Ухвала суду № 57449699, 14.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/4264/13 Головуючий у 1 інстанції: Горбачова Ю.В.

№ провадження 22-ц/778/1708/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по цивільній справі № 320/4264/13-ц від 22.10.2013 року за нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду з позовом , який у ході розгляду справи неодноразово уточнювався, до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 02 серпня 2007 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 150000 грн., зі сплатою відсотків у відповідності з графіком погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення 01 серпня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_4 02 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки, за яким в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08 лютого 2003 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 квітня 2012 року право власності на 1/4 частину переданої у заставу квартири було визнано за ОСОБА_2

У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору, в рахунок погашення 532660 грн. 75 коп. заборгованості за вказаним договором позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності відповідачам, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: на квартиру, загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 43,9 кв.м, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 392 кв., 10, яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2, передану в іпотеку відповідно до іпотечного договору № ЗФ (03)267-07 від 02 серпня 2007 року на користь АТ "ТАСКОМБАНК" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КФ(03)267-07 від 02 серпня 2007 року, а саме 532660 грн. 75 коп., з яких: заборгованість за кредитом 142 500 грн., заборгованість за відсотками 150854 грн. 43 коп., пеня 239306 грн. 32 коп., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року по даній справі було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року залишено без змін.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2Ю звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року у зв»язку із нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що у вересні 2014 року він звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ПАТ «ТАСКОМБАНК» про визнання частково недійсним іпотечного договору і рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2015 року його позов був задоволений. Визнано іпотечний договір від 02 серпня 2007 року № ЗФ(03)267-07, укладений між АБ «ТАС -Бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «ТАСКОМБАНК», та ОСОБА_6, недійсним в частині надання в іпотеку 1 / 4 частини квартири АДРЕСА_3.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.11.2015 року ОСОБА_2 було поновлено строк для звернення до суду із заявою про перегляд рішення від 22.10.2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року заву ОСОБА_2 про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.10.2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та задовольнити заяву.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв»язку з ново виявленими обставинами . істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року, яким було задоволено позов ПАТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_4та ОСОБА_2 і звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 відповідно до іпотечного договору № ЗФ (03)267-07 від 02 серпня 2007 року, суд виходив з того, що рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2015 року, на яке посилається заявник, ухвалене після ухвалення оскаржуваного рішення суду, отже не може вважатися нововиявленою обставиною.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_7 є по суті правильним.

Відповідно до роз»ясень п.п.3,7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи і існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до ново виявлених обставин (ч.2 ст. 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п.1,2 ч.2 ст. 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов»язки осіб, які беруть участь у справі.

Обставини, які відповідно до п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року, яким було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, заявник посилався на те, судовим рішенням від 21 липня 2015 року іпотечний договір від 02 серпня 2007 року № ЗФ(03)267-07, укладений між АБ «ТАС -Бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «ТАСКОМБАНК», та ОСОБА_6, визнаний недійсним в частині надання в іпотеку 1 / 4 частини квартири, на яку звернуто стягнення рішенням від 22 жовтня 2013 року.

Між тим, відповідно до ст. 217 ЦПК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Визнана власністю ОСОБА_7 судовим рішенням 09 квітня 2012 року 1 / 4 частка квартири на момент укладання договору іпотеки в натурі не виділялась, яке і решта 3 / 4 часток квартири, а за нормами ч.3 ст. 5 Закону України від 05.06.2003 року «Про іпотеку» частина об»єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об»єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом, тому предметом іпотеки за договором від 02.08. 2007 року була вся квартира.

Постановлюючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7, суд правильно виходив з того, що юридичний факт часткової недійсності договору іпотеки пов»язаний з набранням законної сили рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2015 року і як на момент укладання договору іпотеки, так і ухвалення рішення про звернення стягнення на квартиру на підставі вказаного договору встановлений не був.

Відповідно до роз»яснень п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами», обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов»язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред»явлення нової вимоги, отже суд правомірно дійшов висновку, що встановлені судовим рішенням від 21 липня 2015 року обставини є доказами не нововиявлених, а нових обставин.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і передбачених законом підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: