Рішення № 57432290, 21.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р.Справа № 922/324/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін", м. Ізюм 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Ізюмська міська рада Харківської області, м. Ізюм до Ізюмської центральної міської лікарні, м. Ізюм про продовження договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №8 від 02.02.2016 р.

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №362 від 24.02.2016 р.

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люпін" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Ізюмської центральної міської лікарні (відповідача) про визнання укладеною додаткової угоди №1 від 12.12.2015 р. до договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 р., укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 12.12.2005 р., реєстровий запис №5551. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.12.2015 р. закінчився термін дії договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 р. На думку позивача, даний договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки відповідач не заявив про відсутність наміру на продовження терміну дії договору. Позивач зазначив, що він продовжує користуватися орендованим приміщенням та належним чином виконує умови договору, в тому числі зі сплати орендної плати, що, на думку позивача, є підставою для продовження строку дії договору відповідно до положень ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". 15.01.2016 р. позивач надіслав відповідачеві для підписання додаткову угоду №1 від 12.12.2015 р. про продовження терміну дії договору оренди на той самий термін (до 12.12.2020 р.) і на тих самих умовах, але відповідач додаткову угоду не підписав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити. Подав до суду заяву (вх.№13452 від 21.04.2016 р.) про долучення доказів надсилання 3-й особі копії позовної заяви. Надані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити, оскільки, на його думку, у даному випадку виключається настання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як відповідач відповідно до п. 4.2. договору за один місяць до закінчення терміну дії договору повідомив позивача про намір припинити дію договору, що підтверджується листом від 12.11.2015 р. вих.№2213. Крім того, про припинення дії договору відповідач повідомив позивача у листі від 23.11.2015 р. вих.№2275 та разом з листом від 01.12.2015 р. вих.№2328 надіслав позивачеві додаткову угоду про припинення дії договору.

Ухвалою суду від 31.03.2016 р. було продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України та залучено до участі у справі Ізюмську міську раду Харківської області як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа про час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила. Подала до суду письмові пояснення (вх.№12229 від 12.04.2016 р.), в яких просить в позові відмовити.

Враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення 3-ї особи, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника 3-ї особи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. було оголошено перерву до 15.03.2016 р.

У судовому засіданні 12.04.2016 р. було оголошено перерву до 21.04.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно та повно дослідивши надані сторонами та 3-ю особою докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2005 р. між позивачем (орендарем) та позивачем (орендодавцем) був укладений договір № 1 оренди приміщення під аптечний пункт (далі - договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння нежитлове приміщення № 45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 м2, що складає 1/500ч. лікарняного комплексу (далі - об'єкт, що орендується).

За умовами п. 1.1. договору об'єкт, що орендується, розміщений на першому поверсі центрального корпусу „А-4" Ізюмської ЦМЛ за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд. 5/ пров. Залікарняний, буд. 4.

Відповідно до п. 1.5. договору вищезазначене приміщення належить територіальній громаді м. Ізюма в особі міської ради на підставі свідоцтва № 640 про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської ЦМЛ, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмському міськвиконкому 02.11.2005 р. на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27.10.2005 р. за № 0889 та зареєстрованого в Ізюмському міському БТІ 10.11.2005 р. за № 446.

Отже, відповідач у даній справі є балансоутримувачем спірного майна, власником якого є територіальна громада міста Ізюма, інтереси якої представляє Ізюмська міська рада (3-я особа у даній справі).

Приміщення використовується для роздрібної торгівлі та зберігання лікарських засобів та предметів медичного призначення (п. 2 договору).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 12.12.2005 р., реєстровий запис № 5551.

Позивач у позові зазначив, що 12.12.2015 р. закінчився термін дії договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 р.

На думку позивача, даний договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки відповідач не заявив про відсутність наміру на продовження терміну дії договору. Позивач стверджує, що він продовжує користуватися орендованим приміщенням та належним чином виконує умови договору, в тому числі зі сплати орендної плати, що, на думку позивача, є підставою для продовження строку дії договору відповідно до положень ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". 15.01.2016 р. позивач надіслав відповідачеві разом з листом від 15.01.2016 р. б/н для підписання додаткову угоду №1 від 12.12.2015 р. про продовження терміну дії договору оренди на той самий термін (до 12.12.2020 р.) і на тих самих умовах.

Відповідач просить у позові відмовити, оскільки, на його думку, у даному випадку виключається настання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як відповідач відповідно до п. 4.2. договору за один місяць до закінчення терміну дії договору повідомив позивача про намір припинити дію договору, що вбачається з рекомендованого листа від 12.11.2015 р. вих.№2213, який був зданий до установи зв'язку 12.11.2015 р. Крім того, про припинення дії договору відповідач повідомив позивача у рекомендованому листі від 23.11.2015 р. вих.№2275 та разом з рекомендованим листом від 01.12.2015 р. вих.№2328 надіслав позивачеві додаткову угоду про припинення дії договору.

Дослідивши надані сторонами матеріали справи та проаналізувавши вищенаведені доводи позивача, суд вважає їх такими, що суперечать приписам чинного законодавства та спростовуються наявними у справі матеріалами, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями майна є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту п. 4.1. договору термін оренди складає 10 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується на підставі акту здачі-приймання.

Факт передачі позивачеві обумовленого в договорі оренди нежитлового приміщення підтверджується актом передачі від 12.12.2005 р. (а.с. 12).

За умовами п. 4.2. договору якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін п'ять років.

Отже, відповідно до положень п. 4.2. договору останнім днем повідомлення про закінчення та/або продовження терміну дії договору є 12.11.2015 р.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.2. договору відповідач надіслав позивачеві листа від 12.11.2015 р. вих.№2213, в якому повідомив про припинення дії договору та відповідно до п. 8.2. договору просив позивача звільнити орендоване приміщення протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди, а саме з 13.12.2015 р., та призначити представників для передачі об'єкту оренди (а.с. 31).

Даний лист було здано відповідачем до установи зв'язку 12.11.2015 р., що вбачається з відбитку на поштовому конверті (а.с. 29), але він був повернутий поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну його зберігання (а.с. 27-30).

Отже, судом встановлено, що відповідач в межах місячного строку до закінчення терміну дії договору належним чином повідомив позивача про припинення дії договору оренди.

Таким чином, договір оренди є припиненим 12.12.2015 р.

Враховуючи те, що відповідач в межах місячного строку до закінчення терміну дії договору здійснив дії, що свідчать про його відмову у продовженні терміну дії договору і те, що договір оренди припинено 12.12.2015 р., суд вважає, що у даному випадку виключається настання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Крім того, про припинення дії договору відповідач повідомив позивача у рекомендованому листі від 23.11.2015 р. вих.№2275 та разом з рекомендованим листом від 01.12.2015 р. вих.№2328 надіслав позивачеві додаткову угоду про припинення дії договору, але дані листи були повернуті відповідачеві поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання поштовим відділенням (а.с. 32, 36-38).

Крім того, відповідач у листі від 21.01.2016 р. вих.№111 відхилив пропозицію позивача, викладену відповідачем у листі від 15.01.2016 р. б/н, про продовження терміну дії договору на 5 років з причини закінчення терміну дії договору та виробничою потребою в орендованому приміщенні (а.с. 42).

Щодо доводів позивача про те, що користування позивачем нежитловим приміщенням та виконання ним договірних відносин за договором оренди, в тому числі зі сплати орендної плати, є підставою для продовження строку дії договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

При цьому суд звертає увагу на те, що умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Аналогічні приписи, які спрямовані на захист інтересів наймодавця і базуються на принципі свободи договору, встановленому ст. 627 ЦК України, містить норма ч. 3 ст. 777 цього Кодексу.

До того ж, з наявного в матеріалах справи листування сторін, письмових пояснень відповідача та усних пояснень його представника у судовому засіданні вбачається, що відповідач має намір в подальшому використовувати спірне приміщення для власних виробничих потреб.

Враховуючи вище встановлений судом факт заперечення відповідача (орендодавця) щодо продовження терміну дії договору на новий строк і припинення дії договору оренди 12.12.2015 р., суд вважає відсутніми підстави для застосування у даних правовідносинах переважного права позивача на продовження договору оренди.

Водночас суд зазначає, що внесення позивачем платежів за користування орендованим приміщенням після закінчення договору оренди не можна розцінювати як автоматичну згоду відповідача (орендодавця) на пролонгацію договору оренди, оскільки позивач сплачував кошти за фактичне користування нежитловим приміщенням, а прийняття цих платежів відповідачем, який є балансоутримувачем орендованого майна, не є для відповідача безумовною підставою для продовження договору оренди, термін дії якого закінчився.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Ізюмської міської ради (власника спірного майна) від 15.03.2016 р. № 0216 було затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду, а також Порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна Ізюмської міської територіальної громади (а.с. 66 - 73).

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи закону, заперечення відповідача (орендодавця) щодо продовження терміну дії договору на новий строк і припинення дії договору оренди 12.12.2015 р., суд вважає позовні вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди №1 від 12.12.2015 р. до договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 р., укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 12.12.2005 р., реєстровий запис №5551, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ч. ч. 1-3 ст. 17, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 193, 283, 285, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 255, 525, 627, 629, 628, 629, 759, 761, 763, 764, 777 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 4-3, 32-34, 36, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_4