Ухвала суду № 57444929, 21.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 629/1600/15-ц Головуючий 1-ї інстанції Мішуровська С.Т.

Провадження № 22-ц/790/2739/16 Доповідач Колтунова А.І.

Категорія: спори, що виникають із договорів

страхування

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Кругової С.С.,

при секретарі: Щербань Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

28 квітня 2016 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25 листопада 2011 року з вини відповідача, який керував автомобілем «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який належав на праві власності ОСОБА_3

Вину відповідача встановлено постановою Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2012 року.

Відповідно до висновку експерта розмір завданих збитків за пошкодження транспортного засобу склав 87419,75 грн.

Станом на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

20 березня 2012 року потерпілим ОСОБА_2, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, подано відповідну заяву.

Відповідач відшкодування за завдану матеріальну шкоду в добровільному порядку не здійснив.

У звязку з заподіянням шкоди транспортним засобом, цивільна-правова відповідальність якого не була застрахована власником, МТСБУ здійснило виплату відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 50000,00 грн. та понесло витрати в розмірі 952,90 грн. на аварійного комісара.

Позивач неодноразово надсилав до відповідача письмові вимоги щодо компенсування у добровільному порядку завданих збитків. Проте, ОСОБА_1 вказана грошова сума у добровільному порядку сплачена не була.

Зважаючи на зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в розмірі 50952,90 грн., де 50000,00 грн. - виплата відшкодування потерпілому, 952,90 грн. - витрати по виклику аварійного комісара та судові витрати в сумі 509,53 грн.

08 вересня 2015 року, 19 квітня 2015 року та 25 грудня 2015 року представником ОСОБА_1 було подано заперечення на позовну заяву, в яких просив суд у задоволенні позовним вимог відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 не приймав участі в огляді пошкодженого автомобіля «Renault», у висновках товарознавчого дослідження № 11 на фото зображений інший автомобіль «Renault», а не той, який отримав технічні пошкодження в ДТП. Технічні ушкодження автомобілю «Renault», вказані в зазначеному висновку, не відповідають тим технічним ушкодженням, які вказані в матеріалах адміністративної справи працівниками ДАІ. Крім того, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду про захист свого порушеного права щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації. Позивачем не вірно надано правове обґрунтування тим правовідносинам, що склалися між сторонами по справі, оскільки виникли зобовязальні відносини суброгації, а не регресу. З довідки УПД ГУ НП у Харківській області від 24 грудня 2015 року вбачається, що автомобіль Камаз 5320, державний номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_4, який застрахований в ЗАТ «СК «Статус», страховий сертифікат «Зелена Картка», виданий на імя останнього та був дійсним до 08 грудня 2011 року, тобто й на момент ДТП. Зважаючи на що МТСБУ повинно звернутися в порядку регресу з позовом про стягнення коштів до ЗАТ «СК «Статус».

29 вересня 2015 року, 10 грудня 2015 року та 26 січня 2016 року представником МТСБУ було подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що нормативними актами не передбачено обовязкового виклику особи, винуватої у скоєнні ДТП для участі в огляді пошкодженого транспортного засобу. Крім того, звіт про розмір шкоди містить докази, що свідчать про повідомлення ОСОБА_1 про необхідність зявитись для огляду пошкодженого транспортного засобу. Посилання відповідача на факт зображення на фото, що міститься в звіті про розмір шкоди, іншого транспортного засобу, не відповідають дійсності. Суброгація застосовується лише до майнового страхування, зважаючи на що, не може застосовуватися до обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією та не є страховиком, оскільки не є фінансовою установою. МТСБУ проводить регламентні виплати на підставі Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не укладає зі страхувальниками жодних договорів.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 50952,90 грн. та судові витрати в сумі 509,53 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі. Судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги того факту, що позов МТСБУ повинен був подаватися в порядку суброгації, та пропущено строк позовної давності. Крім того позов предявлений до неналежного відповідача.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримували.

Представник МТСБУ в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду апеляційної інстанції надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд розглядати справу за їх відсутності (а.с. 121 218 том 2).

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування потерпілому, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.2 ч.1 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач, який відшкодував шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Доводи представника відповідача, що власником автомобіля НОМЕР_3 було оформлено страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не знайшло підтвердження при розгляді справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 25 листопада 2011 року біля 14 годин 30 хвилин ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_4 за тимчасовим посвідченням, рухаючись по Салтівському шосе, 129 в місті Харкові та не вибравши безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 85-86 том 1), який належав на праві власності ОСОБА_3 та керував яким на підставі доручення та технічного паспорту ОСОБА_2 (а.с. 83-84 том 1).

Постановою судді Московського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 5 том 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що вина відповідача в скоєнні дорожньої транспортної пригоди встановлена.

28 листопада 2011 року та 20 березня 2012 року власник пошкодженого автомобіля «Renault» ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_2 звернулися до МТСБУ з повідомленням про дорожньо - транспорту пригоду та з заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої відповідачем в наслідок дорожньо транспортної пригоди (а.с. 6, 78 том 1).

Наказом № 1887 від 15 червня 2012 року відповідно до ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 19616-IV ОСОБА_2 була сплачена за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо транспортної пригоди, сума 50000,00 грн. (а.с. 8-10).

Відповідно до п.п. а п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах визначених законом, а саме у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно правову відповідальність.

Суд першої інстанції при задоволенні позову виходив із того, що власник автомобілю НОМЕР_3 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів, у звязку з чим ОСОБА_2 правомірно звернувся з повідомленням та з заявою до МТСБУ, а останні провели виплату відшкодування.

Доводи відповідача, що цей автомобіль був застрахований, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наданий позивачем страховий поліс ПАТ СК «Статус», відповідно до якого застрахованим є транспортний засіб «КАМАЗ», державний номерний знак 066 04 ХА не може бути взятий до уваги, оскільки відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час дорожньо транспортної пригоди 25 вересня 2011 року, передбачено, що якщо забезпечений транспортний засіб відчужується і власник не подав заяву про припинення договору страхування, договір припиняється з дня відчуження такого транспортного засобу.

Із матеріалів справи вбачається, що автомобіль «КАМАЗ» 5320, державний номер НОМЕР_1, яким на час дорожньо транспортної пригоди керував ОСОБА_1, належав на праві власності ОСОБА_4, останній придбав його на аукціоні 04 серпня 2011 року (а.с. 68 том 2).

Відповідно до поліса № ВЕ/5572274 про обовязкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09 грудня 2010 року цивільно правова відповідальність по даному автомобілю, але с державним номером 066 04 ХА, ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ СК «Статус» на період з 09 грудня 2010 року по 08 грудня 2011 року (а.с. 54 том 2).

Оскільки на час дорожньо транспортної пригоди власник цього автомобіля змінився, була проведена державна перереєстрація даного автомобіля, то Харківська регіональна дирекція СК «Статус» в листі аварійному комісару МТСБУ зазначила, що на момент ДТП цивільна правова відповідальність громадянина ОСОБА_1 при експлуатації транспортного засобу «КАМАЗ» державний номер НОМЕР_1, не була застрахована (ас.с 53 том 1).

Дана відповідь СК «Статус» відповідає вимогам п.19.2 ст. 19 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані обґрунтованими.

Що стосується доводів апеляційної скарги, що при розгляді справи позивачем до матеріалів справи не був залучений оригінал або завірена копія Полісу № 3955422 договору добровільного страхування транспортного засобу № 3955422 серія АА, предметом якого було страхування автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2, зі строком дії з 22 квітня 2011 року по 21 квітня 2012 року, укладеному між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_3, не можуть бути визнані правовими підставами для скасування рішення суду, оскільки відповідно відповіді МТСБУ відомості за полісом АА/3955442 про укладення договору страхування ПАТ НАСК «Оранта» були внесені до ЦБД, але не був зазначений номер транспортного засобу.

Разом з тим, ОСОБА_2 надав оригінал такого полісу МТСБУ (а.с. 6-7 том 2).

При повідомленні про ДТП МТСБУ ОСОБА_2 надав поліс № АА/3955442 обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 78-88 том 1).

У звязку з чим, у МТСБУ були правові підставі для виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування.

При розгляді справи у суді першої інстанції були перевірені доводи відповідача щодо невідповідності технічного ушкодження автомобіля НОМЕР_4, які вказані в висновку товарознавчого дослідження № 11 від 20 березня 2012 року, тим технічним ушкодженням, які вказані в акті огляду зазначеного транспортного засобу.

Судом першої інстанції був допитаний експерт ОСОБА_6 за клопотанням відповідача та його представника, були вивчені документи по даній дорожньо -транспортній пригоді, у звязку з чим у суду першої інстанції були правові підстави для висновків, що сума майнової шкоди, завданої потерпілому внаслідок дорожньо транспортної пригоди, підтверджена у повному обсязі допустимими доказами (а.с. 182-210 том 1).

Колегія суддів вважає неспроможними і доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем пропущені строки позовної давності звернення до суду, оскільки перехід права вимоги від страхувальника до страховика у відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією, у звязку з чим початок перебігу строків позовної давності з моменту настання страхового випадку.

Відповідно до розяснень, які містяться в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК і ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення ст. 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Таким чином, з урахуванням положення ст. 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування згідно договірних правовідносин, у звязку з чим до правовідносин, які склалися між МТСБУ та потерпілим на підставі Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» застосуванню не підлягають.

За змістом ст. 2 Закону України «Про страхування» МТСБУ не є страховиком, не укладає зі страхувальниками жодних договорів, всі виплати відповідно до ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» проводить на підставі закону, а не договору.

Згідно п.1 ч.2 ст. 38 зазначеного Закону України передбачено, що після сплати страхового відшкодування МТСБУ має право подавати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо транспортну пригоду та не застрахував свою відповідальність, крім осіб, зазначений у пункті 13.1 ст. 13 цього закону.

Оскільки автомобіль НОМЕР_4, яким керував відповідач, не був застрахований, МТСБУ здійснило виплату потерпілому, то суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 32 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч.1 ст.1191 ЦК України МТСБУ набуло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобовязаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Сума страхової виплати МТСБУ здійснена потерпілому платіжним дорученням № 1/1-16015 від 15 червня 2012 року, до суду вони звернулися з позовом 24 квітня 2015 року, у звязку з чим строки позовної давності пропущені не були (а.с. 2, 10 том 1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуальною права.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

У звязку з чим, правових підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не має.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: І.Г. Гальянова

ОСОБА_7