Рішення № 5744385, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/30414.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи» До 1. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»

імені М.П.Загороднього

3. Київської міської ради

Треті особи1. Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації

2. Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

Про стягнення авансу та штрафних санкцій

Суддя ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Сачук С.В. предст.

Від Відповідача-1 Яроцька Е.М. заст.нач.юр.упр.

Від Відповідача-2 Наконечний В.В. ст.юрист юр.відд.

Від Відповідача-3 Руденко Н.В. гол.спец.відд., Ткаченко А.Т. гол.спец.,

Від Третьої особи-1 Басурова О.А. гол.спец.юр.відд.

Від Третьої особи-2 не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідачів та просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на користь Позивача 1000000,00 грн. основного боргу, 210849,32 грн. пені, 426055,00 грн. інфляційних втрат, 60575,34 грн. 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»зазначило наступне. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 у справі № 35/164 угода № 136 про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, визнана недійсною з моменту укладення. На виконання зобовязань за вказаною Угодою Позивачем було здійснено перерахування частки авансу на користь Відповідача-1 в розмірі 1000000,00 грн. В силу положень Цивільного кодексу України та Цивільного кодексу УРСР Позивач просить застосувати наслідки недійсності правочинів у вигляді реституції та повернути Позивачу 1000000,00 грн. Крім того, Позивачем на підставі п. 7 згаданої вище Угоди нараховано пеню, та в силу положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, зазначаючи, що Угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 укладена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від імені Київської міської ради, а управління, в свою чергу, здійснює організацію продажу земельних ділянок та сплату авансу особами, які подали клопотання про купівлю земельних ділянок. Крім того, Відповідач-1 зазначив, що п. 4.10 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 904/2314 «Про передачу земельних ділянок Відкритому акціонерному товариству тресту «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього для будівництва житлових будинків з обєктами соціально-громадського призначення в урочищі Гочарі-Кожумяки в межах вулиць Кожумяцької, Дегтяної та Гончарної у Подільському районі м. Києва»на Відповідача-2 покладено обовязок компенсувати Позивачу кошти в розмірі 1000 000,00 грн., сплачені відповідно до Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003.

Відповідач-2 - Відкрите акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього - у письмових поясненнях по суті спору зазначив, що в силу положень Цивільного та Господарського кодексів України обовязок щодо повернення в натурі всього одержаного на виконання недійсного договору покладається виключно на сторони Договору.

Відповідач-3 Київська міська рада у відзиві на позовну заяву зазначив, що не є стороною Угоди № 136 про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва від 28.05.2003 та додатку до неї, а тому не є зобовязаною стороною за цією угодою. Проведення оплати авансу здійснювалось Позивачем виключно на підставі зазначеної угоди. Враховуючи зазначене, Відповідач-3 просив відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»в повному обсязі. Крім того, Відповідач-3 вважає,що Позивач пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

28.05.2003 між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від імені Київської міської ради, в особі начальника Головного управління Муховика А.М., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи», в особі директора Загребельної С.Ю., укладено Угоду про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 (далі Угода).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 у справі № 35/164 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсною Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи», задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 № 35/164 апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 у справі №35/164 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2007 № 35/164 рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 у справі № 35/164 Господарського суду міста Києва залишено без змін, а касаційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) - без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, вказаним рішенням встановлено, що відповідно до пп. 1.1 п. 1 Угоди Позивач зобовязався сплатити аванс в сумі 5437163,46 грн. за земельну ділянку орієнтовною площею 1,00 га, розташовану за адресою: урочище Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2 Угоди Позивач зобовязався перерахувати кошти, зазначені у пункті 1 цієї угоди, на розрахунковий рахунок № 33119400800011 в УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 24262621, згідно з додатком № 1 до цієї Угоди.

28.05.2003 між Позивачем та Відповідачем укладений додаток до Угоди, яким сторони визначили порядок сплати авансу, відповідно до якого Позивач зобовязався до 29.05.2003 відкрити на користь Київської міської ради в банку «Хрещатик» покритий безвідкличний документарний акредитив на суму 1000000,00 грн. строком дії до 30.06.2003, сплата за яким провадиться проти подання такого документу: копії рішення Київської міської ради про передачу Товариству в короткострокову оренду для будівництва культурно-політичного центру «Площа Європи»земельної ділянки орієнтовною площею 3,16 га в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва, посвідченої печаткою секретаріату Київської міської ради.

Платіжним дорученням № 1 від 19.06.2003 Позивачем перераховано на рахунок УДК у м. Києві (Гол. фін. Упр. Зем. Ресурсів КМДА) частину авансу в розмірі 1000000,00 грн. Інших платежів на виконання умов Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 Позивачем не здійснювалось.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ст. 59 Цивільного Кодексу УРСР).

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України).

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення. Вимога про повернення сторін в первісний стан спрямована саме на відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто, до укладення Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003.

При цьому, суд враховує, що положеннями ч. 2 п. 8 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. Стосовно положень ті є ж норми Земельного кодексу України, якою крім того, передбачено, що у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається, суд зазначає, що в даному випадку вони не підлягають застосуванню, оскільки в розрізі правовідносин, які склались між Позивачем та Відповідачем-1 має місце недійсність Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003, а не відмова Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»від придбання земельної ділянки.

На підставі викладеного, вимоги Позивача про повернення сторін Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003, укладеної між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від імені Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Площа Європи», у початковий стан, застосувавши двосторонню реституцію, суд вважає обґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що Угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 була укладена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від імені Київської міської ради.

В свою чергу, Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові (п. 1.1 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 «Про затвердження Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)»).

Відповідно до 3.7 вказаного рішення Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконує делеговані йому Київською міською радою та виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) повноваження.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 26.09.2000 № 14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві»рішення про надання земельних ділянок та про оформлення права користування землею особам, які подали клопотання про купівлю відповідних земельних ділянок, приймаються після сплати такими особами авансу в розмірі 15 % від грошової оцінки цих земельних ділянок. Пунктом 3 цього ж рішення організацію його виконання покладено на Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та лише здійснює організацію продажу земельних ділянок у м. Києві та сплату особами авансу шляхом укладення відповідних угод з такими особами.

З урахуванням викладеного стягнення авансу, сплаченого згідно з Угодою про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003, підлягає з Київської міської ради.

Стосовно твердження Відповідача-1 про зобовязання Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»1000000,00 грн. на підставі п. 4.10 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 904/2314 «Про передачу земельних ділянок Відкритому акціонерному товариству тресту «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього для будівництва житлових будинків з обєктами соціально-громадського призначення в урочищі Гочарі-Кожумяки в межах вулиць Кожумяцької, Дегтяної та Гончарної у Подільському районі м. Києва»суд зазначає наступне.

Оскільки Відкрите акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього не брало на себе зобовязань щодо сплати Позивачу коштів за вказаною Угодою, зобовязання Відповідача-3 щодо сплати 1000000,00 грн. виникають зовсім з інших підстав, а саме з рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 904/2314 «Про передачу земельних ділянок Відкритому акціонерному товариству тресту «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього для будівництва житлових будинків з обєктами соціально-громадського призначення в урочищі Гочарі-Кожумяки в межах вулиць Кожумяцької, Дегтяної та Гончарної у Подільському районі м. Києва», та не стосуються прав та обовязків сторін, що витікають внаслідок укладення та визнання Угоди недійсною, тому сума в розмірі 1000000,00 грн. не підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього у звязку з застосуванням двосторонньої реституції внаслідок визнання Угоди про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 недійсною. Відносини щодо зобовязання Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»1000000,00 грн. виникли між Київською міською радою та Відповдачем-2 і не є предметом розгляду даного спору.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»про стягнення 210849,32 грн. пені, 426055,00 грн. інфляційних втрат та 60575,34 грн. 3% річних від простроченої суми суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Угодою про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 було передбачено відповідальність за своєчасне повернення Позивачу коштів, сплачених авансом у вигляді пені в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого боргу або на день його погашення. Однак, суд зазначає оскільки вказана Угода визнана недійсною з моменту її укладення, тому факт погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобовязань за несвоєчасне повернення авансу відсутній, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено, Угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 визнана недійсною з моменту набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 у справі № 35/164 законної сили, тобто з 14.08.2007, та з якого у Відповідача-3 виникло зобовязання щодо перерахування Позивачу 1000000,00 грн. Таким чином, Відповідач-3 є таким, що прострочив виконання зобовязання саме з 14.08.2007.

Сума 3% річних від суми заборгованості розраховується судом відповідно до періоду прострочення, заявленого Позивачем - з 14.08.2007 по 19.08.2009 та складає 60493,15 грн.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 1462000,00 грн., однак задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 426055,00 грн., які були заявлені Позивачем, оскільки суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, а саме пунктом 4 встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Оскільки Угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари-Кожумяки у Подільському районі м. Києва № 136 від 28.05.2003 визнана недійсною рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 у справі № 35/164, та оскаржувалась у апеляційному та касаційному порядку, таким чином, саме 14.08.2007 слід вважати початком перебігу строку позовної давності для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»за захистом охоронюваного законом інтересу щодо повернення авансового платежу.

Тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір виник з неправомірних дій Відповідача-3, державне мито в розмірі 14865,48 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 273,66 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Київську міську раду.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 32163105) 1000000,00 грн. заборгованості, 60493,15 грн. 3% річних від простроченої заборгованості, 426055,00 грн. інфляційних втрат, 14865,48 грн. державного мита та 273,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун