Постанова № 57436830, 28.03.2016, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа № 534/266/16-а

Провадження № 2-а/534/19/16

Постанова

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Окунь Т.В.

при секретарі Гончар С.Т.

розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в м. Комсомольську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату, яка полягає у відмові направити розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби із одночасним зобовязанням до вчинення згаданої дії та визнати протиправним рішення Міноборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності із одночасним зобовязанням до призначення і виплати згаданої допомоги.

Заявлені вимоги обґрунтовуються посиланням на порушення відповідачами ряду нормативних актів /зокрема положень ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та положень п.п. 6,13,16 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. Постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, які визначають основні засади державної політики в сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлюють єдину систему їх соціального та правового захисту, і гарантують військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови для реалізації їх конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни та регулюють відносини в цій галузі.

Через порушення відповідачами положень законодавства при вирішенні питання щодо правомірності призначення одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності просить задовольнити позов, визнати дії/бездіяльність відповідачів щодо ненаправлення розпорядникові бюджетних коштів висновку про виплату йому одноразової грошової допомоги та рішення щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової допомоги протиправним і зобовязати відповідачів до вчинення дій, направлених на відновлення порушеного права.

До суду позивач та його представник не зявились, направивши заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 39-41).

Відповідачі позов не визнали з підстав, наведених в запереченнях на позов (а.с. 32-33, 42-43).

Полтавський обласний військовий комісаріат надіслав заяву про розгляд справи у відсутність свого представника (а.с. 30).

Представник Міноборони України звернувся з клопотанням щодо передачі адміністративної справи за предметною підсудністю до Полтавського окружного суду, і одночасно, в разі відмови в задоволенні згаданого клопотання, заявив клопотання щодо відкладення розгляду справи в звязку з бажанням представника відповідача взяти участь у судовому засіданні по даній справі (а.с. 43).

Вирішуючи питання щодо предметної підсудності згаданої справи, суд наголошує про наступне:

У відповідності до ст..18 КАС України місцевим адміністративним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з субєктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а відтак, вимога відповідача щодо передачі згаданої справи /предметом розгляду якої є питання призначення та виплати соціальної допомоги/ до юрисдикції Полтавського окружного суду задоволенню не підлягає.

Відсутні також підстави для задоволення клопотання відповідача щодо відкладення згаданої справи, оскільки бажання представника відповідача взяти участь у судовому засіданні по даній справі, за умови що судова повістка про виклик до суду була вручена стороні завчасно за 12 днів до судового засідання (а.с. 36), не є обставиною, яка свідчить про поважність причини неявки, і може слугувати підставою для відкладення справи, за умов, як вони визначені ст. 128 КАС України, а відтак, надає суду право розглянути справу у письмову провадженні і відмовити в задоволенні клопотання про її відкладення.

Отже, дослідивши представлені сторонами докази та наведені ними обґрунтування на підтвердження позиції у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій у відповідності до положень ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проходив військову службу в Збройних Силах з 03 травня 1987 року до 17 квітня 1989 року і приймав участь в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 15 вересня 1988 року по 13 березня 1989 року (а.с. 11-14).

Висновком Полтавської обласної МСЕК №2 від 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 вперше, з 08 грудня 2014 року на підставі медичних та військово-облікових документів була встановлена ІІ група інвалідності, як наслідок поранення/контузії/ та захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 8-10), а відтак, позивач є особою, на яку поширюється дія ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року

№ 2011-XII з наступними змінами та доповненнями /далі по тексту Закон № 2011-XII/, зокрема положення ст.ст. 3,16 згаданого Закону, згідно з яким одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

14 грудня 2015 року позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату з проханням про призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі положень ст.ст. 16, 16-3 Закону № 2011-XII (а.с. 5), в призначенні якої йому було відмовлено з посиланням на положення Постанови КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, та задекларованого в ній /за переконанням сторони відповідача/ обовязку Державної прикордонної служби України щодо призначення та виплати одноразової допомоги, як органом, що здійснював розрахунок під час звільнення позивача з військової служби (а.с. 6).

Отже, предметом оскарження в суді є бездіяльність відповідачів в звязку з відмовою в призначенні та виплаті одноразової допомоги військовослужбовцю в звязку із встановленням інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається із змісту ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із змісту письмової відповіді, наданої Міноборони в особі Полтавського обласного військового комісаріату на звернення позивача, відмову в призначенні та виплаті одноразової допомоги у відповідності до положень ст.16 Закону № 2011-XII відповідачі вважають такими, що прийняті відповідно до положень Закону та з дотриманням встановленої процедури, що в контексті положень ч.3 ст.2 КАС України виключає правову підставу для визнання бездіяльності протиправною та зобовязання до вчинення певних дій (а.с. 6, 32-34).

Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони /серед іншого/: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Отже, із наведеного в нормі переліку слід визначити ті, які є критеріями законності актів, дій чи бездіяльності що оскаржуються, а саме: чи ґрунтується правовий акт на законі, чи прийнятий він уповноваженою особою з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано.

Зміст наданої позивачу відповіді свідчить про те, що приймаючи рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової допомоги заявнику, відповідачі керувались насамперед положеннями Постанови КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», згідно з п.17 якої особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Згаданим органом, за переконанням відповідачів має бути Державна прикордонна служба України.

Надаючи аналіз наведеним стороною відповідача запереченням, керуючись загальновизнаною нормою теорії права щодо поняття нормативно-правового акту та його ознак, суд наголошує про наступне:

Враховуючи види правових актів за субєктами нормотворчості в Україні, та приймаючи до уваги провідне місце Законів України, як актів представницького вищого органу державної влади в Україні, аналізуючи положення ст. 16-3 Закону № 2011-XII, згідно з якою одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами, враховуючи також, що прикордонні війська КДБ СРСР /до складу яких входила військова частина 2033, в складі якої проходив службу позивач /а.с. 11/ до 21 березня 1989 року входили до складу Збройних Сил СРСР /ст.4 Закону СРСР «Про загальний військовий обовязок»/, а відтак, призов позивача на строкову службу та звільнення зі служби здійснювалися виключно на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР, підтвердженням чому є перебування позивача до теперішнього часу на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони, за відсутності жодного доказу у справі на підтвердження «здійснення розрахунку під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби саме КДБ СРСР, правонаступником якого є Державний комітет у справах охорони Державного кордону України /п.2 постанови КМУ № 3 від 02 січня 1992 року, суд вважає, що спірні правовідносини, виходячи із предмету спору, регулюються насамперед нормою спеціального Закону України, як нормативно-правовим актом вищої юридичної чинності, який визначає коло субєктів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, на які покладається обовязок призначити та виплати одноразову допомогу, а відтак відповідати за позовом з дотриманням процедури призначення та виплати одноразової допомоги, як вона визначена Постановою КМУ № 975 має насамперед місцевий орган військового управління в складі Міноборони України -Полтавський військовий комісаріат в межах повноважень, як вони визначені п.13 Постанови КМУ № 975 - шляхом передбаченого нормативним актом обовязку подання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені впунктах 10і11цього Порядку та Міністерство Оборони України зокрема, як розпорядник бюджетних коштів, який у місячний строк після надходження зазначених документів зобовязаний прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже системний аналіз згаданих норм права та представлених у справі доказів дають суду підставу дійти висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідачів є такою, що суперечить положенням ст.ст.3,16, 16-3 ЗУ № 2011-XIIв звязку із порушенням ними визначеного законом порядку призначення та виплати одноразової допомоги військовослужбовцям в звязку із встановленою інвалідністю.

Вирішуючи справу відповідно до спрямованості завдання адміністративного судочинства та специфіки предмету судового розгляду, з огляду на критерії, зазначені в ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що відмовляючи позивачу в призначенні та виплаті одноразової допомоги, субєкт владних повноважень в даній ситуації діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога позивача про визнання такої бездіяльності протиправною є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішене судом у відповідності до положень ст.94 КАС України.

З огляду на повноваження, надані суду при ухваленні рішення про задоволення позову, суд, керуючись ст.ст.159, 160, ст.161,ч.2 п.1 ст.162 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату. Зобовязати Полтавський обласний військовий комісаріат направити розпорядникові коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби.

Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності , повязаної з виконанням обовязків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобовязати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у звязку з виконанням обовязків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату (адреса: м. Полтава, вул.. Шевченка, 78-а) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206700006, одержувач УДКСУ в м. Комсомольську Полтавської області, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ 37802029, МФО 831019, КБК 22030101) судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, инд. код 00034022) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206700006, одержувач УДКСУ в м. Комсомольську Полтавської області, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ 37802029, МФО 831019, КБК 22030101) судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Судове рішення може бути оскаржене сторонами до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя підпис ОСОБА_2

Згідно з оригіналом:

Суддя Т.В.Окунь