Ухвала суду № 57435660, 28.04.2016, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/94/16

381/2615/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м.Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Питель-Тьолушкіної В.Л.,

за участю секретаря - Лисовець В.В.,

прокурора Лукашенка О.В.

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

провівши підготовче судове засідання по кримінальному провадження №12014110310000398 від 25.03.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

встановив:

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року скасовано вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12014110310000398 та визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді штрафу.

Зазначеною вище ухвалою судовий розгляд по кримінальному провадженню №12014110310000398 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 382 КК України призначено в загальному порядку зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2016 року кримінальне провадження №12014110310000398 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК України передано судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Бутенку В.О. для вирішення питання про їх обєднання із кримінальним провадженням №12013100310001065 від 03.06.2013 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Бутенка В.О. від 09.03.2016 року кримінальне провадження № 12014110310000398 від 25.03.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 382 КК України повернуто судді Фастівського міськрайонного суду Київської області, в провадженні якої перебувала зазначена справа.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважає що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Захисник ОСОБА_2 погодився із думкою прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_1, яка подала суду письмову заяву про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференцзв»язку, під час трансляції з іншого примішення (Київське СІЗО № 13, зал № 6 ) з приводу можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду покладалась на розсуд суду.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінальногоправопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_1., в ньому зазначено проте, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 382 КК України, викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація злочину, інкримінованого обвинуваченій з розкриттям кримінально-правової формули кваліфікації. Однак, в даному обвинувальному акті повністю відсутнє сформульоване органом досудового слідства обвинувачення, висунуте ОСОБА_1, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України, не дає підстав суду для призначення судового розгляду.

При цьому як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин прокурором, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а також до усталеної практики ЄСПЛ, ОСОБА_1 не висунуто обґрунтоване та зрозуміле обвинувачення у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Завданням кримінального провадження є захист будь-якої особи від кримінальних правопорушень, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час закінчення досудового розслідування та звернення до суду прокурора з обвинувальним актом.

Недотримання цих принципів є перешкодою у встановленні істини в даному кримінальному провадженні, забезпечення дотримання законності, правильного правозастосування та винесення обґрунтованого судового вироку, а тому є неприпустимим.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даному провадженні справі суд визнає істотні суперечності допущені в обвинувальному акті в аспекті визначення підстав, меж та змісту судового розгляду, що призводить до порушення прав осіб на захист.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено про те, що ОСОБА_1 саме скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України.

Наявність такого формулювання у обвинувальному акті прямо суперечить положенням ст. 62 Конституції України, та загальним засадам кримінального провадження (п.10 ч.1ст.7 КПК України) відповідно до яких, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Враховуючи викладене, суд, керуючись ст.ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.314, 336, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт в кримінальному провадженні (внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12014110310000398) з додатками щодо ОСОБА_1, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - повернути прокурору Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 (враховуючи звільнення з посади прокурора, яка затверджував обвинувальний акт) - внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.Л. Питель-Тьолушкіна