Ухвала суду № 57451552, 26.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1163/15-ц 26.04.2016 26.04.2016 26.04.2016

Справа № 481/1163/15-ц Головуюча в першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 22ц/784/901/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Категорія 9

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування автомобіля марки DAEWOO LANOS 1300 із чужого незаконного володіння та передачу власнику.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належить автомобіль марки DAEWOO LANOS 1300, державний номер НОМЕР_1 2002 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3. За усною домовленістю, 18 грудня 2014 року він передав вказаний автомобіль відповідачу в тимчасове користування, строком на один місяць. Одночасно ним було передано відповідачу технічний паспорт на автомобіль та страховий поліс. Проте, 18 січня 2015 року відповідач не повернув йому спірний автомобіль та продовжує ним користуватися. На неодноразові звернення щодо повернення спірного майна відповідач не реагує.

Посилаючись на викладене та на порушення вимог ст. ст. 317, 321, 387 ЦК України позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд не надав належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника та відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірний автомобіль, на час розгляду справи, перебуває у користуванні відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль марки DAEWOO LANOS 1300, державний номер НОМЕР_1 2002 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, про що свідчить довідка Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Миколаївській області від 21 липня 2015 року (а.с. 5).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В пункті 19 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, предявлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо перебування спірного автомобіля на час ухвалення рішення у володінні відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається та не оспорюється відповідачем, що, дійсно, спірний автомобіль знаходився у останнього в користуванні за згодою позивача з грудня 2014 року. Відповідач наполягав на тому, що вказаний автомобіль придбав у позивача за 40000 грн.

Допитані в суді першої інстанції в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили факт придбання відповідачем спірного автомобіля у позивача у 2014 році, а свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 також пояснили, що були присутніми при домовленості сторін по справі про купівлю-продаж спірного автомобіля, яка відбулася.

Крім того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 бачили, як 13 серпня 2015 року позивач забрав автомобіль у відповідача та на ньому поїхав.

Тобто, вказані свідки підтвердили факт повернення відповідачем спірного автомобіля, документів на нього та ключів від цього автомобіля ОСОБА_3

Вищезазначені свідки давали такі ж пояснення і в ході розгляду кримінального провадження № 12015150270000758, яке було відкрито 06 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_5 про заволодіння його коштами ОСОБА_3 (40000 грн.).

Постановою Новобузького районного відділу УМВС України в Миколаївській області від 26 листопада 2015 року кримінальне провадження було закрито у звязку з відсутністю у діянні складу злочину.

Згідно змісту заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову від 07 грудня 2015 року останній зазначає, що не знає де знаходиться спірний автомобіль та просив вжити заходи забезпечення позову шляхом оголошення його в розшук. Вказане позивач підтвердив і в судовому засіданні при розгляді справи (а.с. 57).

Тобто, змістом зазначеної заяви підтверджується факт відсутності спірного автомобіля у відповідача.

Таким чином, висновок суду, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що спірний автомобіль на час ухвалення судом рішення зберігається у відповідача, є правильним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно двічі відмовив в задоволенні його заяв про забезпечення позову не заслуговують на увагу, так як матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження позивачем ухвал суду від 28 липня 2015 року та від 07 грудня 2015 року.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_15, так як останній, допитаний в суді першої інстанції, не підтвердив факт знаходження спірного автомобіля у відповідача в грудні 2015 року.

Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді В.В. Коломієць

ОСОБА_16