Ухвала суду № 57444207, 28.04.2016, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/779/16-ц

Провадження № 2/626/343/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Державний герб України

Провадження №2/760/7829/15

Справа 760/20363/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей, посилаючись на ту обставину, що 25.11.2013 року між нею та ОСОБА_2 шлюб був розірваний. Від шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивачка вказує, що хоча ОСОБА_2 сплачує аліменти на дітей на підставі виконавчого листа № 760/27099/13-ц, виданого 17.02.2014 року в розмірі 1/3 частини від доходу, проте, присуджених аліментів їй не вистачає на утримання дітей та нормальний їх розвиток, а тому враховуючи положення 185 СК України має право в судовому порядку стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей.

Таким чином, позивачка просила стягнути з відповідача:

-понесені додаткові витрати в розмірі 30139,70 грн;

-щомісячно додаткові витрати на сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі 1533,83 грн. з грудня 2015 року по травень 2016 року;

-видати виконавчий лист на 50% (з урахуванням індексації) на непередбачені додаткові витрати на дітей, які можуть виникнути у майбутньому, від понесених витрат.

Статтями 3,4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При вивчені матеріалів позовної заяви встановлено, що вона подана з порушенням вимог цивільно - процесуального законодавства, а саме процесуальний документ (позовна заява) - викладений російською мовою без перекладу.

Відповідно до ст. 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 8 вказаного Закону кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

У своєму рішенні Конституційний суд України від 13.12.2011 в справі № 17-рп/2011 п. 4.2 зазначив, що встановлення законодавчих можливостей використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин слід розглядати також в аспекті забезпечення реалізації прав кожного на звернення до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, та на захист своїх прав будь-якими не забороненими законом засобами; гарантування права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Враховуючи вищевикладене, позивачка не навела суду доказів, що у межах території

на яку поширюється цивільна юрисдикція Солом'янського районного суду м. Києва поширена регіональна мова (мови)- російська.

Виходячи з того, що згідно ст. 7 ЦК України мовою цивільного судочинства є українська, згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», позивачці необхідно викласти заяву в належній формі, відповідно норми ст. 119 ЦПК України, дотримання яких є передумовою відкриття провадження у справі.

Відповідно до чинного законодавства України, а саме ст.119 ЦПК України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві, має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

При вивченні матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з цього, в позові слід зазначити:

-звертаючись з вимогами щодо стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 30139,70 грн., позивачка не виклала обставин як правових підстав для їх нарахування в порядку ст.ст. 185 СК України, не надала їх розрахунок із значенням періоду та розмірів сум за кожен календарний місяць, які приймались позивачкою до уваги при здійсненні розрахунку, виходячи із фактичного розміру доходів відповідача за цей період та розміру аліментів, встановлених рішенням суду, при цьому в позовній заяві сама зазначаючи, що заборгованості відповідача по сплаті аліментів відсутня;

-які права позивачки та/або дитини порушені, якими діями відповідача;

- який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем саме з приводу даного спору;

- якими правовими нормами регулюються правовідносини між сторонами, та чим передбачений такий шлях поновлення враховуючи пооложення ст.16 ЦК України, як вимога видати виконавчий лист на 50% (з урахуванням індексації) на непередбачені додаткові витрати на дітей, які можуть виникнути у майбутньому, від понесених витрат;

-позивачка в позовній заяві зазначає, що її середньомісячний дохід складає 2500,00 грн., проте не зазначає доказів на підтвердження такої суми;

-позивачкою заявлено вимогу про щомісячне стягнення додаткових витрат на сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі 1533,83 грн. з грудня 2015 року по травень 2016 року, проте не зазначає доказів на підтвердження такої суми.

Крім того, позивачкою в порушення вимог ч.5 ст. 119 ЦПК України не було подано доказів сплати судового збору.

Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, яким визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.

В Законі України «Про судовий збір» міститься вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, коло осіб та підстав їх звільнення від сплати судового збору.

Так, від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Проте, позивачка звертається до суду з вимогою про стягнення додаткових витрат на дітей, які в розумінні закону не є аліментами, а тому звільнення від сплати судового збору у такій категорії спору не відбувається.

З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено три вимоги: дві майнові і одну немайнову.

В п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

В п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривні.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

За подання заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Суддя акцентує увагу позивачки на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_1 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд, в тому числі представлення оригіналу квитанції про сплату судового збору (ч.5 ст.119 ЦПК України) є імперативним правилом в тому числі і для суду.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин, керуючись ст. 119-121 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Недоліки заяви мають бути усунуті шляхом подання окремої вмотивованої заяви з врахуванням викладених в даній ухвалі недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

Державний герб України

Справа № 750/8648/13-ц Провадження № 22-ц/795/2603/2013 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

15 листопада 2013 року м. Чернігів

Суддя апеляційного суду Чернігівської області Бечко Є.М., перевіривши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини,

встановив :

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, проте дана скарги не може бути прийнята до апеляційного розгляду, оскільки апелянтом не сплачений судовий збір.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Як вбачається зі ст.185 СК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року додаткові витрати на дитину не є аліментами. Відповідно до п/п 8 п.1 ч. 2, ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» апелянтом за подання апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З матеріалів справи вбачається спір майнового характеру, тому ОСОБА_3 повинна була сплатити судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. на розрахунковий рахунок №31210206780002, отримувач УК у м.Чернігові (м.Чернігів) 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, та надати оригінал квитанції чи платіжного доручення апеляційному суду.

За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху, надавши скаржнику п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 121, 297 ЦПК України, суддя

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини залишити без руху та надати апелянтові п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для сплати судового збору в сумі 114 грн. 70 коп..

Надіслати копію ухвали апелянту та роз'яснити, що в разі невиконання зазначених недоліків, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.

СуддяЄ. ОСОБА_3

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 листопада 2015 р. м. Первомайський

Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області - Росоха А.В. розглянувши в місті Первомайський Харківської області цивільний матеріал за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на навчання та збільшення розміру аліментів, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на навчання дитини та збільшення розміру аліментів.

ОСОБА_2 позов мотивує тим, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2015 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 500 грн. щомісяця, на весь період навчання, але не більше як до досягнення дитиною 23 років.

Відповідно до договору про підготовку фахівця ступеня «магістр» за спеціальністю «Лабораторна діагностика» сума оплати за весь курс навчання складає 18330,00 грн.. Оплата здійснюється щомісячно, термін навчання один рік шість місяців. Донька позивача проживає у гуртожитку, за 6 місяців сплачено 2137,50 грн. відповідно до контракту. Також донька потребує матеріальної допомоги на оздоровлення, бо перебуває на диспансерному обліку, потребує щорічного оздоровлення вітамінно-мініральними комплексами, прийомі лікарських препаратів, що поліпшують метаболічний обмін. На день подання позову фактично зазнані витрати на дитину становлять 20475,50 грн. Одна друга частка від цієї суми становить 10235,25 грн.

Тому, посилаючись на ст. 185 СК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму додаткових витрат на навчання доньки у розмірі 19235,25 грн.

Також, просить суд збільшити суму аліментів на утримання доньки, визначених рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2012 року з 500 грн. на 700 грн.

Перевіривши матеріали додані до позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Тобто, особа при подачі позовної заяви про стягнення додаткових витрат на навчання не звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, позивачем не зазначено на чию саме користь вона хоче стягнути суму додаткових витрат.

При цьому суд вважає за необхідне розяснити позивачу, що відповідно до ст. 185 СК України, на яку посилається сам позивач, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

При цьому, відповідно до ст. 201 СК України «Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина» до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Тобто, положення ст. 185 СК України на відносини між батьками і повнолітніх сина, доньки не розповсюджуються.

Тому на підставі ч. 5 ст. 119, ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суд, вважає потрібним позовну заяву залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 185, 201, ч. 5 ст.119, ч.1 ст.121 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на навчання та збільшення розміру аліментів залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання ним ухвали.

Позивачу у встановлений строк надати до суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», уточнити позовні вимоги на чию саме користь позивач хоче стягнути суму додаткових витрат.

У разі усунення зазначених вимог позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_4