Вирок № 57442403, 28.04.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3748/16-к

Провадження № 1-кп/344/275/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурорів Дуленчук Н.М., Давидова Д.О., Манелюк І.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки с.Радча Тисменицького району, вул.Миру, 12, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючої, одруженої, на утриманні малолітня дитина, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимій:

- 09.11.2010 Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.296 КК України до арешту на строк 1 місяць;

- 27.07.2015 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_2, будучи засудженою 27.07.2015 вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за вчинення злочину проти власності, в період іспитового строку повторно вчинила крадіжку чужого майна при наступних обставинах.

08.02.2016 ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у номері 420 готелю «Бандерштат», що за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Коновальця, 264 А, де розпивали спиртні напої, а ОСОБА_2 також прослуховувала музику на мобільному телефоні марки «ZTE», що належить ОСОБА_4 Коли ОСОБА_6 мала намір покинути готельне приміщення, у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення даного мобільного телефону.

Реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна, 08.02.2016 близько 23 год 40 хв ОСОБА_2, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно і повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, таємно викрала мобільний телефон марки «ZTE», моделі «V815W», чорного кольору, ЕМЕІ: 866185021698263, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №42 від 04.03.2016 становить 1455,40 грн, у якому знаходилася сім-картка оператора мобільного звязку ПрАТ «Київстар» №0989448805, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, сім-картка оператора мобільного звязку ПрАТ «МТС Україна» №0955310796, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №42 від 04.03.2016 42 грн та кара памяті «micro cd 8gb», вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №42 від 04.03.2016 93,30 грн, які належать ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинула, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 1590,70 грн.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала, повністю підтвердила обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_2 суду показала, що 08.02.2016 відпочивала у готелі у м.Івано-Франківську спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де розпивали спиртні напої. Близько півночі їй потрібно було їхати додому у с.Радча Тисменицького району, але грошей на таксі у неї не було. ОСОБА_4 їй не давав грошей на таксі додому і до її приїзду в готель грошей на таксі додому їй не обіцяв надати. Скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігав, так як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були на балконі, викрала телефон ОСОБА_4, викликала таксі, телефон здала у ломбард, а за кошти від продажу телефона оплатила проїзд на таксі додому. Наступного дня у ломбарді викупила телефон та повернула потерпілому (разом з картками). У вчиненому щиро розкаялася, просила суд суворо її не карати.

Потерпілий у судове засідання повторно не зявився, цивільний позов не подавав.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого їй злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винної, зокрема те, що обвинувачена за місцем проживання характеризується посередньо, одружена, на утриманні малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше двічі судима, востаннє вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2015 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; не працює, на обліках ОНД та ОПНД не перебуває.

Суд також враховує, що згідно характеристики, наданої Радчанською сільською радою Тисменицького району 11.02.2016 за №40/02-43 вбачається, що ОСОБА_2 вихованням дитини не займається належним чином, перекладаючи обовязки на свою маму ОСОБА_8, 1955 р.н, сімя ОСОБА_2 взята на облік як кризова сімя; згідно довідки №197 від 11.02.2016 до склад сімї ОСОБА_2 входить її мати ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, з довідки ОПНЛ №3 від 25.03.2016 за №2314 вбачається, що мати обвинуваченої ОСОБА_9 перебуває на обліку в ОПНЛ №3 з 1986 року з діагнозом «параноїдна шизофренія».

Також при призначені покарання суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданих збитків як обставини, що помякшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Захисник також просив врахувати, що злочин вчинено під збігом тяжких обставин, оскільки обвинувачена, перебуваючи у готелі, повинна була їхати додому, де її чекала мала дитина, однак не мала власних коштів на оплату вартості проїзду у таксі додому, а потерпілий таких коштів їй не надав.

Суд не погоджується з доводами захисника про наявність вказаної помякшуючої обставини, оскільки потерпіла, погоджуючись на спільний відпочинок з вживанням алкоголю у готелі за межами населеного пункту, у якому проживає, знала, що коштів на зворотню дорогу у неї немає, з її ж слів установлено, що потерпілий не обіцяв їй оплатити вартість проїзду на таксі з м.Івано-Франківська у с.Радча.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинила новий інкримінований їй умисний корисливий злочин у період іспитового строку за попереднім вироком суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити їй покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у вигляді арешту, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для її виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, слід приєднати невідбуте покарання за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2015.

Відповідно до ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинувачену. Підстав для звільнення обвинуваченої від сплати процесуальних витрат суд не вбачає.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді арешту на строк пять місяців.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2015 та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків - позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

Запобіжний захід домашній арешт обвинуваченої ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у силі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УДКСУ у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" 439,80 грн процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи №42 від 04.03.2016

Речові докази: мобільний телефон «ZTE» (постанова від 11.03.2016) вважати повернутим потерпілому ОСОБА_4

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко