Рішення № 57442074, 27.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/891/15-ц 22-ц/774/679/К/16

Справа № 210/891/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\679\К\16 Літвіненко Н.А.

Категорія № 32 (ІV) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.В.,

секретар : Євтодій К.С.,

за участю: представника відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3,

позивача - ОСОБА_4,

його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та представника відповідача Приватного підприємства «Візіт-КР» Середньої Наталії Григорівни, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, ФОП ОСОБА_2, ПП «Мегабайт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_5, який діє за довіреністю в інтересах позивача ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, ФОП ОСОБА_2, ПП «Мегабайт» ( яке під час розгляду спарви змінило назву ПП «Візіт -КР») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 липня 2014 року визнано винними та засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст.ст.121 ч.2 КК України, 296 ч.4 КК України за спричинення 07 грудня 2012 року потерпілому ОСОБА_4 в приміщенні розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3» тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких.

Посилаючись на те, що на момент вчинення злочину 07.12.2012 року ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився в приміщенні розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якому працював в якості організатора розважальних заходів, а ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 працював охоронцем від фірми ПП«Мегабайт», просили суд стягнути солідарно з відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ПП «Мегабайт» у відшкодування матеріальної шкоди 530712 грн. та у відшкодування моральної шкоди солідарно з ФОП ОСОБА_2, ПП «Мегабайт» - 2612 736 грн., стягнути з виконавчого комітету Криворізької міської ради у відшкодування моральної шкоди - 1грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2, ПП «Мегабайт» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 та ПП «Мегабайт» на користь держави судовий збір по 1378 грн., з кожного.

В апеляційні скарзі ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах відповідача ФОП ОСОБА_2, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд не встановив обставини, які підлягають доведенню, не надав їм належної правової оцінки та невірно застосував норми матеріального права.

Суд дійшов хибного висновку, що під час скоєння злочину ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2

Розмір матеріальної шкоди взагалі не доведений, позивачем не надано докази в його обґрунтування. Судом не надано правової оцінки, що вироком з ОСОБА_8 стягнуто на користь потерпілого моральну шкоду.

Розмір моральної шкоди, стягнутий судом, не відповідає принципу розумності та справедливості й не вмотивований.

В апеляційні скарзі представник ПП «Візіт-КР» надав докази на заміну назви Приватного підприємства «Мегабайт» на «Візіт-КР», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ПП «Мегабайт».

Висновок суду про перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах із ПП «Мегабайт» ґрунтуються на припущеннях та не відповідають вироку суду та матеріалам кримінального провадження.

Крім того, судом не вирішено питання про залучення винних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до участі у справі.

Судом не вмотивований висновок стосовно розміру матеріальної шкоди, з чого він складався. Позивачем не доведено розмір матеріальних витрат реальних або прогнозованих.

Розмір стягнутої моральної шкоди не вмотивований та не обґрунтований, не прийнято до уваги вирішення питання про стягнення моральної шкоди в кримінальному провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 1, 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді» №12 від 24жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції, у разі встановлення при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПК та провести перевірку справи в повному обсязі.

Апеляційний суд і сам не позбавлений можливості встановити фактичні дані, які мають значення для вирішення спору, а також застосувати норму матеріального права, яка має бути застосована до спірних правовідносин.

У відповідність до ст. ст. 212, 213-215, 316 ЦПК України апеляційний суд досліджує обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджувалися.

За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги. Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Як встановлено матеріалами кримінальних проваджень № 12012040750000204, №12013040230000103, витребуваних судом апеляційної інстанції, досліджених та оголошених ( частково) в судовому засіданні, вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року, визнано винними та засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст.ст.121 ч.2, 296 ч.4 КК України, за спричинення 07 грудня 2012 року потерпілому ОСОБА_4 в приміщенні розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3» тяжких тілесних ушкоджень ( а.с.39-49).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_8 працював в розважальному закладі «ІНФОРМАЦІЯ_3» в якості організатора розважальних заходів, а ОСОБА_9 працював охоронцем ПП «Мегабайт».

Однак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи і його невідповідність матеріалам справи.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 - за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови від 27.03.1992 р «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, під виконанням працівником своїх трудових обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження між ФОП ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_8 укладено договір № 1/12 від 01 грудня 2012 року про пошук клієнтів та організацію проведення в приміщенні замовника корпоративів, весіль та інших культурно-масових заходів. Відповідно до п 8.1 термін дії угоди з 01 грудня 2012 року по 31 січня 2013 рік, за що отримував гонорар у розмірі 3% від замовлення. (том 1 а.с.112 кримінальної справи).

Тобто, між ОСОБА_8, винними діями якого потерпілому ОСОБА_4 завдано тілесні ушкодженні, та ФОП ОСОБА_2, як власницею розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3, не існувало трудових відносин, не було укладено трудового договору.Між ними існували цивільно правові відносини. щодо надання послуг.

Крім того, згідно відомостей, наданих ФОП ОСОБА_2 від 19 грудня 2012 року на запит слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за №10491 від17.12.2012 року, ОСОБА_8 не перебуває у штаті працівників кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» ( том 3 а.с.49 кримінального провадження).

З матеріалів справи вбачається, що Договір №92 від 01 січня 2010 року про надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони укладений між ПП «МегаБайт» та ФОП ОСОБА_2

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, сформованої 23 грудня 2015 року та Протоколу №2/02/15 загальних зборів засновників ( власників) приватного підприємства «Мегабайт» від 02 лютого 2015 року прийнято рішення про зміну найменування ПП «Мегабайт» на ПП «Візіт-КР» на підставі чого проведено державну реєстрацію.

Згідно довідки, наданою директором ПП «Мегабайт» у відповідь на запит №6/79 від 23.01.2013 року Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області зазначив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 охоронцями в ПП «Мегабайт» не працюють ( том 3 а.с.170 кримінальної справи).

Крім того, обставини не перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах із ПП «Мегабайт» також підтверджені вилученими в ході обшуку від 14.12.2012 року документами, а саме: посадовою інструкцією водія-охоронця мобільної групи швидкого реагування ПП «Мегабайт», у переліку з ознайомленням якої не міститься ОСОБА_9, та штатним розписом працівників, серед яких відсутній ОСОБА_9 Серед вилучених наказів про прийняття на роботу, наказ на ім'я ОСОБА_9 відсутній, як і його особиста заява про прийняття на роботу.( том 3 а.с.172-173 -182 кримінальної справи).

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах із ПП «Мегабайт» ґрунтується на припущеннях та не відповідає письмовим матеріалам кримінального провадження, тому доводи апеляційної скарги ПП «Візіт-КР» в цій частині заслуговують на увагу.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 15 липня 2014 року встановлено, що в списках охоронців ПП «Мегабайт» ОСОБА_9 не значиться, тому його дії по використанню гумового кійка без належного дозволу кваліфіковані, як хуліганство із застосуванням іншого предмету спеціального призначення ( том.7 а.с. 7 кримінальної справи).

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів.

У відповідності до ст.57 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перебування винних осіб у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень , а саме ОСОБА_8 із ФОП ОСОБА_2, а ОСОБА_9 із - ПП «Мегабайт» у трудових відносинах, що виключає правову підставу для стягнення з останніх шкоди завданої їх працівником.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_2 , а також ПП «Мегабайт», на користь ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином , відсутні, оскільки винні та засуджені особи - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ніколи у трудових правовідносинах із ФОП ОСОБА_2 , а також ПП «Мегабайт» не перебували.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та ухвалити нове рішення, відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ч.1 п.4 ст.309, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та представника відповідача Приватного підприємства «Візіт-КР» Середньої Наталії Григорівни - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства «Мегабайт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

Л.В. Митрофанова