Ухвала суду № 57449209, 19.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 335/8799/15 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.Ю.

№ провадження 22-ц778/1282/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.,

суддів Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Лермонтово» та ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Лермонтово», треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Реєстраційна служба Запорізької області Міністерства юстиції України, про скасування права власності, визнання права власності, визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Офісний центр «Лермонтово», треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Реєстраційна служба Запорізької області Міністерства юстиції України, про скасування права власності, визнання права власності, визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2014 року, задоволені його позовні вимоги до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним, таким, що приховував договір комісії та визнання права власності, яке набрало законного сили 23.12.2014 року.

Таким чином, з 23.12.2014 року за рішенням суду за ним визнано право власності на недобудовану будівлю спортивного комплексу літ. В-4, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги. 66-в, а відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 втратили будь-яке право на володіння, користування та розпорядження цим майном.

Проте, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, знаючи про набрання чинності рішення суду, 17.02.2015 року надали ОСОБА_7 довіреності, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_8 на право володіння, користування і розпорядження недобудованою будівлею спорткомплексу за вищевказаною адресою.

06.04.2015 року він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про реєстрацію права власності на спірну будівлю і 22.04.2015 року отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав на підставі того, що в Державному реєстрі речових прав міститься обтяження майна ОСОБА_6, а крім того станом на 22.04.2015 року право власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не зареєстровано, а зареєстровано за іншими особами.

17.04.2015 року ОСОБА_7 уклав договори купівлі-продажу від імені ОСОБА_6, ОСОБА_5, згідно яких право власності на спірну недобудовану будівлю спорткомплексу перейшло до ОСОБА_3 та ТОВ «Офісний центр «Лермонтово».

Зазначає, що вказаними договорами купівлі-продажу порушується його право власності, встановлене рішенням суду.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В-4, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 66-в, яка розташована на земельній ділянці, площею 0.4911 га, кадастровий номер 231010000:05:003:0047, укладений 17.04.2015 року ОСОБА_7 від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1339 недійсним; визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В-4, за вищевказаною адресою, укладений 17.04.2015 ОСОБА_7 від імені ОСОБА_10М. з ТОВ «Офісний центр Лермонтово», зареєстрований в реєстрі за № 1343 недійсним; скасувати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частки зазначеної недобудованої будівлі спорткомплексу; скасувати право власності ТОВ «Офісний центр Лермонтово» на 1/22 спірної недобудованої будівлі спорткомплексу; витребувати недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-4, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 66-в, яка розташована на земельній ділянці, площею 0.4911 га, кадастровий номер 231010000:05:003:0047 з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_9, визнати ОСОБА_9 власником недобудованої спорткомплексу літ. В-4, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжі Перемоги 66-в, яка розташована на земельній ділянці, площею 0.4е-кадастровий номер 231010000:05:003:0047 та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2016 року позов задоволено частково.

Витребувано недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66в, яка розташована на земельній ділянці, площею 0,4911 га, кадастровий номер 231010000:05:003:0047 з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_11.

Стягнуто з ОСОБА_3. Миколайовича, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Лермонтово» на користь ОСОБА_4,Михайловича 2980 грн. 00 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

В апеляційній скарзі ТОВ «Офісний центр «Лермонтово» зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ЛЕРМОНТОВО» подав заяву про відкладення втретє розгляд справи у звязку з його відрядженням до м. Києва ( Вищий Господарський суд України). Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_12 також подала заяву про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що вона захворіла, на підтвердження причини неявки надала ксерокопію листка непрацездатності від 19 квітня 2016 року про амбулаторне лікування. Справа за клопотанням відповідачів та їх представників вже двічі відкладалась, а саме 10 березня 2016 року та 14 квітня 2016 року. Дата та час розгляду справи 19.04.2016 року погоджувалась з усіма учасниками апеляційного розгляду, зокрема з представником ТОВ «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ЛЕРМОНТОВО» ОСОБА_13 та представником ОСОБА_3 ОСОБА_12, яка раптово саме в день розгляду справи 19.04.2016 року захворіла, при цьому заяву про відкладення розгляду справи особисто 19.04.2016 року о 9-34 здала до канцелярії апеляційного суду, про що є відмітка на заяві, а розгляд справи призначено на 19.04.2016 року о 10-00 годині.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення та поінформованість осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Статтею 303-1 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що дана справа з апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ТОВ «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ЛЕРМОНТОВО» до апеляційного суду надійшла 02.02.2016 року. Ухвалою судді апеляційного суду від 10 лютого 2016 року надавався строк ОСОБА_3 для усунення недоліків апеляційної скарги. 23 лютого 2016 року ОСОБА_3 усунув недоліки апеляційної скарги і ухвалою судді апеляційного суду від 23 лютого 2016 року відкрито апеляційне провадження.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, керуючись частиною 2 статті 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи за їх відсутності. Колегія суддів визнала можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ст. 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судове рішення відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України.

Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість рішення суду є неприйнятними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст.317,319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12.12.2014 року визнано: удаваним договір позики між ОСОБА_14 та ОСОБА_6; дійсним договір комісії між ОСОБА_14 та ОСОБА_6; за ОСОБА_14 визнано право власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ.В-4, яка розташована за адресою: ОСОБА_15, вул..Перемоги, 66-в; стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_14 463900 грн. Рішення набрало чинності 23.12.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2015 року ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_6, уклав із ТОВ «ОЦ ЛЕРМОНТОВО» договір купівлі-продажу 1/2 частини недобудованої будівлі спорткомплексу літ.В4, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 66-в.

17.04.2015 року ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_5, уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини недобудованої будівлі спорткомплексу літ.В4, яка знаходиться за адресою: ОСОБА_15, вул.Перемоги, 66-в.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд правильно виходив з положень ст. 387 ЦК України, яка передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч. 1 та ч.З ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно правовій позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 листопада 2012 р. у справі № 6-107цс12, відповідно до ст. 387 ЦК України особа має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише у разі, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком договору, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння.

Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_4 ніколи не був власником недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66в та розташована на земельній ділянці, площею 0,4911 га, кадастровий номер 231010000:05:003:0047 не є прийнятними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам та нормам закону.

Посилання відповідачів на те, що рішення суду від 12 грудня 2014 року набрало чинності лише 10 серпня 2015 року не ґрунтується на встановлених судом обставинах справи та вимогах закону.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ОСОБА_5, та ТОВ Офісний центр «Лермонтово» відмовились від апеляційних скарг на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2015 року прийнято відмову від апеляційних скарг на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2014 року, а апеляційне провадження по розгляду апеляційних скарг закрито та апеляційні скарги повернуто заявникам.

У звязку з тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_5, та ТОВ Офісний центр «Лермонтово» відмовились від апеляційних скарг на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2014 року, тому процесуальний документ, передбачений ст. 319 ЦПК України апеляційним судом по суті справи не приймався, тому ухвалене судом рішення від 12.12.2014 року набрало законної сили 23.12.2014 року, виходячи з положень ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Між тим вказана справа по суті апеляційним судом не розглядалась.

За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про те, що право власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66в та розташована на земельній ділянці, площею 0,4911 га, кадастровий номер 231010000:05:003:0047 ОСОБА_4 набув за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2014 року з часу набрання вказаним рішенням законної сили, а саме з 23.12.2014 року і тому захист його порушеного права має бути у відповідності до ст.387,388 ЦК України є правильним та обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі, дав їм належну правову оцінку, застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини та дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія cуддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Лермонтово» і ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Стрелець Л.Г.

Судді: Гончар М.С.

ОСОБА_2