Постанова № 57432484, 26.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа№ 910/24687/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Грабовий О.С.

від відповідача Кобилянський О.Ю.

від третьої особи 1 Москаленко О.А.

від третьої особи 2 Науменко І.П.

розглянувши

апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 19.01.2016 року

у справі № 910/24687/15 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Київобленерго"

до Садівницького товариства "Арсеналець-6"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-досуг"

третья особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Садівницьке товариство "Барвінок"

про стягнення 557239,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.01.2016 року провадження у справі № 910/24687/15 позов задовольнити частково.

Стягнуто з садівницького товариства "Арсеналець-6" (08700, Київська обл., Обухівський р-н, с. Підгірці, код 25294770) на користь публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код 23243188) 464839,88 грн. основного боргу, 75497,90 грн. пені, 3892,39 грн. 3% річних, 8522,79 грн. (вісім тисяч п'ятсот двадцять дві гривні сімдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат та 8292,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

В інших позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Садівницьке товариство "Арсеналець-6" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2016 року прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

11.04.2016 р. через відділ документального забезпеченгня від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-досуг".

Залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Садівницьке товариство "Барвінок". Відкладено розгляд справи № 910/24687/15 на 26.04.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між акціонерною енергопостачальної компанією "Київобленерго", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - Позивач, Постачальник) та садівницьким товариством "Арсеналець-6" (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір на користування електричною енергією (для споживачів з малим споживанням електроенергії № 188 від 17.01.1997 (далі - Договір).

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, встановлено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.1. Договору Електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію Споживачу у відповідності з умовами Договору, а Споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що Споживач зобов'язується: сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та Умовами цього Договору; для визначення величини використаної електроенергії знімати та представляти за установленою формою до Електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників за формою згідно з Додаткои № 9.

Згідно з п. 7. Договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (пп. 3.1.; 3.2.; 3.3. Додатку № 3).

Як зазначається в п. 7.1. Договору щомісячно 6 числа згідно з Додатком № 4 до Договору на користування електроенергією направляється представник Споживача у відділ збуту РЄС за адресою м. Обухів для подання звіту за використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для плати спожитої електроенергії в наступному розрахунковому періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності та ін.) При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Відповідно до п.7.2. Договору оплата платіжних документів здійснюється Споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

На виконання умов Договору Позивачем на підставі даних щомісячних звітів Відповідача про спожиту електроенергію виставлено Відповідачу рахунки-фактури за активну електроенергію: №8017590533 за лютий 2015 року від 10.02.2015 на суму 428264,51 грн, №8214941661 за березень 2015 року від 11.03.2015 на суму 438589,06 грн, №8117653819 за квітень 2015 року від 08.04.2015 на суму 425993,61 грн, №8069988023 за травень 2015 року від 19.05.2015 на суму 453424,71 грн, №8022298908 за червень 2015 року від 09.06.2015 на суму 462202,17 грн, №8120320182 за липень 2015 року від 08.07.2015 на суму 475586,98 грн, №8218492992 за серпень 2015 року від 14.08.2015 на суму 500839,88 грн.

Однак в порушення своїх договірних зобов'язань Відповідач виставлені рахунки своєчасно та в повному обсязі не сплатив, а відтак станом на день звернення Позивача з даним позовом до суду, за Відповідачем рахується заборгованість за лютий-серпень 2015 року в розмірі 464839,88 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Частинами 2-5 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як зазначається в ч.ч. 2, 3 ст.714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рахунки за спожиту електричну енергiю, формуються на пiдставi наданих Вiдповiдачем звiтiв. Обсяг сложитої Вiдповiдачем електричної енергії визначається з урахуванням обсягу електричної енергії, сложитої субспоживачами: ТОВ «Бакинський бульвар» та СТ «Механік», данi про обсяг i вартiсть електричної енергії якими зазначаються в рахунках, якi щомiсяця виставляються Вiдповiдачу до оплати.

Формування рахунків з урахуванням обсягу електричної енергії, спожитої ТОВ «Бакинський бульвар» та СТ «Механік» спричинене тим, що мiж ПАТ «Київобленерго» та ТОВ «Бакинський бульвар» та СТ «Механік» укладено договори про постачання електричної енергії, відповiдно до умов яких на споживачiв покладено обов'язки, аналогiчнi обов'язкам покладеним на Вiдповiдача.

Доводи Вiдповiдача, що Позивачем також постачаєтъся електрична енергiя iншим особам, приєднаним до електричної мережi Вiдповiдача не вiдповiдають дійсності. Пiдстав для врахування при розрахунках мiж сторонами обсягу використаної ТОВ «Фаворит Досуг» та СТ «Барвінок» електричної енергії не існує, так як вказанi органiзацiї не є споживачами Позивача.

Також, Вiдповiдач у апеляцiйнiй скарзi посилається на договiр про спiльне використання технологічних електричних мереж, в якому мiститься iнформацiя про приєднаних до електричних мереж наступних субспоживачiв: ТОВ «Фаворит Досуг», СТ «Барвінок», ТОВ «Бакинський бульвар» та СТ «Механік».

Важливо зазначити, що договiр про спiльне використання по своїй суті встановлює змiст та регулює правовiдносини мiж електропередавальною органiзацiєю та основним споживачем під час передачi електричної енергії технологiчними електричними мережами.

Спiльне використання технологiчних електричних мереж - це виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технiчному стані технологiчних електричних мереж, якi використовуються для забезпечення електропостачання iншим суб'єктам господарювання, крім їх власників, або для забезпечення передачi (транзиту) електричної енергії в мережi електропередавальної органiзацiї.

Позивачем, при формуваннi рахунків за спожиту Вiдповiдачем електpичну енергію, береться до уваги обсяг спожитої електричної енергії споживачами, з якими iснують договiрнi вiдносини, а саме: ТОВ «Бакинський бульвар» та СТ «Механік».

Відповідно до наданої копії договору № ПЗ/ЕЕ-112222/1512/НЮ від 07.05.2012 р. ТОВ "Фаворит-Досуг" укладено договір про постачання електричної енергії з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця".

Враховувати при розрахунках з Вiдповiдачем iншi данi, на якi посилається Вiдповiдач, - Позивач не має правових пiдстав. Договiрнi вiдносини, в частинi постачання електричної енергії, мiж Позивачем та iншими особами, приєднаними до електричних мереж Вiдповiдача відсутні.

ТОВ «Бакинський бульвар» та СТ «Механік» щомiсяця на виконання укладених договорів про постачання електричної енергії надають Позивачу данi про обсяги сложитої електричної енергії i в даному випадку Позивач має вiдомостi, якi обґрунтовано враховує при формуванні рахунків Вiдповiдачу.

ТОВ «Фаворит Досуг», СТ «Барвінок» та будь-які iншi особи, приєднанi до електричних мереж Вiдповiдача, не надають iнформацiю Позивачу про обсяг використаної ектричної енергії. Вказанi особи (навіть у випадку, якщо вони дiйсно приєднанi до мереж Відповiдача та споживають електричну енергiю) не зобов' язанi надавати Позивачу данi про обсяги сложитої електричної енергії та будь-які iншi данi з причини вiдсутностi договiрних відносин мiж сторонами.

Враховуючи, що Відповідач в обумовлений Договором строк свої грошові зобов'язання перед Позивачем в повному обсязі не виконав, заборгованість складала заявлений розмір і під час розгляду спору Відповідачем не погашена, суд вважає, що Відповідач сплату електроенергії за спірний період в повному обсязі не здійснив, тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 464839,88 грн. основного боргу є правомірною, а тому підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 76909,26 грн пені за загальний період прострочки з 18.02.2015 по 02.09.2015, 3892,39 грн 3% річних за загальний період прострочки з 18.02.2015 по 02.09.2015 та 11597,89 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 18.02.2015 по 02.09.2015.

Як зазначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що при відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період (тобто після дати сальдових розрахунків за поточний місяць по показниках розрахункових лічильників) обумовлений Договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, як встановлено судом, при здійсненні розрахунку пені Позивачем порушено вимоги вищезазначеної статті щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки сплати за спожиту електричну енергію, часткові проплати Відповідача, заявлений Позивачем період нарахування пені, вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо розміру пені, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вірна сума пені, за розрахунком складає 75497,90 грн., тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 76909,26 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 75497,90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки сплати за спожиту електричну енергію, часткові проплати Відповідача, заявлений Позивачем період нарахування 3% річних, перевіривши розрахунки Позивача, суд першої інстанції вірно вважає, що вони є вірними, а тому вимоги Позивача про стягнення 3892,39 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки сплати за спожиту електричну енергію, часткові проплати Відповідача, заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком складає 8522,79 грн, тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11597,89 грн інфляційних втрат пені підлягає частковому задоволенню в сумі 8522,79 грн.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими та вказує, що часткова оплата останнім отриманої електричної енергії обумовлена споживанням такої електроенергії не лише Відповідачем (Споживачем), але й субспоживачами (СТ "Барвінок" та ТОВ "Фаворит-Досуг"), що приєднані до його електромережі та споживають електроенергію в позадоговірному порядку, у зв'язку з чим між сторонами здійснювалось листування щодо переукладення Договору.

Як вбачається з пояснень Позивача, на підставі наданих Відповідачем звітів, Позивачем формуються рахунки на оплату за спожиту електроенергію. При цьому, при здійсненні розрахунків за спожиту Відповідачем електроенергію, яка підлягає оплаті, Позивачем враховуються дані про обсяг і вартість спожитої електроенергії такими субспоживачами як ТОВ "Бакинський бульвар" та СТ "Механік", що отримані з відповідних звітів, поданих останніми на виконання укладених між Позивачем та зазначеними субспоживачами договорів про постачання електричної енергії.

Однак Позивач не в змозі враховувати дані інших субспоживачів, оскільки не має з ними договірних відносин, а отже відсутні підстави для відповідного перерахунку вартості електроенергії, що підлягає оплаті Відповідачем.

Відповідно до п.1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

З огляду на зазначене, заперечення Відповідача судом першої інстанції обґрунтовано та вірно не прийняті до уваги, а відтак, враховуючи, що станом на день подачі позову Договір є чинним, будь-які зміни до Договору стосовно зобов'язань Відповідача щодо оплати спожитої електроенергії сторонами не внесено, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 464839,88 грн. основного боргу, 75497,90 грн пені, 3892,39 грн 3% річних та 8522,79 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2016 року у справі №910/24687/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/24687/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай