Постанова № 57432512, 25.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р. Справа№ 910/5369/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року

у справі № 910/5369/16 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА"

про зобов'язання надати інформацію

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року позовну заяву ОСОБА_4 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що до позовної заяви ним було додано всі необхідні документи.

Крім цього, апелянт стверджує про те, що ним були надані оригінали описів вкладення від 05.11.2011 року та оригінали фіскальних чеків про направлення копій позовної заяви відповідачам.

Також, апелянт вказує на те, що в позовній заяві ставилася лише одна немайнова вимога, за яку було сплачену відповідну суму.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, місцевий господарський суд повернув позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали господарський суд зазначив, що додані до позовної заяви копії документів не відповідають зазначеним вище вимогам, а тому не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази.

Окрім цього, суд першої інстанції послався на те, що позивачу необхідно було сплатити 20 670,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, зважаючи на те, що позовна заява містить 15 (п'ятнадцять) вимог немайнового характеру, враховуючи пункт 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, з огляду на наступне.

Як вбачається з додатків до позовної заяви, ОСОБА_4 до Господарського суду м. Києва було надано докази відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (оригінал опису вкладення та чеку), оригінал квитанції про сплату судового збору від 21.03.2016 року, докази направлення відповідачу вимоги № 1 від 26/02/2016 року щодо надання інформації про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна» (оригінал опису вкладення та чеку) та копію довіреності на представництво інтересів ОСОБА_4 видана ОСОБА_5 з підписом представника.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем, окрім копії довіреності на представництво своїх інтересів, було надано оригінали інших документів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, маючи сумнів у достовірності копії довіреності на представництво інтересів ОСОБА_4, виданої ОСОБА_5, не був позбавлений права витребувати оригінал зазначеної довіреності для огляду в судовому засіданні.

Твердження суду першої інстанції стосовно того, що позовна заява містить 15 (п'ятнадцять) вимог немайнового характеру судова колегія вважає помилковими, враховуючи наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна» надати ОСОБА_4 документи, перелік яких міститься в позовній заяві.

За приписами п. 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Однак, судова колегія зважає на те, що вказана норма стосується лише тих вимог немайнового характеру, які пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами.

В даному випадку позовна вимога лише одна, а саме: зобов'язання вчинити дії щодо надання цілого ряду документів, тому висновок суду першої інстанції про те, що вимога про надання кожного документу являється самостійною немайновою вимогою, є помилковим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування в силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року у справі № 910/5369/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року у справі № 910/5369/16 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/5369/16 повернути до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду по суті.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова