Ухвала суду № 57449726, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/685/16 Головуючий у 1 інстанції: Петягін В.В.

№ провадження 22-ц/778/2046/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про виселення.

У позові зазначало, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 07.03.2008 року було укладено кредитний договір №2РВНОА0000000013 у вигляді кредитної лінії у розмірі 20 100,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, строком до 07.03.2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 07.03.2008 року був укладений договір іпотеки № 2РВКОА0000000013, за умовами якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 52,20 кв.м, житловою площею 32,80 кв.м, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, провул. Чайковського, буд.15, що належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 20 квітня 2007 року.

У зв»язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов»язань за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 року в рахунок погашення заборгованості станом на 03.09.2013 року у розмірі 365851 грн. 99 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на житловий будинок загальною площею 52,20 кв.м, житловою площею 32,80 кв.м, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, провул. Чайковського, буд.15, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Рішення набрало законної сили 27.08.2014 року.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Посилаючись на те, що направлена ОСОБА_2 14.12.2015 року рекомендованим листом письмова вимога про звільнення будинку, на який звернуто стягнення, добровільно відповідачем не виконана, просило суд виселити ОСОБА_2 та інших осіб з будинку № 15 по провулку Чайковського у м. Бердянську, стягнути судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів та встановлено судом, право власності на житловий будинок № 15 по провулку Чайковського у м. Бердянську виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 20 квітня 2007 року за реєстровим № 760.

В іпотеку ПАТ КБ „ПриватБанк житловий будинок № 15 по провулку Чайковського у м. Бердянську був переданий за договором іпотеки від 07.03.2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 07.03.2008 року.

Згідно з ч.3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стягнення на житловий будинок № 15 по пров. Чайковського у м. Бердянську в рахунок погашення заборгованості станом на 03.09.2013 року у розмірі 365851 грн. 99 коп. було здійснено на підставі рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 року.

Частиною 1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Правовою нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК України, в ч.1 якої передбачені підстави виселення, а ч.3 регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку та ч.3 ст. 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту(позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Згідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 березня 2015 року( справа № 6-39 цс15), за змістом статей 39, 40 Закону України „Про іпотеку та ст. 109 ЖК України особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ( ч.2 ст. 109 ЖК України).

Ухвалюючи рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача, суд врахував вказані норми матеріального права та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 року № 6-39 15, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення ОСОБА_2 без надання їй іншого постійного житла, оскільки переданий в іпотеку будинок був придбаний не за рахунок отриманих ОСОБА_3 кредитних коштів, а позивачем інше постійне житло не надано.

Відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, у звязку з чим посилання в апеляційній скарзі на невірне застосування судом норм матеріального права при вирішенні питання про виселення відповідача є безпідставними.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2016 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: