Ухвала суду № 57432598, 27.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"27" квітня 2016 р. Справа №911/4233/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову господарського суду Київської області від 01.12.2015

у справі № 911/4233/15 (суддя Наржний С.Ю.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Груп»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі №911/4233/15 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» про банкрутство припинено процедуру розпорядження майном боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг», припинено повноваження арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг»;

визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру;

господарську діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» завершено;

строк виконання всіх грошових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» визнано таким, що настав 01.12.2015 р.;

призначено ліквідатором банкрута товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича (свідоцтво № 130 від 04.02.2013 р., адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив, що заявник апеляційної скарги не має права на оскарження судового рішення у даній справі про банкрутство з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Отже, виходячи зі змісту статті 1 спеціального Закону, Головне управління Міндоходів у м. Києві в процедурах банкрутства не має іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

В матеріалах справи відсутні докази звернення Головного управління Міндоходів у м. Києві або іншого податкового органу з заявою з грошовими вимогами до боржника у даній справі в установленому законом порядку, також відсутні посилання на наявність таких вимог у апеляційній скарзі.

Таким чином, Головне управління Міндоходів у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, статусу кредитора у справі не набуло, доказів в підтвердження того, що прийнята господарським судом постанова стосується його прав і обов'язків або порушує його права, останній не надав.

Виходячи з вимог ст. 1 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, які не набули статусу учасника провадження у справі про банкрутство, в даному випадку, статусу - сторони у справі, не мають права на оскарження судових актів в процедурах банкрутства.

У зв'язку з цим доводи, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що заявник має право оскаржити постанову суду першої інстанції, посилаючись на ч. 1 ст. 91 ГПК України, не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Посилання заявника апеляційної скарги на неможливість проведення органами ДПІ перевірки боржника колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора як керівника боржника надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

З наведених підстав колегія суддів відмовляє у прийнятті апеляційної скарги до свого провадження на підставі

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві у прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі №911/4233/15.

2. Справу № 911/4233/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська