; що оскаржуваним рішенням про захист права власності ОСОБА_8, шляхом виселення ОСОБА_5 зі спірної квартири, суд незаконно виселив відповідачку і фактично позбавив матір права займатись вихованням своєї малолітньої дочки ОСОБА_10.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 необхідно відхилити, враховуючи наступне.

Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох жилих кімнат площею відповідно: 10,4; 17,2 і 17,0 кв.м, є ОСОБА_8; що на момент вселення ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. в спірній квартирі був зареєстрованим ОСОБА_11, син позивачки, який є батьком малолітньої ОСОБА_9 і проживав однією сім"єю з відповідачкою ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. Суд вважав, що згідно з ч.2 ст.156 ЖК України ОСОБА_11 мав право на вселення до спірної квартири малолітньої ОСОБА_9 без згоди власника, а щодо вселення до цього житла відповідачки ОСОБА_5 останній мав отримати дозвіл від власника, однак таких доказів у судове засідання відповідачка не надала, а позивачка оспорювала дані обставини. Суд, пославшись на ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_5 створює перешкоди ОСОБА_8 у користуванні жилим приміщенням, що належить позивачці на праві власності у вигляді користування кімнатами, площею 17,2 кв.м і 10,4 кв.м, через що власник не може користуватись цими кімнатами і даний факт про перешкоди у користуванні власністю визнані відповідачкою ОСОБА_5 у судовому засіданні, вважав, що право власності ОСОБА_8 на квартиру необхідно захистити, шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, а у вимогах про виселення неповнолітньої ОСОБА_9 зі спірної квартири слід відмовити, оскільки, як вважав суд, у малолітньої згідно з ст.156 ЖК України виникло право користування жилим приміщенням і остання вселилась до неї на законних підставах.

Однак апеляційний суд, погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині задоволення позову, яке, на думку апеляційного суду, постановлено з додержанням норм матеріального права, не може погодитись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів відсутності підстав для захисту права власності позивачки, шляхом виселення з квартири малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З пояснень ОСОБА_5, даних останньою в засіданні апеляційного суду, слідує, що вона разом з дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня: з понеділка по п"ятницю проживають у спірній квартирі, т.я. дочка відвідує навчальний заклад № 15, який знаходиться поруч зі спірною квартирою, а у вихідні і святкові дні та під час канікул - проживають в квартирі АДРЕСА_3

З довідки адресно-довідкового підрозділу ДМС України в Чернігівській області від 11 січня 2016 року (а.с.15) та з свідоцтва про право власності на житло від 19 вересня 2007 року, виданого Новозаводською районною у м.Чернігові радою, з витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.11.2007 року, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власнотсі на нерухоме майно, Державоного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта, приєднаних до матеріалів справи апеляційним судом, вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 та її малолітня дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 та що ОСОБА_5 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, яка є основним місцем проживання ОСОБА_5 та її малолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, висновок суду про набуття малолітньою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, самостійного права користування спірною квартирою, як підстави для відмови у задоволенні вимог позову в цій частині, за обставин, що вона разом зі своєю матір"ю ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3, 1\2 частина якої належить на праві власності відповідачці ОСОБА_5, на думку апеляційного суду, суперечить чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що дані обставини є визначальними для правильного вирішення справи, а обставини про те, що ОСОБА_5 разом з малолітньою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, поселились у спірну квартиру як члени сім"ї ОСОБА_11 та що виселення ОСОБА_9 зі спірної квартири буде суперечити інтересам дитини, не спростовують підставності заявлених вимог про захист права власності позивачки шляхом виселення відповідачки разом з малолітньою ОСОБА_9 зі спірної квартири.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про захист права власності позивачки, шляхом виселення малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1, через неповне з"ясування обставин справи місцевим судом, не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що місцевий суд, ухваливши рішення, не взяв до уваги, що відповідачка разом з малолітньою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані за іншою адресою; що висновок суду про те, що малолітня має проживати окремо від своєї матері, є порушенням норм сімейного законодавства та що виселення малолітньої зі спірного житла не порушує прав дитини, т.я. вона разом зі своєю матір"ю зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 і дитина має проживати разом зі своєю матір"ю - підлягають задоволенню.

Доводи ж апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про її виселення зі спірної квартири і не взяв до уваги, що вона перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з сином позивачки ОСОБА_11, правомірно вселилась до спірної квартири разом з малолітньою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та що оскаржуваним рішенням про захист права власності ОСОБА_8, шляхом виселення ОСОБА_5 зі спірної квартири, суд незаконно виселив відповідачку і фактично позбавив матір права займатись вихованням своєї малолітньої дочки - не можуть бути підставою для скасування рішення суду і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до правил ст.88 ЦПК України суд вирішує питання про судові витрати.

З матеріалів справи видно, що позивачка ОСОБА_8 сплатила за подання позовної заяви до суду першої інстанції 487 грн. 20 коп. судового збору та що місцевий суд своїм рішенням від 22 лютого 2016 року, задовольнивши одну з двох заявлених вимог, стягнув на користь позивачки 243 грн. 60 коп. і рішення в цій частині апеляційним судом залишено без змін. Апеляційний суд задовольнивши скаргу ОСОБА_8 про скасування рішення в частині відмови у задоволенні іншої вимоги, вважає, що стягненню з відповідачки в користь позивачки підлягають понесені витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 243 грн. 60 коп.

За подання апеляційної скарги, яку задовольнив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_8 сплатила 551 грн 21 коп. судового збору. Отже, до стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 підлягають понесені позивачкою витрати по сплаті судового збору до обох судів у сумі 794 грн. 81 коп.(243,60 + 551,21 = 794,81 грн.).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309 ч.1 п.1, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 лютого 2016 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про захист права власності шляхом виселення ОСОБА_9, задовольнивши ці вимоги.

ОСОБА_9 виселити з квартири АДРЕСА_1 в м.Чернігові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 794 грн. 81 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: