Ухвала суду № 57440644, 08.04.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2234/16-ц

Провадження № 2/202/1431/2016

УХВАЛА

Іменем України

08 квітня 2016 року суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мороз В.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності, припинення права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності, припинення права власності.

05.04.2016 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка і є предметом застави, на який позивач просить звернути стягнення за договором позики.

Відповідно до ч. 1ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно доч.2ст.151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов: вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно доч.3ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути спів розмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно розяснень п.4постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом спору є значна сума заборгованості; поручитель згідно договору позики зобов'язався відповідати перед позивачем належним йому на праві власності нерухомим майном, а саме квартирою, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Реалізація майна відповідачем, на думку позивача, може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави, шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Так, 05 січня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 30000 дол. США, що складає 790000 гривень, а останній зобовязувався повернути їх в порядку, передбаченому умовами Договору.

У п. 2 Договору позики визначено, що позика повинна бути повернена Відповідачем не пізніше 01.03.2016. По закінченню зазначеного строку відповідач борг не повернув. Відповідно до п.5 укладеного сторонами договору позики з метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобовязань, він зобовязався надати в заставу нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 70,1 кв.м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Значна сума заборгованості та відсутність жодних документально підтверджених відомостей про вжиття з боку відповідача, будь-яких дій, спрямованих на погашення суми боргу, а також викладені по тексту позову і заяви про забезпечення позову доводи ОСОБА_1О, надають підстави допускати ймовірність настання обставин, за яких належне відповідачу майно може бути продане.

Вказане може зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позовних вимог.

Згідно розяснень п.3постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства позову»з метою забезпечитивиконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числіправо на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів..

Відповідно до ч. 1ст. 190 ЦК Українимайном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно із ч. 1ст. 100 ЦКправо участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Статтею 116 ЦК Українивизначені права учасників господарського товариства, а саме брати участь в управлінні товариством, у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди), вийти з товариства, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом, одержувати інформацію про діяльність товариства

Суд вважає, що неправомірні дії відповідача, які полягають у невиконанні, тривалий час, взятих на себе обов'язків по сплаті заборгованості по договору позики, свідчить про можливість зробити достатньо обґрунтоване припущення, що нерухоме майно, яке належить відповідачу і за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача, може бути реалізоване з метою ухилення від цивільної відповідальності на момент виконання рішення, що в свою чергу може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення за договором позики на предмет застави, шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

При цьому, спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що накладається судом, співвідноситься з предметом, обставинами і ціною позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, та приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Керуючисьст. ст.151 -153,ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності, припинення права власності - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк предявлення ухвали до виконання 1 рік.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня постановлення.

Суддя В.П. Мороз