Рішення № 57443008, 26.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3446/15-ц

Провадження № 22-ц/779/71/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Соколовського В.М.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Калуського міськрайонного суду від 02 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

в серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором, укладеним 11.03.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4, останній отримав кредит в сумі 46 500 доларів США під 11,9 % річних на строк до 10.03.2018. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_5 за договором іпотеки від 11.03.2008 передала в іпотеку належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1. 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі щодо ОСОБА_4 Так як позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, заборгованість станом на 28.07.2015 складає 39 553,81 доларів США, що еквівалентно 872 647,15 грн, позивач просив у рахунок виконання основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19 березня 2015 позов задоволено. В рахунок виконання основного зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 872 647,15 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 790 052,60 грн, сума заборгованості за відсотками - 82 594,55 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки: чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу 07.03.2003 по реєстру № Д-457, зареєстрованому в Івано-Франківському ОБТІ та реєстрації права власності на нерухоме майно 31.03.2003, номер запису 3250/27 в книзі № 110, реєстраційний номер 252697; шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк». Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу 07.03.2003 по реєстру № Д-457, зареєстрованому в Івано-Франківському ОБТІ та реєстрації права власності на нерухоме майно 31.03.2003, номер запису 3250/27 в книзі № 110, реєстраційний номер 252697. Право власності на предмет іпотеки підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 30.04.2003 Івано-Франківським ОБТІ, номер витягу: 473606. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалено не виконувати рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що її належним чином не було повідомлено про зміну кредитора та відступлення права вимоги за договором іпотеки. Розрахунок заборгованості не відображає її нарахування, не надано документів, на підставі яких він робився. Суд не врахував необхідність дослідження доказів відступлення прав вимоги за кредитами: договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012; акту приймання-передачі до цього договору й додатку до акту із зазначенням саме кредитного договору № 0804/0308/88-002 від 11.03.2008 та договорів забезпечення; бухгалтерських документів, що підтверджують наявність боргу за весь період до дати відступлення права вимоги; доказів розрахунку з продавцем. В матеріалах справи немає даних державної реєстрації іпотечного договору. Не враховано судом і те, що надана в іпотеку квартира є спільною власністю подружжя, а ОСОБА_4 не давав згоди ні на укладення договору іпотеки, ні на встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як визнання права власності на квартиру, застереження про наявність такої згоди у договорі немає. Також, їй не надходило вимог про виконання порушеного зобов'язання. Оцінки предмета іпотеки позивачем не надано, а суд не звернув уваги на норму ст. 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки у п. 12.3.1 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта- суб'єкта оціночної діяльності. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, представник ПАТ «Дельта Банк» доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0804/0308/88-002, на підставі якого останній отримав кредит в сумі 46500 доларів США з розрахунку 11,9% річних строком до 10.03.2018. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_5 11.03.2008 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру № 27, загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, по АДРЕСА_1 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами і до нього перейшли всі права ПАТ «Сведбанк» щодо права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором, а також ПАТ «Дельта Банк» набув усіх прав та обов'язків іпотекодержателя.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк. Оскільки ОСОБА_4 порушив зобов'язання за кредитним договором, його заборгованість за кредитним договором на 28.07.2015 становить 39 553,81 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 872 647,15 грн, а особи боржника та майнового поручителя є різними, банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.03.2008: квартиру АДРЕСА_1, в тому числі шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (п. 12.3.1.), у передбаченому ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" порядку.

Разом з тим, так як ОСОБА_4 одержав кредит в іноземній валюті на споживчі цілі, а на забезпечення його виконання майновий поручитель ОСОБА_5 передала в іпотеку квартиру, загальна площа якої 80,5 кв.м, тому суд, керуючись нормами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", ухвалив не виконувати рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії цього Закону.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду не можна у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, враховуючи наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку". Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Однак, у правовідносинах кредитора з майновим поручителем останній відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково у межах вартості предмета застави/іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_4 іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності майно - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1

Пунктом 10.3 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання та/або іпотекодавцем умов цього договору звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов'язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та випливають з основного зобов'язання, а також всі витрати, пов'язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки, в тому числі з вчиненням виконавчого напису, його реалізацією та вартість послуг незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності. Іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 10.4).

Відповідно до п. 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на момент, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту та проценти за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням за цим договором, в т. ч. у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу так і процентів за ним). При настанні зазначених у абзаці першому даного пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених цим договором у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: 12.1 - за рішенням суду; 12.2 - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості позичальника за основним зобов'язанням, а саме заяву про невиконання позичальником умов основного зобов'язання, розрахунок заборгованості та свій примірник цього договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного договору, який після нотаріального посвідчення буде видано іпотекодержателю. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено виключно в судовому порядку. 12.3 - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту договору.

Відповідно до підпункту 12.3.1. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотеко держателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. Сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмету застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням, менший за вартість вказану у висновку незалежного експерта-субєкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмету іпотеки. Сторони, з розумінням змісту ст. 37 Закону України "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3. цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами і до нього перейшли всі права ПАТ «Сведбанк» щодо права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_4 за кредитним договором від 11.03.2008 № 0804/0308/88-002.

Згідно інформаційної довідки відомостей з Державного реєстру Іпотек, реєстраційний № 6759185, обтяження: іпотека зареєстровано 25.12.2012 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 1306, 25.05.2012; об'єкт обтяження: квартира чотирьохкімнатна, загальною площею 43,8 кв.м, адреса: АДРЕСА_4; іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк»; майновий поручитель: ОСОБА_5.; розмір основного зобов'язання 36 815,41 доларів США; строк виконання: 10.03.2036 (а. с. 155).

Заборгованість ОСОБА_4 по кредитному договору станом на 28.07.2015 складає 39 553,81 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 872 647,15 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 35 810,11 доларів США, що еквівалентно 790 052,60 грн, та відсотків 3 743,70 доларів США, що еквівалентно 82 594,55 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення. Крім того, зазначений спосіб захисту прав іпотекодержателя передбачений умовами іпотечного договору від 11 березня 2008 року.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції визнав за ПАТ «Дельта Банк» право власності на передану в іпотеку квартиру, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Однак, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Окрім того, суд першої інстанції, звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, не прийняв до уваги умови договору іпотеки від 11 березня 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5, про способи (крім рішення суду) звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: п. 12.2 - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; п. 12.3 - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таке застереження (пп. 12.3.1) в силу вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку" є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в позасудовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено в суді апеляційної інстанції, сторони не застосовували позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також нотаріусом не вчинено виконавчого напису, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою при застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та не прийняв до уваги умови договору іпотеки, застосував спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, не передбачений до застосування у судовому порядку, та виходячи із позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», яке відповідно до ст. 11 ЦПК України просило визнати за ним право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, позов ПАТ «Дельта Банк» у обраний спосіб до задоволення не підлягає.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 02 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Соколовський В.М.