Постанова № 57432696, 27.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа№ 910/28889/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №44/22-287 від 29.01.2016 року Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року

у справі № 910/28889/15 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

про стягнення 868 281, 38 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С., довіреність № 14-100 від 18.04.2014 року

від відповідача:Рудюк Ю.А., довіреність № 123 від 25.12.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (відповідач у справі) про стягнення 868 281, 38 грн (а.с. 5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового обов'язку згідно договору про закупівлю природного газу №44/1-6-ПР від 19.01.2012 року, а саме зі сплати заборгованості за спожитий у січні-лютому 2012 році природний газ, яка стягнута з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі №910/8826/13, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі ст. 625 ЦК України та умов договору просив суд стягнути з відповідача 175 291,96 грн - 3% річних та 692 989,42 грн інфляційних втрат, нарахованих на прострочену суму боргу, за період, який не був заявлений під час розгляду справи №910/8826/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28889/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 613 976 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань, 175 291 грн. 96 коп. три відсотки річних та 11 839грн. 03 коп. судового збору (а.с. 100-103).

Приймаючи рішення, Господарський суд міста Києва виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення строків оплати вартості спожитого газу, а тому, враховуючи, що прийняте рішення суду у справі №910/8826/13 про стягнення заборгованості не припинило грошового зобов'язання відповідача, то позивачем правомірно нараховано на вказану суму боргу 3% річних та інфляційні втрати згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», 29.01.2016 року подав апеляційну скаргу №44/22-287 від 29.01.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі № 910/28889/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 640 649, 69 грн. та 3 % річних на суму 65 829, 33 грн.

У поданій апеляційні скарзі, відповідач посилається на те, що при прийнятті рішення Господарський суд міста Києва не врахував того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року у справі №910/8826/13 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» було надано розстрочку зі сплати залишеної частини заборгованості на дванадцять місяців до 03.02.2015 року, яка стягнута рішенням суду у справі №910/8826/13, а тому за період розстрочки, апелянт вважає, безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат на визначену позивачем суму заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року апеляційну скаргу №44/22-287 від 29.01.2016 року Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г. та призначено розгляд справи на 14.03.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року розгляд справи було відкладено на 06.04.2016 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року розгляд справи було відкладено на 27.04.2016 року.

У судовому засіданні 27.04.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28889/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 640 649, 69 грн. та 3 % річних на суму 65 829, 33 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 27.04.2016 року заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

19.01.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець за договором, позивач у справі) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю природного газу №44/1-6-ПР (а.с. 16-20), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природній газ, а покупець зобов'язався прийняти газ і оплатити його вартість в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 договору.

Згідно п. 1.2. договору продавець передає покупцю за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року природній газ в обсязі до 162 980, 30 куб. м., а саме: січень - 15 304, 80 куб. м.; лютий - 14 549, 40 куб. м.; березень - 15 278, 20 куб. м.; квітень - 13 701, 90 куб. м.; травень - 12 895, 20 куб. м.; червень - 12 507, 20 куб. м.; липень - 13 758,20 куб. м.; серпень - 7 890, 40 куб. м.; вересень - 12 930, 80 куб. м.; жовтень - 14 475, 30 куб. м.; листопад - 14 650, 30 куб. м.; грудень - 15 038, 60 куб. м.

У пунктах 3.1.-3.2. договору визначено, що ціна договору станом на 19.01.2012 становить 643 103 965,77 грн. Загальна ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору впродовж січня - липня 2012 року позивач здійснив поставку природного газу відповідачеві на суму 313 593 850,03 грн., вартість якого Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» була оплачена частково і станом на 19.02.2013 року заборгованість перед позивачем становила 22 110 190,70 грн. Зазначені вище обставини згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню, оскільки є преюдиціально встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі № 910/8826/13 про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 22 110 190,70 грн основного боргу, 1 671 893,87 грн пені, 1 547 713,35 грн штрафу та 333 465,17 грн - 3% річних, нарахованих за період з 14.08.2012 до 14.02.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/8826/13 позовні вимоги задоволено частково, а саме: припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 5 226 885,79 грн основного боргу. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 7 461 906 (сім мільйонів чотириста шістдесят одну тисячу дев'ятсот шість) грн. 56 коп. основного боргу; 1 668 443 (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста сорок три) грн. 03 коп. пені; 1 547 713 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 35 коп. штрафу та 475 847 (чотириста сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 68 коп. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 у справі №910/8826/13 в частині стягнення неустойки (пені та штрафу) змінено та стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 7 461 906,56 грн. основного боргу; 166 844, 40 грн. пені; 154 771,30 грн. штрафу і 475 847,68 3% річних.

З поданих сторонами документів вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року у справі №910/8826/13 заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року у справі №910/8826/13, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року було задоволено частково та розстрочено виконання рішення на дванадцять місяців шляхом щомісячної сплати Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишкової частини заборгованості (всього 5 586 624,15 грн) до третього числа кожного місяця починаючи з 03.03.2014 року по 03.01.2015 року у сумі 460 000,00 грн та останній платіж у сумі 526 624,15 грн - погашається у строк до 03.02.2015 року.

Як було встановлено Господарським судом міста Києва та підтверджується поданими сторонами документами після прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом від 23.10.2013 року у справі №910/8826/13 станом на 29.01.2014 року відповідачем було сплачено 2 673 745,79 грн.

У зв'язку з тим, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання та не сплатило суму боргу, яка була окрім того стягнута за рішенням суду у справі №910/8826/13, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось з даним позовом та просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 692 989,42 грн інфляційних втрат, нарахованих починаючи з серпня 2012 року по січень 2015 року на суму заборгованості за спожитий у січні 2012 року - липні 2012 року природний газ, про стягнення яких не заявлялось у справі №910/8826/13, та стягнути 175 291,96 грн - 3% річних, нарахованих на всю суму боргу, з урахуванням проведених відповідачем оплат за період, який не увійшов в період заявлений у справі №910/8826/13, а саме за період з 02.07.2013 року по 21.01.2015 року.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» порушило встановлені договором строки виконання свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за спожитий у січні 2012-липні 2012 року спожитий природний газ, що відповідно є підставою для застосування до відповідача відповідальності за весь період прострочення платежу.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом міста Києва вірно зазначено, що, враховуючи приписи ст. 599 ЦК України, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов'язок сторони сплатити кошти, зобов'язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються, що відповідно дає право кредитору на отримання штрафних санкцій згідно умов договору та покладення на боржника відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за весь період невиконання такого зобов'язання до дня фактичної сплати основного боргу. Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з нарахуванням Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» інфляційних втрат за період прострочення з серпня 2012 року по січень 2014 року включно на суму заборгованості, яка існувала в цей період і підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року у справі №910/8826/13, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року, та погоджується з нарахуванням 3% річних за період, який не був заявлений до стягнення у справі №910/8826/13, а саме за період з 03.07.2013 року по 03.02.2014 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за вищезазначений період, апеляційний господарський суд зазначає, що він здійснений позивачем невірно, оскільки Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не враховано, що в день часткової оплати відповідачем суми боргу, останній зменшується і починаючи з цього дня, нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно здійснюватись на зменшену суму боргу до дня, що передує дню наступного платежу. Так, зокрема, позивачем було нараховано 3% річних на суму боргу 7 864 385,85 грн за період прострочки з 03.07.2013 року по 08.07.2013 року включно (а.с. 13), при цьому не враховано, що 08.07.2013 року відповідач сплатив 99 163,90 грн і 08.07.2013 року сума боргу вже становила - 7 765 221,95 грн, а тому 3% річних на суму боргу 7 864 385,85 грн повинні нараховуватись з 03.07.2013 року по 07.07.2013 року включно, оскільки 08.07.2013 року сума боргу в попередньому розмірі вже не існувала у зв'язку з її частковою сплатою, і т.д.

З урахуванням вищенаведеного та здійснених відповідачем оплат, Київським апеляційним господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по 02.02.2014 року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 9.2.1.») та встановлено, що до стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підлягає 131 576,90 грн 3% річних, нарахованих за період з 03.07.2013 року по 02.02.2014 року та 65 192,42 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2012 року по лютий 2014 року.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що 03.02.2014 року Господарським судом міста Києва ухвалою у справі №910/8826/13 відповідачу було надано розстрочку виконання рішення суду зі сплати залишкової частини заборгованості (всього 5 586 624,15 грн) до третього числа кожного місяця починаючи з 03.03.2014 року по 03.01.2015 року у сумі 460 000,00 грн та останній платіж у сумі 526 624,15 грн - погашається у строк до 03.02.2015 року.

При цьому, у розстрочену судом суму (5 586 624,15 грн) було включено як сума основного боргу, так і і стягнуті рішенням суду 3% річних та пеня

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (ч. 3 ст. 121). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом ч. 2 ст. 84 цього Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем стягнутої за рішенням суду (справа №910/8826/13) суми основного боргу за період із дня виникнення заборгованості щодо інфляційних втрат та з 03.07.2013 щодо 3% річних до 21.01.2015 року. Однак, позивачем не враховано, що виконання рішення суду про стягнення в тому числі суми боргу було розстрочено до 03.02.2015 року.

Таким чином, суд ухвалою від 03.02.2014 року про надання розстрочки виконання рішення встановив право Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на розстрочку боргу та обов'язок сплатити цей борг до 03.02.2015 року.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, за період такого розстрочення або відстрочення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 року у справі №3-1276г15.

З урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції витребовував у позивача уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги окрім цього, здійснені відповідачем протягом періоду розстрочки виконання рішення проплати та з урахуванням встановленого п. 4.3. договору порядку зарахування грошових коштів, що надійшли від відповідача. Однак, позивачем на вимогу суду не надано розрахунку, оскільки, як стверджував представник Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у судовому засіданні, право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних у кредитора існує протягом всього періоду невиконання боржником зобов'язання, незалежно від наданої судом розстрочки погашення заборгованості.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України (ст..111-28 ГПК України). Враховуючи те, що висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 17.02.2016 року №3-1276г15 стосуються аналогічного предмету спору, який виник з таких же правовідносин, як і у даній справі, а також беручи те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, самостійно визначати суму, на яку здійснюватиметься нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та змінювати призначення сплачених боржником на виконання рішення суду коштів, а позивачем самостійно здійснено такого розрахунку не було, то колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих за період розстрочки сплати боргу, а саме за період з 03.02.2014 року по 21.01.2015 року.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за період часу, протягом якого було розстрочено виконання судового рішення.

Згідно з п.4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 103, 104 ГПК України, дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та зміну рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28889/15 з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції. Зокрема, стягнення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 131 576,90 грн 3% річних та 65 192,42 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 4, підпунктом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», що набрав законної сили 01.09.2015 року) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи зазначене та ціну позову - 868 281,38 грн, за подання 10.11.2015 року (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому відправлялась позовна заява до суду першої інстанції) позовної заяви Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 13 024,22 грн (1,5%*868281,38/100).

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», що набрав законної сили 01.09.2015 року), за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. З огляду на зазначене, при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року судовий збір підлягав сплаті у розмірі 14326,64 грн (13024,22 грн*110/100), однак, як вбачається з платіжного доручення №164 від 28.01.2016 року при поданні апеляційної скарги апелянт сплатив 19 101,50 грн та згідно платіжного доручення №341 від 22.02.2016 року - 0,72 грн, тобто сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню виключно за клопотанням особи, яка його сплати, то відповідно, враховуючи відсутність такого клопотання апелянта, питання щодо повернення Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 4 775,58 грн надмірно сплаченого судового збору може бути вирішено апеляційним господарським судом лише після подання клопотання відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28889/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28889/15 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 131 576 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн 90 коп. 3% річних, 65 192 (шістдесят п'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн 42 коп інфляційних втрат та 2 951 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 54 коп судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 13 617 (тринадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн 55 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Справу №910/28889/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий