Вирок № 57449268, 28.04.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.04.2016

Справа № 320/5305/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Пономаренко Л.Е.,

за участю

секретаря - Воробйової В.В.

прокурора - Білоус А.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Чеботар Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12015080140001102 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, працюючого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень(злочинів), передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив ряд умисних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, при наступних обставинах:

24 березня 2015 року, в денний час, знаходячись біля продуктового магазину «Скорпіон», розташованого на перехресті вулиць Дзержинського та Молодіжній в м. Мелітополі Запорізької області ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин,діючи з корисних мотивів, незаконно з метою збуту зберігав при собі психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетамін, до 13години 30хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля вказаного магазину, незаконно, шляхом продажу за 200грн. збув ОСОБА_3 полімерний згорток, що містить порошкоподібну речовину білого кольору, яка згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області №543 від 30.03.2015 є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, маса якого складає 0,0166грам.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 307 КК України.

Крім того, 06 квітня 2015 року, у вечірній час, знаходячись біля будинку №291по вулиці Дзержинського в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи повторно,з корисливих мотивів, незаконно з метою збуту зберігав при собі психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетамін, до 22години 00хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля вказаного будинку, незаконно, шляхом продажу за 300грн.збув ОСОБА_3 полімерний зіп-пакет, що містить кристалічну речовину білого кольору, яка згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області №633 від 15.04.2015 є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, маса якого складає 0,0071грам.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинене повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, 16 квітня 2015, у вечірній час, находячись біля будинку №42 по проспекту Б.Хмельницького в м.Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне зберігання без мети збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи повторно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою збуту зберігав при собі психотропну речовину, обіг якої обмежений - МЕТАМЕТАМІН до 23 години 00 хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля вказаного будинку, незаконно, шляхом продажу за 250 гривень, збув ОСОБА_4 полімерний крафт-пакет, що містить порошкоподібну речовину білого кольору, яка згідно із висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області №692 від 24.04.2015 є психотропною речовиною, обіг якої обмежений Метамфетаміном, маса якого складає 0,01139 грам.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинене повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

На початку судового розгляду обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою вину в інкримінованому його кримінальному правопорушенні, вчиненому 16.03.2015 та пояснив, що 16.04.2015 йому зателефонував знайомий ОСОБА_4 та попросив придбати для нього метамфетамін, на що він погодився. Того ж дня приблизно о 23-00, знаходячись на пр.-ті Б.Хмельницького біля магазину «Сільпо» він передав ОСОБА_4 метамфетамін, за що ОСОБА_4 сплатив йому 250 грн. Зважаючи на відсутність з боку учасників судового розгляду будь-яких заперечень, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи в частині цього епізоду, які ніким не оспорюються.

В подальшому допитаний в судовому засіданні підсудний вину у скоєнні всіх інкримінованих злочинів визнав повністю, покаявся, повністю підтвердив фактичні обставини справи, зазначив, що деякий час не визнавав себе винним так як боявся відповідальності, однак тяжкість скоєного лежить на ньому тягарем, час, який пройшов з моменту скоєного був для нього достатнім, щоб повністю зрозуміти тяжкість вчиненого ним, час виправитись та доказати суспільству щирість його намірів ніколи більше не повторювати скоєне. Пояснив, що дійсно, 24 березня 2015 року, в денний час, знаходячись біля продуктового магазину «Скорпіон», розташованого на перехресті вулиць Дзержинського та Молодіжній в м. Мелітополі Запорізької області він, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин,діючи з корисних мотивів, незаконно з метою збуту зберігав при собі метамфетамін, до 13години 30хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля вказаного магазину, незаконно, шляхом продажу за 200грн. збув ОСОБА_3 06 квітня 2015 року, у вечірній час, знаходячись біля будинку №291по вулиці Дзержинського в м. Мелітополі Запорізької області, він, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи повторно,з корисливих мотивів, незаконно з метою збуту зберігав при собі метамфетамін, до 22години 00хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля вказаного будинку, незаконно, шляхом продажу за 300грн.збув ОСОБА_3 полімерний зіп-пакет, в якому був метамфетамін.

У зв'язку з визнанням обвинуваченим провини в повному обсязі, прокурором було заявлено клопотання про зміну порядку та обсягу дослідження доказів та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України, визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд змінив порядок та обсяг дослідження доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Окрім визнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_1 у скоєних кримінальних правопорушеннях підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених судом під час судового розгляду:

Допитом свідка ОСОБА_3, який пояснив, що в березні 2015 року придбав у ОСОБА_1 метамфетамін в районі Нового Мелітополя. Після чого на маршрутному таксі направився до автовокзалу, звідки зателефонував до міліції. Добровільно видав придбане працівникам міліції в присутності понятих. Другий раз він зустрівся з ОСОБА_1 на мікрорайоні через місяць, де передав йому 300грн., які йому видали співробітники міліції. Зазначив, що зустрічався з ОСОБА_1 2 рази: перший раз - біля магазину «Ветеран» на Новому Мелітополі, а другий - біля магазину «Товары для дома». ОСОБА_1 пропонував йому звертатись до нього в будь-який час. Познайомився з ОСОБА_1 за місяць до здійснення покупки, а познайомив їх спільний знайомий ОСОБА_9. Перший раз при зустрічі з ОСОБА_1 він йому передав чорний зіп-пакет, а другий раз прозорий зіп-пакет, в якому була біла речовина. Співробітники міліції в кабінеті видали йому гроші, він зателефонував ОСОБА_1, після чого поїхав на зустріч з ним, де передав йому 300грн., ОСОБА_1 сказав, що йому передзвонить, а коли передзвонив, то сказав, що віддасть йому згорток на Новому Мелітополі в районі ресторану «Райский уголок». Забираючи пакет у ОСОБА_1 він його надірвав і подивився на його вміст.

Допитом свідка ОСОБА_6, який пояснив, що в квітні 2015 співробітники міліції запросили його до відділу і запропонували бути понятим при проведенні оперативної закупки, на що він погодився. В кабінеті знаходилась особа, яка повинна була придбати наркотичний засіб, робітниками міліції він був оглянутий,і йому було видано грошові кошти в розмірі 300 гривень. Потім вони поїхали до магазину «Товари для дома». Через деякий час до магазину під'їхало таксі, з якого вийшов ОСОБА_1, зустрівся з закупним і останній передав ОСОБА_1 гроші. Повернувшись до автомобіля, закупний повідомив, що необхідно чекати дзвінка, коли і де можна буде забрати товар. В телефонній розмові ОСОБА_1 призначив зустріч біля ресторану «Райский уголок», де знову відбулася зустріч і обвинувачений передав закупному зип-пакет з речовиною білого кольору.

Допитом свідка ОСОБА_7, який пояснив, що наприкінці березня 2015 року вн проходив повз міської автостанції і був запрошений працівниками міліції бути понятим, на що він погодився. В його присутності незнайомий хлопець добровільно видав працівникам міліції пакет, який був вилучений та опечатаний, про що складений протокол. Зазначив, що протокол був підписаний ним та ще одним понятим, який йому незнайомий.

Допитом свідка ОСОБА_8, який пояснив, що на початку квітня 2015 року працівники міліції запросили його до міськвідділу з проханням бути понятим при проведенні оперативної закупки, на що він погодився. В його присутності незнайомому чоловіку були видані гроші в розмірі 300 гривень купюрами номіналом по 50 грн. Після цього вони поїхали на мікрорайон, де в районі магазину «Товари для дома» закупний зустрівся з приїхавшим на таксі ОСОБА_1 і щось йому передав. Повернувшись, закупний сказав, що йому повинні зателефонувати та призначити місце зустрічі. Після телефонних розмов, вони поїхали на Новий Мелітополь, де закупний знову зустрівся з ОСОБА_1 і останній передав зип-пакет з білою порошкоподібною речовиною.

Інші докази по справі не досліджувались.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані по ч.1 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин та за ч.2 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинене повторно.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім'ї, його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п.п.4, 5 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 ст.66 КК України.

В судовому засіданні прокурор, вважаючи доведеність вини обвинуваченого, просив суд призначити ОСОБА_1 покарання: - за ч. 1 ст.307 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; - за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Обвинувачений зазначив, що повністю усвідомив свою провину, повністю змінив свій образ життя, працевлаштувався, позбувся колишнього кола знайомих, просив не лишати його волі а надати можливість доказати суспільству про своє виправлення. Захисник обвинуваченого, враховуючи наявність декількох пом'якшуючих обставин, знаходження на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, які потребують додаткової турботи з боку сина, просив при призначенні покарання застосувати ст..69 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Як витікає з вимог ст.65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином.

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, повністю визнав вину, у скоєному щиро покаявся, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і на цей час є єдиною особою в родині, яка має постійний офіційний дохід, має на утриманні також непрацездатних батьків-пенсіонерів, що суд відносить до обставин, що пом'якшують покарання..

Крім того, як виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, при призначені покарання обвинуваченому суд відносить офіційне працевлаштування обвинуваченого, зміну образу життя, прагнення займатись вихованням доньок, які у зв'язку із захворюваннями, потребують додаткової турботи.

Крім того, при призначені покарання обвинуваченому суд враховує, що з моменту відкриття даного кримінального провадження, та обрання відносно нього запобіжного заходу, встановлених відносно нього обов'язків не порушував, з'являвся за першим викликом, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався.

Враховуючи те, що закон визначає принцип індивідуалізації покарання, а правова держава, вважаючи покарання передусім виправним, превентивним засобом, використовує не надмірні, а лише необхідні і зумовлені загальною метою заходи, а також за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому та з урахуванням даних про особу обвинуваченого, наведених вище, суд вважає ефективним призначити покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції даної частини статті; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією даної частини статті, та без призначення додаткової міри покарання - конфіскації майна; а також застосовує ст.ст.70, 75, 76 КК України. На думку суду, таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою обвинуваченого.

Відповідно ст.77 КК України, суд не застосовує до обвинувачених додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Цивільні позови відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Обвинуваченого ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 16.04.2015 по 06.05.2015.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - домашній арешт.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати на проведення експертиз: - №543 від 30.03.2015 в розмірі 460грн.80коп.; - №633 від 15.04.2015 в розмірі 460грн.80коп.; - №692 від 24.04.2015 в розмірі 460грн.80коп., а всього: 1383(одна тисяча триста вісімдесят три) гривні 40 (сорок) копійок на р/р 31116115700009, Одержувач - УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, 24060300, МФО 813015, Код ЄДРПОУ - 38025367, Назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області.

Речові докази по справі:

- паперовий пакет, в якому знаходиться полімерний згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта №543 від 30.03.2015 є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, з остаточною масою, після проведення експертизи - 0,0271грам; полімерний пакет, в якому знаходиться полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта №633 від 15.04.2015 є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, з остаточною масою, після проведення експертизи - 0,0161грам; паперовий пакет, в якому знаходиться полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта №692 від 24.04.2015 є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, з остаточною масою, після проведення експертизи - 0,0266грам, які разом з копіями експертиз передані на зберігання в камеру зберігання Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області згідно квитанцій №68-41/4120 від 24.03.2015;06.04.2015 та №68-41/4120 від 16.04.2015 - знищити;

- паперовий пакет, опечатаний паперовою біркою з пояснювальним написом, підписами понятих, в якому знаходяться гроші в сумі 250грн., купюрами НБУ: 100грн. - ЗЕ 2526522, 100грн.- ЗЄ 0204593, 50грн. - КХ 7440616, які разом з копіями експертиз передані на зберігання в камеру зберігання Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області згідно квитанції №210-41/4119 від 16.03.2015 - звернути в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ : Л.Е.Пономаренко