Рішення № 57452561, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/864/16

Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - Матвєєва Віталія Юрійовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року представник Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м. та визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.06.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачем укладено Кредитний договір № 11360100000, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 49 700,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік, строком до 16.06.2029 року. 13.06.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачем в забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір, згідно якого відповідач передала в іпотеку до АКІБ «Укрсиббанк» квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,4 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м. Правонаступником АКІБ «Укрсиббанк» є ПАТ «УкрСиббанк», яким 08.12.2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними і забезпечувальними договорами з ПАТ «Дельта Банк». Станом на 12.11.2014 року відповідач не виконує умови погашення кредиту, у зв"язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 1 086 127,15 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2015 року у задоволенні позову ПАТ „Дельта Банк" відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ПАТ „Дельта Банк" - Матвєєв В.Ю. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк" задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що:

13.06.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та відповідачем укладено Кредитний договір № 11360100000, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 49 700,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік, строком до 16.06.2029 року. Грошові кошти отримані на споживчі цілі - на придбання квартири АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.

13.06.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем в забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач передала в іпотеку до АКІБ «Укрсиббанк» квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.

На підтвердження існування заборгованості внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивачем представлено довідку про те, що станом на 12.11.2014 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 11360100000 від 13.06.2008 року становить за тілом кредиту - 47739,93 доларів США з яких прострочена 2506,94 доларів США, за відсотками за користування кредитом - 21222,17 доларів США, з яких прострочена - 17948,56 доларів США, а всього заборгованість складає 68962,10 доларів США, що в еквіваленті становить 1 086 127,15 гривень (а. с. 30).

Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що кредит отримано в іноземній валюті, і тому нерухоме майно, передане в забезпечення такого кредиту у відповідності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника).

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ? резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з п. 4 протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний закон зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, той не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Районним судом перевірено, що за ОСОБА_3 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 та будучи зареєстрованою у даній квартирі використовує її як житло, де проживає разом з дітьми: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . інших об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 на праві власності не зареєстровано (а. с. 72- 73; 74).

Приймаючи до уваги наведене у сукупності з іншими обставинами справи щодо валюти кредиту, технічних характеристик предмету іпотеки, районний суд дійшов правильного висновку про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII розповсюджує дію на спірні правовідносини, однак при цьому неправильно застосував вказаний закон та помилково відмовив у задоволенні вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин рішення районного суду про відмову у задоволенні вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки з посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Ухвалюючи власне рішення, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII (далі - Закон №1304-VII) є відстрочення від виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання, оскільки не передбачає втрату кредитором права на звернення стягненя на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Тобто даний Закон не унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише зупиняє виконання відповідного судового рішення до вдосконалення механізму, передбаченого ч.3 Закону №1304-VII. При цьому протягом дії Закону №1304-VII інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний закон зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, той не може бути мотивом для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» є ПАТ «УкрСиббанк».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі даного кредитного договору від 13 червня 2008 року та укладеного для його забезпечення договору іпотеки від 13.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, для вирішення заявлених позовних вимог по суті принаймні необхідно:

1) перевірити правильність розрахунку розміру заборгованості за основним зобов`язанням;

2) встановити дійсну та фактичну вартість предмету іпотеки на момент набуття іпотекодержателем на нього права власності

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Здійснення обґрунтування заявлених вимог покладається на позивача, який має довести це наданням розрахунку заборгованості до якого за необхідності додати виписки по рахунку клієнта з відображення руху коштів та призначенням платежів, а також деталізацією розрахунку заборгованості щомісячно за кожним із платежів, передбачених кредитним договором.

У разі незгоди з розрахунком заборгованості наданого позивачем, відповідач не позбавлений процесуального права його спростовувати наданням свого варіанту розрахунку або варіанту виконаного спеціалістом (аудитором) з необхідними додатками або шляхом подання до суду заяви про призначення відповідної судової експертизи.

До позовної заяви ПАТ „Дельта Банк" додано довідку про наявність станом на 12.11.2014 року заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 11360100000 від 13.06.2008 року на загальну суму 1 086 127,15 гривень в гривневому еквіваленті за курсом НБУ.

Представлена банком на підтвердження заявлених вимог довідка про наявність заборгованості за кредитним договором являє собою не сам розрахунок, а лише фіксацію кінцевих значень простроченої та поточної заборгованості по тілу кредиту та за процентами за користування кредитом з виведенням загальної суми шляхом їх складення.

На стадії розгляду справи в суді першої інстанції та при розгляді справи в апеляційній інстанції відповідач заперечувала проти суми заборгованості станом на 12.11.2014 року зазначеної у довідці ПАТ „Дельта Банк" наполягаючи на помилковості суми заборгованості, що зазначена у довідці ПАТ «Дельта Банк» і посилаючись на відсутність самого розрахунку заборгованості. Також відповідач зазначала, що вона сплатила за кредитним договором 153090,95 грн.

Проте суд першої інстанції дані обставини не перевірив, розрахунку заборгованості з випискою руху коштів по рахунку боржника від ПАТ „Дельта Банк" не витребував, встановленню вартості іпотечного майна не сприяв, а обмежився лише перевіркою обставин, що є підставою для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VI та встановивши такі обставини, відмовив у заявлених Банком вимогах з посиланням на вказаний Закон.

На стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у відповідності до ч.4 ст. 10 ЦПК України роз`яснив присутньому в судовому засіданні представнику відповідача про можливість заявити клопотання про витребування від первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» та від нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» детального розрахунку документів заборгованості ОСОБА_3 по тілу кредита і за відсотками за користування кредитними коштами з 13.06.2008 року до 12.11.2014 року відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11360100000 та роздруківку руху коштів по рахунку.

За клопотанням представника відповідача ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.12.2015 року від ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «УкрСиббанк»витребувано:

- роздруківку руху коштів по рахунку № 3739811360100 відкритому в АКІБ «УкрСиббанк» відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11360100000 від 13.06.2008 року з часу відкриття і до 12.11.2014 року;

- детальний помісячний розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по тілу кредита і за відсотками за користування кредитними коштами з 13.06.2008 року до 12.11.2014 року відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11360100000.

Ухвала апеляційного суду від 24.12.2015 року отримана ПАТ «Дельта банк» - 11.01.2016 року (а. с. 136); ПАТ «УкрСиббанк» - 11.01.2016 року (а. с. 137).

На виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 24.12.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» представлено виписку до кредитного договору кредиту, укладеного 13.06.2008 року даним Банком з ОСОБА_3 та довідку -розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «УкрСиббанк» на час відступлення останнім ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за даним кредитним договором від 13 червня 2008 року та за укладеним для його забезпечення договором іпотеки від 13.06.2008 року.

Згідно з випискою до кредитного договору кредиту, укладеного 13.06.2008 року з ОСОБА_3 та відповідно до довідки -розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «УкрСиббанк» на час відступлення останнім ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за даним кредитним договором від 13 червня 2008 року та за укладеним для його забезпечення договором іпотеки від 13.06.2008 року вбачається, що:

- позичальнику видано грошові кошти в сумі 49700 доларів США;

- повернено за період з 14.07.2008 року до 13.05.2010 року тіла кредиту в сумі 1120,07 доларів США; залишок заборгованості за тілом кредиту 48579,93 доларів США (включаючи прострочену заборгованість);

- нараховано процентів за користування кредитом за період з 13.06.2008 року до 18.12.2011 року в сумі 22469,41 доларів США, сплачено 16109 доларів США, залишок заборгованості за процентами за користування кредитом - 6359,48 доларів США.

На виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 24.12.2015 року ПАТ «Дельта Банк» представлено розрахунок заборгованості за договором кредиту, що укладений 13.06.2008 року ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 з відображенням заборгованості на час приймання від ПАТ «УкрсСиббанк» документації за вказаним договором та до часу звернення до суду, а також виписки по особовим рахункам ОСОБА_3 з 20.12.2011 року до 24.03.2016 року для можливості перевірити сплату ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором на час розгляду справи апеляційним судом і врахувати їх при визначенні суми заборгованості на час ухвалення апеляційним судом власного рішення.

Згідно з розрахунком ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за договором кредиту, укладеного 13.06.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 та відповідно до виписки по особовим рахункам ОСОБА_3 з 20.12.2011 року до 24.03.2016 року вбачається, що:

- від ПАТ «УкрСиббанк» прийнято заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 13.06.2008 року: по тілу кредита (в тому числі прострочену) в сумі 48579,93 доларів США, за процентами за користування кредитом в сумі 6359,48 доларів США, всього 54939,41 доларів США;

- за період з 19.12.2011 року до 12.11.2014 року (дата розразунку заборгованості, що передувала зверненню до суду першої інстанції) ОСОБА_3 сплачено 4730 доларів США, які зараховані Банком на погашення заборгованості за процентами - 3890 доларів США та на погашення заборгованості за тілом кредиту -840 доларів США;

- сума виплачених ОСОБА_3 коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту і за процентами за користування кредитом (всього 4730 доларів США) повністю відповідає сумі коштів облікованих Бпнком за особовими рахунками ОСОБА_3 за період з 19.12.2011 року до 12.11.2014 року;

- станом на 12.11.2014 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 68962,1 доларів США, в тому числі за тілом кредиту - 47739,93 та за відсотками за користування кредитом - 21222,17 доларів США;

- останній платіж сплачений ОСОБА_3 на погашення заборгованості за кредитним договором відбувся 15.07.2013 року - тобто за майже півтора року до звернення Банку до суду з даним позовом (08.01.2015 року) або за 16 місяців до дати розрахунку заборгованості за кредитним договором, що покладена в основу заявлених Банком вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки (12.11.2014 року).

Отже, при здійсненні ПАТ «Дельта Банк» розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 13.06.2016 року, позивачем враховані всі платежі, які здійснені позичальником на погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом.

Будь-яких належних доказів у вигляді первинних бухгалтерських документів (чеки, касові ордери, квитанції), які підтверджують здійснення оплати заборгованості за кредитним договором, що не були враховані Банком при розрахунку заборгованості ОСОБА_3, останньою суду не представлено.

Таким чином, апеляційним судом встановлено наявність непогашеної заборгованості за основним зобов`язанням 68962,1 доларів США, в тому числі за тілом кредиту - 47739,93 доларів США та за відсотками за користування кредитом - 21222,17 доларів США.

Згідно курсу НБУ на час вчинення розрахунку загальна заборгованість за кредитним договором становить 1086127,15 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту - 751885,94 грн. та за відсотками 334241,20 грн.

Вказана сума відповідає сумі заборгованості, заявленої позивачем у позовній заяві в якості заборгованості, в рахунок погашення якої заявлені вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечення відповідача про те, що вказаний позивачем розмір заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсності з посиланням на проведену відповідачем оплату не враховану позивачем, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються витребуваними від ПАТ «УкрСиббанк» та від ПАТ «Дельта Банк» документами та розрахунками, які узгоджуються між собою та спростовують заперечення наведені відповідачем.

13 жовтня 2014 року на адресу відповідача, як позичальника та іпотекодавця ОСОБА_3 ПАТ Дельта Банк» була направлена вимога про усунення порушення зобов'язань по кредитному договору з вимогою погасити заборгованість перед ПАТ «Дельта Банк» та роз'яснено право банку звернути стягнення на предмет іпотеки. Адреса іпотекодавця , на яку направлено повідомлення іпотекодержателя - АДРЕСА_3, узгоджена сторонами в договорі іпотеки від 13.06.2008 року, як адреса іпотекодавця для листування. Доказів про повідомлення ОСОБА_3 в установленому порядку про зміну адреси для листування, не представлено.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті (щодо обов`язку іоптекодержателя у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надіслати боржнику та іпотекодавцю, якщо він є відмінним від боржника письмову вимогу про усунення порушення) не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судова колегія зазначає, що після роз`яснення положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України представником відповідача надано звіт про вартість предмету іпотеки станом на 22.01.2016 року, який є дійсним 6 місяців, виконаний ТОВ «Акр-Консалт» (Сертифікат № 1429 від 30.10.1999 року; Свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності від 10.11.2013 року за № 10907). Відповідно до звіту від 22.01.2016 року вартість предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_2 станом на 22.01.2016 року становить 840 916,52 грн (а. с. 145-178).

ПАТ «Дельта Банк» не надано будь-яких документальних доказів про вартість предмету іпотеки ані в суді першої ані в суді апеляційної інстанції.

При таких обставинах судова колегія приймає до уваги звіт про вартість предмету іпотеки виконаний ТОВ «Акр-Консалт» 22.01.2016 року щодо вартості квартири АДРЕСА_2 станом на 22.01.2016 року.

Відповідно до вказаного звіту ринкова вартість спірної квартири, станом на 22.01.2016 року становить 840916,52 грн (а. с.146-171).

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову у обраний позивачем спосіб, апеляційний суд, виходить з доведеності позивачем наявності у нього права вимоги до відповідача в рамках заявлених позовних вимог, доведеності розміру та підставності нарахування кредитної заборгованості, а також обґрунтованості вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено кредитні зобов'язання відповідача, шляхом визнання права власності на нього за позивачем.

Виходячи з суми заборгованості за кредитним договором та вартості предмету іпотеки, підстав для застосування ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

До таких висновків суд апеляційної інстанцій дійшов на підставі зібраних у справі доказів та з урахуванням: вимог укладених між сторонами договорів; норм ст. ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку»; роз'яснень викладених у п. п. 9, 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Заперечення відповідача та наявні в матеріалах справи документи жодним чином не спростовують наявність правових підстав для задоволення даного позову.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задовленню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого позову з підстав наведених у рішенні апеляційного суду.

Разом з тим, до правовідносин, що склалися між сторонами підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року № 1304-VII, який як вже зазначалося не унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише зупиняє виконання відповідного судового рішення до вдосконалення механізму, передбаченого ч.3 Закону №1304-VII.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" Матвєєва Віталія Юрійовича - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 11360100000 від 13 червня 2008 року в розмірі 1086127 грн. 15 коп., з яких: 751885 грн. 94 коп. - заборгованість по кредиту та 334241 грн. 20 коп. - заборгованість по процентах, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м. ринкова вартість якого станом на 22 січня 2016 року, відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності, становить 840916 грн. 52 коп., яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., реєстровий номер 3244, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів № 2960140 згідно з Витягом з Державного реєстру правочинів № 6084588 від 13.06.2008 року, наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. шляхом передачі Публічному акціонерному товариству „Дельта Банк" предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на вказаний предмет іпотеки.

Визнати за Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" право власності на АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.

Зупинити звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року № 1304-VII.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 3 654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

С.О. Погорєлова