Ухвала суду № 57451472, 26.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2349/14-ц 26.04.2016 26.04.2016 26.04.2016

Провадження №22-ц/784/1056/16 Суддя по першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.,

за участю: сторони виконавчого провадження - боржника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року, постановлену за заявою

ОСОБА_3

про зупинення виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду, ухваленого у справі

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 19 травня 2015 року, задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) та виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки та належить на праві приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_4

Вказане рішення звернуто до примусового виконання.

Постановами державного виконавця відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції від 9 липня 2015 року відкриті виконавчі провадження щодо обох боржників на підставі виконавчого листа №486/2349/14-ц, виданого Банку 11 червня 2015 року Южноукраїнським міським судом про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 (а.с.113-116 т.3).

На 17 березня 2016 року було призначено їх примусове виселення.

9 березня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись на дію мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

17 березня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання, в якому просив до вирішення заяви про відстрочку виконання рішення суду зупинити виконавче провадження щодо його виселення, а також і щодо виселення ОСОБА_4 (яка такої заяви не подавала).

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року зупинено виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №486/2349/14-ц, виданого Банку 11 червня 2015 року Южноукраїнським міським судом про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність ухвали суду, просив її скасувати та постановити нову про закриття провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя виходила з того, що до розгляду заяви боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відстрочку виконання рішення суду, вона вправі зупинити виконавче провадження.

Між тим, такий висновок є помилковим, оскільки не відповідає вимогам закону.

Виходячи з положень ст. 373 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розстрочка виконання рішення застосовується судом, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції з 6 червня 2015 року перебуває виконавчий лист №486/2349/14-ц, виданий Банку 11 червня 2015 року Южноукраїнським міським судом про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

Постановами державного виконавця від 9 липня 2015 року відкриті виконавчі провадження відносно обох боржників ( № 48022888 та № 48022906).

Згідно із вимогою державного виконавця на 17 березня 2016 року призначено їх примусове виселення із квартири (а.с. 42-45 т. 3).

Зупинення виконавчого провадження є компетенцією державного виконавця і чинним ЦПК України не передбачена така процесуальна дія суду.

Лише в порядку забезпечення позову суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, який оскаржується боржником у виконавчому провадженні або зупинити продаж арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту ( пункти 5, 6 ч.1 ст. 152 ЦПК України.). Тобто лише в таких випадках, на певний строк, судом може бути зупинена вказана процесуальна дія, а не виконавче провадження.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає зупиненню державним виконавцем у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення суду.

Між тим, в порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства, суддя зупинила виконавчі провадження стосовно обох боржників за заявою одного із них. До того ж і без зазначення строку зупинення.

За такого, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року скасувати та постановити нову.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №486/2349/14-ц, виданого 11 червня 2015 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді