Ухвала суду № 57452547, 21.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2806/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гірняк Л.А.,Заїкіна А.П.

з участю секретаря - Полякової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих простроченням, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, діючого в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2016 року , -

встановила:

В грудні 2015 року представник ОСОБА_4, діючий в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

У січні 2016 року представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_4, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, виходив з безпідставності заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Згідно положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Згідно ч.1, 6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до розяснень п.3 та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено,що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З виділених матеріалів справи вбачається ,що у грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 12200 дол. США ,які були сплачені позивачем в якості часткової попередньої оплати за придбання квартири АДРЕСА_1 на підставі п.5.3 попереднього договору від 21.11.2013 року ,укладеного між сторонами.

Таким чином між сторонами виник майновий спір ,предметом спору є кошти ,сплачені позивачем.

Суд першої інстанції , відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову ,вірно посилався на те,що квартира АДРЕСА_1 не є предметом спору ,а тому вимоги про накладення арешту на зазначену квартиру не є співмірними.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час вирішення питання про забезпечення позову ,квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності відповідачу не належить, оскільки за договором дарування від 21.11.2015 року була подарована ОСОБА_5 (а.с.14) та відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2015 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с.16).

Суд першої інстанції , відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вірно посилався на безпідставність таких вимог , оскільки спірна квартира відповідачу не належить.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони підприємствам ,які здійснюють постачання житлово-комунальних послуг відповідачу по квартирі АДРЕСА_1,а саме Біляївське відділення ПАТ «Одесаобленерго» та ОМ УЕГГ ПАТ «Одесагаз» припиняти зобовязання з наданням відповідних житлово-комунальних послуг , суд першої інстанції , вірно посилався на те,що зазначені підприємства не є відповідачами у справі та такий спосіб забезпечення позову не запезпечує виконання рішення у справі за поданим ОСОБА_2 позовом.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу , оскільки позовних вимог щодо спірної квартири позивачем не заявлено .Предметом спору є кошти у розмірі 12200 дол. США, які були сплачені позивачем за попереднім договором від 20.11.2013 року.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового посилання судом першої інстанції на зміну власника квартири ,як підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову не заслуговують на увагу , оскільки суд першої інстанції вірно встановив,що квартира АДРЕСА_1 не належить відповідачу ,тому підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не має.

Належність квартири відповідачу до її відчудження ОСОБА_5 не спростовує законність та правильність ухвали суду першої інстанції.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційна скарга представника ОСОБА_2- ОСОБА_4,підлягає відхиленню , а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.312 ,ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8