Вирок № 57438402, 28.04.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/169/16-к

Провадження № 1-кп/711/98/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Черкаси 28 квітня 2016 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Угорчука В.В.

при секретарях Запорожець Я.В. і Буйновській А.П.,

за участі прокурора Скалозуб Т.В., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12015250050003448 за звинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, з середньою освітою, не працюючого, судимого:1) 20.05.1997 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст. 229-6 КК України 1960 р. до позбавлення волі строком 1 рік, звільненого з місць позбавлення волі 05.09.1997 р. на підставі ст. 7 Указу Президента України «Про амністію» від 26.06.1997 р.; 2) 22.06. 1999 р. цим же судом за ч.2 ст. 229-6 КК України 1960 р. до позбавлення волі строком 2 роки, звільненого 19.04.2011 р. у зв'язку з відбуттям покарання; 3) 23.04.2003 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси за ст.ст. 307 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, звільнений 23.07.2005 р. по відбуттю покарання; 4) 17.05.2007 р. Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, звільнений 28.11.2010 р. по відбуттю покарання; 5) 15.11.2011 р. цим же судом за ст.ст. 185 ч.2. 185 ч.3, 395, 70 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, звільнений 07.11.2014 р. по відбуттю покарання; 6) 11.08.2015 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, мешканця АДРЕСА_1,

в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, суд

встановив:

Підсудний ОСОБА_5, який раніше судимий за ст. ст. 185, 186, 190 КК України, вчинив умисні злочини (кримінальні правопорушення) за наступних обставин.

Біля 14 год.30 хв. 01 серпня 2015 року ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та особою, матеріали відносно яких виділені органом досудового розслідування в окреме провадження, разом із ними повторно таємно викрав мініелектростанцію «Хітачі» вартістю 3913 грн.32 коп., яка належить КП «Черкасиводоканал» і знаходилась біля вагончика, розміщеного поблизу будинку № 325 по вул. Гоголя в м. Черкаси.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно і за попередньою змовою групою осіб (крадіжка).

Також біля 14 год. 25 жовтня 2015 року ОСОБА_5 з метою повторного таємного викрадення чужого майна розбив віконне скло в будинку АДРЕСА_2 та через отвір проник всередину житла, звідки намагався таємно викрасти чуже майно потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2: золотий ланцюжок вартістю 5000 грн.; золотий браслет вартістю 3000 грн.; золоту каблучку вартістю 10 000 грн.; жіночі парфуми вартістю 1000 грн.; мобільний телефон «Нокіа» вартістю 100 грн.; золоту каблучку вартістю 5000 грн.; золоту підвіску вартістю 1000 грн.; буси із перлин із золотою застібкою вартістю 3000 грн.; срібний ланцюжок вартістю 300 грн.; срібний ланцюжок із підвіскою вартістю 500 грн.; золоту брошку вартістю 2000 грн.; золотий ланцюжок з підвіскою загальною вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 31 900 грн., поклавши чуже майно до кишень свого одягу. Довести свій злочинний намір до кінця не зміг, оскільки до будинку повернулись власники, помітивши яких, підсудний виліз через вікно на подвір'я, де був затриманий потерпілим ОСОБА_3 та його сином.

Цими своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно і поєднане з проникненням у житло.

Підсудний ОСОБА_5 винним себе у вчиненні крадіжки мініелектростанції не визнав та пояснив, що приблизно 01.08.2015 р. він випадково зустрів ОСОБА_8 і незнайомого і йшов з ними по вул. Гоголя в м. Черкаси. Хтось із них запропонував йому заробити грошей і віднести мініелектростанцію, яка стояла біля будівельного вагончика. Він поцікавився, чи не з зв'язано це з «криміналом», тобто чи не втягують його у вчинення злочину. ОСОБА_8 заспокоїв його, що все законно і він погодився їм допомогти. ОСОБА_8 зайшов до вагончика, через декілька хвилин вийшов і вони утрьох по черзі віднесли важку мініелектростанцію на певну відстань, потім завантажили в таксі і утрьох відвезли на іншу вулицю. Він очікував біля таксі, а ОСОБА_8 кудись відніс цю електростанцію, потім повернувся з грошима і розділив їх на трьох, особисто він (ОСОБА_5) отримав біля 1000 грн. Вважає себе невинуватим, тому що не знав того, що брав участь у вчиненні злочину.

З приводу епізоду, пов'язаного з потерпілими ОСОБА_3, винуватим себе визнав повністю і пояснив, що дійсно 25.10.2015 р. з метою вчинення крадіжки знайденою на подвір'ї трубою розбив скло у вікні будинку потерпілих та проник в будинок, де заволодів чужим майном, в основному прикрасами із золота, але в цей час повернулись господарі, тому він виліз через вікно, де його затримав потерпілий.

Вина підсудного у скоєнні зазначених злочинів підтверджена наступними доказами:

-згідно з протоколом огляду місця події, згідно з яким 01.08.2015 р. біля будинку № 325 по вул. Гоголя в м. Черкаси виявлено будівельний вагончик, від якого здійснено викрадення мініелектростанції (а.с.101-102);

-свідок ОСОБА_9 пояснив, що перебував всередині вагончика, біля якого стояла міні електростанція. В якийсь час до вагончика зайшов раніше незнайомий йому підсудний ОСОБА_5, який спитав, чи не потрібні працівники на роботу, на що він відповів, що він питаннями працевлаштування не займається. Через декілька хвилин після виходу ОСОБА_5 з вагончика він також вийшов і помітив пропажу електростанції, про що повідомив свого начальника і розпочав пошуки. На сусідній вулиці побачив таксі «Рено», в якому було троє пасажирів, і записав номер автомобіля. Потім виявив жінку-очевидця, яка бачила кількох осіб, що переносили мініелектростанцію;

-свідок ОСОБА_10 дала показання, що приблизно в серпні 2015 року бачила, як двоє незнайомців, яких вона не може упізнати, швидко несли між вулицями Гоголя і ОСОБА_11 важкий предмет, схожий на генератор. Через деякий час вона розповіла про побачене представнику міськводоканалу;

-свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що влітку 2015 року перебував удома по АДРЕСА_3 і біля його двору зупинилось мінімум троє осіб, які несли щось важке. До них під'їхало таксі марки «Рено» і вони поїхали від двору. Про це він повідомив працівників водоканалу, які розшукували викрадену мініелектростанцію. Облич незнайомців він не бачив, а про їх кількість (більше двох) та про те, що вони переносили важкий вантаж, здогадався по голосах та звуках.

-свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що він разом з ОСОБА_5 і ще однією особою перенесли мініелектростанцію від будівельного вагончика, після чого він на автомобілі таксі відвіз її та продав своєму сусіду за декілька тисяч грн. Незважаючи на те, що свідок ОСОБА_10 бачила тільки двох осіб, які переносили вантаж, вона не заперечує того, що з ними міг бути ще один. Сукупність доказів, а саме: показань підсудного і свідка ОСОБА_8 про те, що вони утрьох переносили мініелектростанцію, показань свідка ОСОБА_12 про те, що важкий предмет переносили більше трьох осіб, показань свідка ОСОБА_9 про те, що в таксі перебувало троє пасажирів, суд вважає встановленим, що мініелектростанцію від будівельного вагончика до автомобіля таксі переносили троє осіб: підсудний, свідок ОСОБА_8 та невстановлена особа;

-свідок ОСОБА_13 пояснив, що його сусід, якого він знає як ОСОБА_14, запропонував придбати у нього мініелектростанцію «Хітачі» за 4000 грн. Поторгувавшись, він придбав її у ОСОБА_14 за 3200 грн. Через декілька днів працівники міліції вилучили у нього придбаний предмет. З показань свідка ОСОБА_8 судом встановлено, що його сусіди знають під прізвищем ОСОБА_14, тому судом встановлено, що саме ОСОБА_8 продав вказаний предмет свідку ОСОБА_13;

-згідно з протоколами огляду на а.с.103,104 у свідка ОСОБА_13 вдома вилучено генератор (мініелектростанцію) «Хітачі».

Згідно з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_8 визнаний винним у викраденні за попередньою змовою з двома особами 01.08.2015 р. мінігенератора «Хітачі», який належить КП «Черкасиводоканал» (а.с.122).

Аналізуючи показання підсудного і свідка (засудженого) ОСОБА_8, суд встановив суттєві розбіжності: як вказано вище, підсудний ОСОБА_5 зазначив, що зустрів ОСОБА_8 з іншою особою, деякий час йшов з ними по вулиці Гоголя і погодився на їхню пропозицію перемістити мініелектростанцію, яку вони утрьох віднесли на певну відстань, завантажили в таксі і утрьох відвезли її на іншу місцевість міста Черкаси, де ОСОБА_8 продав її, а йому за це віддав гроші в сумі біля тисячі гривень. ОСОБА_8 пояснив, що разом з іншою особою вони вдвох переносили мініелектростанцію від вагончика, по дорозі зустріли ОСОБА_5, який допоміг донести її та завантажити в таксі, після чого він сам без ОСОБА_5 відвіз її та продав сусіду, а ОСОБА_5 за роботу дав біля 20 грн.

Суд також зазначив, що свідок ОСОБА_9 впевнено вказав саме на підсудного ОСОБА_5, який зайшов до нього у вагончик і задавав питання про працевлаштування, після чого пропала міні електростанція. Незважаючи на запевнення підсудного про те, що вони зовні схожі із ОСОБА_8, і аналогічними показаннями свідка ОСОБА_13, суд під час допиту ОСОБА_8 пересвідчився в тому, що у них різна форма обличчя і різниця у віці між ними становить сім років.

Встановлені обставини приводять суд до висновку про те, що підсудний дав показання про непричетність його до злочину з метою уникнення від відповідальності за вчинений ним злочин, а ОСОБА_8, який хоча й допитувався як свідок, є засудженим і не несе кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання, тому дав частково неправдиві показання із почуття помилкового товариства. У зв'язку з цим суд не вважає правдивими його показання про те, що підсудний ОСОБА_5 непричетний до викрадення чужого майна КП «Черкасиводоканал».

Сукупність наведених доказів свідчить про доведеність того, що ОСОБА_5 своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно і за попередньою змовою групою осіб (крадіжка).

З протоколу огляду місця події встановлено, що 25.10.2015 р. в будинку АДРЕСА_2 виявлено пошкодження вікна - розбите скло у вікні, в якому встановлено склопакети; всередині будинку виявлено розкидані речі, а біля будинку виявлено затриманого потерпілими підсудного ОСОБА_5, у якого вилучено чужі речі: ювелірні прикраси із золота та срібла, жіночі парфуми (а.с.107-114).

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що біля 14 год. 25.10.2015 р. він із членами сім'ї приїхав додому, дружина підійшла до вхідних дверей, син відчиняв ворота, а він на автомобілі заїжджав у двір і побачив, що у вікні ворухнулась фіранка, після чого з вікна вискочив раніше незнайомий підсудний ОСОБА_5, якого він із сином затримав, при чому у затриманого було знайдено викрадені у них речі.

Потерпіла ОСОБА_2 дала аналогічні показання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше вчиняв злочини, передбачені ст. ст. 185, 186, 190 КК України (а.с.117-121).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно і поєднане з проникненням у житло, і його вина в цьому доведена перед судом. Підсудний вчинив всі заплановані дії по заволодінню чужим майном, але не зміг їх довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, тому що був затриманий особами, які застали його на місці скоєння злочину.

Призначаючи покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, суд враховує обставини їх скоєння, ступінь їх тяжкості, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає стан його здоров'я. Обтяжує його покарання рецидив злочинів, тому що він раніше судимий за ст. 229-6 КК України 1960 р. та ст. ст. 307, 395 КК України 2001 р.

Та обставина, що він дав правдиві показання щодо вчиненого ним злочину відносно майна потерпілих ОСОБА_2, не свідчить про його каяття. Визнання підсудним своєї вини є вимушеним, адже він спробував утекти з чужим майном, але вчасно був затриманий на місці вчинення злочину і його вина доведена беззаперечними доказами, тому що при ньому знайдено майно потерпілих. Суду надані дві довідки-характеристики, які не містять інформативного змісту, але в одній вказано, що він характеризується посередньо, в іншій - негативно. Суд вважає, що особа, яка неодноразово судима за вчинення умисних злочинів і відбувала покарання у вигляді позбавлення волі, але не виправилась, тривалий час не працює, дійсно характеризується негативно, хоча скарг на нього від односельців до сільської ради й не надходило.

При визначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує те, що вчинені ним злочини є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином згідно з класифікацією тяжкості злочинів, яка міститься в ст. 12 КК України, дані про особу винного, який неодноразово судимий і відбував покарання в місцях позбавлення волі, але не виправився, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді позбавлення волі.

Остаточне покарання слід призначити із застосуванням положень ст. ст. 68 ч.3, 70, 71 КК України, тому що ОСОБА_5 вчинив один злочин до винесення вироку Придніпровським районним судом м. Черкаси від 11.08.2015 р., а другий незакінчений - не відбувши покарання у вигляді позбавлення волі.

Дані про особу підсудного ОСОБА_5, який вчиняв умисні злочини і неодноразово відбував покарання у вигляді позбавлення волі, хоча до нього застосовувався акт амністії, знову вчинив умисний тяжкий злочин через незначний проміжок часу після винесення вироку, яким його звільнено від відбування покарання з випробуванням, свідчать про його підвищену небезпеку для суспільства і сформовану схильність до вчинення злочинів, тому суд вважає, що остаточний строк покарання у вигляді позбавлення волі повинен бути призначений у розмірі, наближеному до максимального.

Підстав для зміни запобіжного заходу не встановлено.

Суд вважає за необхідне уточнити анкетні дані підсудного, тому що в різних документах його ім'я зазначене як ОСОБА_5 і ОСОБА_5, а місце народження - м. Черкаси і с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області. Судом встановлено, що ім'я підсудного ОСОБА_15, а місце народження - м. Черкаси, що встановлено як із показань підсудного, так із копій попередніх вироків та заяви підсудного на отримання паспорта (а.с.116).

Суду не надано документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази у справі - предмети викрадення, необхідно залишити в розпорядженні потерпілих, черевики (кросівки) - повернути власнику, сліди низу взуття та долоні руки - зберігати в матеріалах кримінального провадження, яке перебуває в Черкаській місцевій прокуратурі.

Потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1415 грн., завданої пошкодженням вікна, а також моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Незважаючи на те, що підсудний позов фактично не визнав, суд вважає доведеним, що потерпілій завдано матеріальної шкоди у вказаному нею розмірі, оскільки з протоколу огляду місця події та показань потерпілих встановлено, що підсудний при проникненні до житла пошкодив склопакет у зборі, а понесені витрати на усунення заподіяної шкоди документально підтверджені (а.с.33-36). Суд вважає встановленим, що потерпілій завдано моральної шкоди, тому що вона пережила моральне потрясіння у зв'язку з проникненням до її помешкання сторонньої особи, яка передивлялась її речі та майно членів її родини, пошкодила її майно. Разом з тим, потерпіла обґрунтовує розмір відшкодування моральної шкоди і тим, що перебувала на стаціонарному лікуванні. З копій листків непрацездатності (а.с.37-38) встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на лікуванні з 23.11.2015 року, тобто майже через місяць після вчиненого злочину, а суду не доведено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням потерпілої та діями підсудного. З урахуванням викладеного суд частково задовольняє цивільний позов і стягує на користь потерпілої 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2015 року, призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2015 року, призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з 28 квітня 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбутого покарання термін тримання під вартою з 25 жовтня 2015 року по 28 квітня 2016 року у співвідношенні один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі згідно з положеннями ч.5 ст. 72 КК України.

Речові докази у справі: предмети викрадення - залишити в розпорядженні потерпілих, черевики (кросівки) - повернути власнику, сліди низу взуття та долоні руки - зберігати в матеріалах кримінального провадження, яке перебуває в Черкаській місцевій прокуратурі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 1415 грн., на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а всього 4415 грн., в задоволенні решти позову відмовити.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку, а підсудним - з дня вручення його копії.

Головуючий: В. В. Угорчук