Рішення № 57432182, 21.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р.Справа № 922/4231/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 1326445,30 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, від 30.04.2015р.

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 01.06.2015р., ОСОБА_3, дов. від 31.12.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року (суддя Жиляєв В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р., позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 19768,74 грн. заборгованість за компенсацію перетікання реактивної енергії (КРЕ) (що складається з: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.); 115035,11 грн. пені; 141791,20 грн. індексу інфляції та 5783,19 грн. 3% річних. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 26529,00 грн. судового збору. В частині 1044066,06 грн. заборгованості з вартості електричної енергії провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015р. у справі №922/4231/15 скасовано. Справу №922/4231/15 направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

24.03.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2016р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.04.2016р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 12.04.2016р. оголошувалась перерва до 21.04.2016р. о 10:00 год.

20.04.2016р. позивачем надано заяву (вх. № 13345), в якій, посилаючись на часткову сплату відповідачем суми заборгованості, позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії у розмірі 1044066,06 грн., за період з березня по квітень 2015р., та плати з компенсації перетікання реактивної енергії (далі КРЕ) у розмірі 19768,74 грн.

Також позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та, з урахуванням перерахунку інфляційних втрат за період виникнення боргу з листопада 2014р. по лютий 2015р., просить суд стягнути на свою користь суму заборгованості в розмірі 212912,11 грн., з яких: 115035,11 грн. - пеня, за період з березня по квітень 2015р., 5783,19 грн. - 3% річних, за період виникнення боргу з січня по березень 2015р., 92093,81 грн. - інфляційні втрати, за період виникнення боргу, з листопада 2014р. по лютий 2015р.

Згідно частини 5 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її врахуванням.

У судовому засіданні 21.04.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. До матеріалів справи долучаються надані позивачем додаткові письмові пояснення (вх. № 12010).

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 21.04.2016р., проти позову заперечував частково, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 11720) та у доповненнях до відзиву (вх. № 13268), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи. Так, відповідач просить суд відмовити у стягненні суми основного боргу у розмірі 35891,64 грн., відмовити у стягненні інфляційних витрат у розмірі 141791,20 грн., у сумі пені у розмірі 106658,53 грн. та у сумі 3 % річних у розмірі 4930,86 грн.

У судовому засіданні 21.04.2016р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.11.2006 року між позивачем - Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та відповідачем - Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі відповідач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 60-99902 (далі - Договір).

02.11.2009 року до вищевказаного Договору між сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про постачання електроенергії № 60-999.02 від 03.11.2006 р., відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього Договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі знадно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов п. II вищевказаної Додаткової угоди, після підписання цієї додаткової угоди сторонами попередня редакція договору про постачання електричної енергії втрачає чинність.

Згідно з п. 9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний місяць, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з огляду на наявні матеріали справи та виходячи з пояснень сторін, вищевказаний Договір пролонгований на 2015 рік.

Відповідно до умов п. 2.3.3 Договору, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до пп. 2.3.4 договору відповідач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4А "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

У відповідності до п. 2.2.5. договору відповідач зобовязався своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Згідно п. 5 Додатку № 2 «Порядку розрахунків» остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 «ОСОБА_1 про використану електричну енергію», який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року надав відповідачу електричну енергію, у свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання за договором повністю та оплатив за отриману електричну енергію, однак оплати зробив не своєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням основного боргу, штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочку платежів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, вже після звернення позивача з даним позовом до суду, були здійсненні оплати за використану електричну енергію, про що свідчать наявні в матеріалах копії примірників платіжних доручень, тому, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 1008174,42 грн. та 19768,74 грн. - плати з компенсації перетікання реактивної енергії, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Як встановлено судом розбіжності по сумі боргу у розмірі 35891,64 грн. за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року виникли між сторонами по даній справі, у звязку з тим, що позивачем нараховано відповідачу додаткові обсяги електричної енергію за період з березня 2015 року по квітень 2015 року включно, данні обсяги у актах про використану електричну енергію значяться під графою «перерахунок», та відповідно до пояснень позивача є небалансовими витратами позивача, які були розподілені між субспоживачами пропорційно до частки споживання електричної енергії субспоживачів у відповідності до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії від 29.09.2014 року.

Таким чином, предметом розбіжностей між сторонами є визначення обємів та методу розрахунку втрат електроенергії при її передачі постачальником (АК «Харківобленерго») споживачеві (ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території»), що мають місце на ділянці технологічних мереж, що належать ВАТ «Купянський цукровий завод».

Щодо позовних вимог в частині стягнення вартості втрат електричної енергії в мережах основного споживача, суд зазначає, що розподіл таких втрат пропорційно до частки споживання усіма субспоживачами передбачено укладеним сторонами договору, зокрема, додатковою угодою від 29.09.2014р. до договору про постачання електричної енергії № 60999,02 від 30.11.2006р. Разом з тим суд зауважує, що преамбулою розділу 2 договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 р. сторони погодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричної енергії (далі по тексту - ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 р. (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно статті 5 Закону України «Про електроенергетику» державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципу додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма субєктами відносин, повязаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до положень Правил користування електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 р. (з наступними змінами та доповненнями):

-споживачем електричної енергії це юридична або фізична особа-субєкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

-технологічні витрати електричної енергії на передачу електричної енергії електричними мережами (технологічні витрати електричної енергії) це сума втрат електричної енергії в елементах мереж, витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій та витрат електричної енергії на плавлення ожеледі.

П. 6.25 ПКЕЕ встановлено, що порядок визначення (розрахунковим шляхом) технологічних втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі.

П. 6.26 ПКЕЕ визначено, що величина технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача, що повязані з передачею електричної енергії в електричні мережі інших субєктів господарювання, визначаються цим споживачем або за домовленістю електропередавальною організацією розрахунком шляхом відповідно до однолінійної схеми електропостачання. Погоджений електропередавальною організацією порядок розрахунків цієї величини та її значення зазначається у відповідних договорах.

Ч. 2 п. 6.27. ПКЕЕ встановлено, що розрахунок обсягу технологічних втрат електричної енергії в мережах споживача (основного споживача) здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

Згідно п. 6.28 ПКЕЕ технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.

За визначенням, наведеним у Методиці складання балансу електроенергії в електричних мережах 0,38-150кВ, аналізу його складових і нормування технологічних витрат електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.12.2003 р. № 757 (надалі по тексту Методика):

Технологічні витрати електроенергії в електричних мережах кількість електроенергії, яка дорівнює сумі втрат електроенергії в елементах електричних мереж, що виникають в них під час передачі електроенергії, витрат електроенергії на власні потреби підстанцій і розподільчих пунктів та витрат електроенергії на плавлення ожеледі;

Небаланс електроенергії на шинах об'єкта (підстанції, електростанції) - розрахована у відносних одиницях похибка вимірювання кількості електроенергії на підставі технічних характеристик, кількості засобів вимірювання і кількості електроенергії, що надійшла на шини об'єкта та віддана з шин об'єкта через кожен засіб обліку;

Нетехнічні втрати електроенергії в електричних мережах - частина звітних технологічних витрат електроенергії, що виникає під час постачання електроенергії та обумовлена похибками вимірювання надходжень та віддач електроенергії розрахунковими засобами обліку, а також заниженням віддачі електроенергії споживачам через крадіжки електроенергії, недостовірність обчислення обсягу постачання електроенергії споживачам за фактичною оплатою з використанням роздрібних цін на електроенергію, помилки під час визначення обсягу споживання електроенергії за розрахунковий місяць за усередненими значеннями споживання електроенергії споживачами без зняття у цьому розрахунковому періоді фактичних показів розрахункових засобів обліку електроенергії, неодночасне зняття показів розрахункових засобів обліку, наявність сезонної складової та роботу розрахункових засобів обліку з похибками вимірювань, що перевищують їх нормовані значення;

Нормативне значення метрологічних втрат електроенергії - складова значення нетехнічних втрат електроенергії, що дорівнює добутку абсолютної величини припустимого небалансу електроенергії в електричній мережі, який обчислений на основі нормованих значень похибок вимірювання засобів обліку електричної енергії, та відпуску електроенергії в мережу.

Методика розрізняє технологічні витрати електроенергії в електричних мережах, які повинні бути розраховані у відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 399 від 21.06.2013 року «Про Методичні рекомендації визначення технологічних втрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередовання» та нетехнічні витрати (нетехнічні втрати) електроенергії в електричних мережах.

Також за визначенням, неведеним у Положенні про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії затвердженої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1110 від 15.08.2013 року (надалі по тексту Положення):

Звітне значення технологічних витрат електроенергії в електричних мережах (далі - ЗЗТВЕ) - обсяг електроенергії, що визначається різницею між обсягом надходжень і обсягом віддач електроенергії, які визначені за показниками розрахункових засобів обліку електроенергії;

Нормативне значення технологічних витрат електроенергії (далі - НЗТВЕ) - складова ЗЗТВЕ, що дорівнює сумі значень технічних розрахункових втрат в елементах електричних мереж, нормативних витрат електроенергії на власні потреби підстанцій і розподільних пунктів та плавлення ожеледі;

Небаланс - різниця між звітним та нормативним значеннями технологічних витрат електроенергії, що виникають під час її передачі споживачам та (або) іншим енергопостачальникам.

Тобто незважаючи на той факт, що у Положення не визначено, що відноситься до нетехнічних витрат (нетехнічні втрат), однак проаналізувавши Методику та той факт, що небаланс фактично є понаднормативними технологічними витратами електроенергії або нетехнічними витратами (нетехнічні втратами) електроенергії в електричних мережах.

Характер нетехнічних витрат (нетехнічних втрат) та причини їх виникнення, які не у всіх випадках залежать від енергопостачальника, зумовлюють необхідність врахування цих витрат у виробничій діяльності енергопостачальника з метою їх компенсування через встановлення роздрібних тарифів на електричну енергію в порядку, встановленому вищезазначеним Положенням.

Фактично позивач нарахувавши витрати небалансу на відповідача відніс на нього свої комерційні витрати (частина звітних технологічних втрат електроенергії, які обумовлені помилками вимірювань надходження і віддачі електроенергії розрахунковим приладами обліку, невідповідністю між свідченням приладів обліку і реальною величиною надходження і віддачі електроенергії, без облікове споживання електроенергії), які уже частково враховані, /або він повинен був включити у тариф на електричну енергію. З цього приводу слід узяти до уваги лист № 436/26/47-13 від 16.01.2013 р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Додаткова угода до договору від 29.09.2014 року передбачала компенсувати позивачу нормативні технологічні витрата електроенергії у мережах основного споживача у разі виконання їм наступних умов:

- виконання умови додаткової угоди до договору від 29.09.2014 р. в частині підтвердження факту повного відключення від електропостачання струмоприймачів Основного Споживача;

- позивач повинен був розрахувати витрати у відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 399 від 21.06.2013 року «Про Методичні рекомендації визначення технологічних втрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередовання», та як це визначено у додатку №11-а «Розрахунок витрат електричної енергії в мережах Споживача» до договору про постачання електричної енергії (п.7.2. додатку №2 до договору), однак в матеріалах господарської справи відсутній узгоджений сторонами договору документ з даного питання (форма Додаток №11-а, або інший), в матеріалах справи також відсутні договори (або договір) щодо спільного використання технологічних мереж Основного Споживача (ВАТ «Купянський цукровий завод») для постачання електричної енергії іншим споживачам.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ПКЕЕ розрахункова схема ділянки електричної мережі від точки вимірювання до межі балансової належності або електричних мереж субєкта господарювання (спожи вача) із визначенням всіх необхідних для розрахунку втрат електричної енергії параметрів, а також порядок розрахунку втрат електричної енергії (за необхідності) є невідємною частиною договору на постачання (передачу) електричної енергії (договору про спільне використання технологічних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача тощо), яка узгоджується за встановленим порядком усіма сторонами договірних відносин.

Разом з тим, умови договору з урахуванням додаткової угоди до договору від 29.09.2014р. не містять порядку розрахунку величини технологічних витрат електричної енергії в мережах споживача.

Відтак, будь-який розрахунок таких позбавлений правової підстави та обовязок сплачувати вартість всіх втрат не може бути покладений на відповідача, оскільки, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Разом з тим, норми ст. 14 ЦК України визначають, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що частина суми боргу заявлена позивачем у позові у розмірі 35891,64 грн. за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року, яка виникла з підстав включення позивачем у актах про використану електричну енергію додаткових обсягів отриманої відповідачем електричної енергії під графою «перерахунок», є не обґрунтованою, такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами, тому не підлягає задоволенню.

Стосовно нарахованої позивачем пені, 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.2.5. Договору передбачено, що споживач зобовязується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Пунктом 6 додатку № 2 «Порядку розрахунків» передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

-пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу;

-3 % річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобовязання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За неналежне виконання зобов'язань за спірним договором позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 115035,11 грн. за період з березня 2015 р. по квітень 2015 року, 3% річних у розмірі 5783,19 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2015 року та інфляційні витрати у розмірі 141791,20 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2015 року.

Відповідач вказував на той факт, що частина розрахунків з позивачем за період заявлений позивачем у позові по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року, на яку була позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні витрати були проведені на підставі:

-договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 4.08.2015 р. на суму 18461722,00 грн. платіжним дорученням № 1 від 20.08.2015 р.;

-протокольних рішень: № 20/551 від 16.02.2015 року на суму 12368,00 грн. платіжним дорученням № 224 від 2.04.2015 р.; № 20/938 від 17.03.2015 року на суму 7298,00 грн. платіжним дорученням № 228 від 20.04.2015 р.; № 20/1347 від 15.04.2015 року на суму 7468,00 грн. платіжним дорученням № 229 від 7.05.2015 р.; № 20/1685 від 18.05.2015 року на суму 7528,00 грн. платіжним дорученням № 231 від 5.06.2015 р.; № 20/2124 від 16.06.2015 року на суму 2968,00 грн. платіжним дорученням № 233 від 26.06.2015 р.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ №20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями (п.1.1. Порядку).

В пунктах 4, 5 вище наведених Спільних протокольного рішення сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, уклавши Спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 6 додатку № 2 «Порядку розрахунків» до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаними Спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.10.2015 у справі № 922/2280/15, від 1.12.2015 у справі № 922/3285/15 з посиланням на практику Верховного суду України та від 28.07.2015 р. у справі №914/165/15.

За змістом п.п. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015 р. сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року. У п. 17 договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015 р. визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 6 додатку № 2 «Порядку розрахунків» до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаними договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.09.2014 у справі № 922/2339/14 (№ 3-132гс14). Також у постановах по справам №5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 9.09.2014 р. (№ 3-105гс14), № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 9.09.2014 р. (№ 3-102гс14), № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 від 0.09.2014 р. (3-101гс14), 924/1230/14 від 1.07.2015 р. (3-322гс15), однак замість поставки електричної енергії, в цих справах фігурує поставка газу.

У свою чергу суд перевіривши розрахунки пені та 3 % річних зроблені відповідачем та позивачем, й враховуючи той факт, що заборгованість по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року була частково погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та Спільних протокольних рішень приходить до висновку про те, що нарахування (пеня та 3 % річних) зроблені на суму заборгованості, що була погашена у відповідності до договорів про організацію взаєморозрахунків та Спільних протокольних рішень, були зроблені позивачем безпідставно, тому погоджується з розрахунком пені та 3 % річних, зробленим відповідачем, та стягує на користь позивача пеню у розмірі 8376,58 грн. та 3 % річних у розмірі 852,33 грн.

Окрім цього, як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Втім, розрахунок інфляційних витрат доданий позивачем не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ наданими Верховним судом України у листі № 62-97р від 03.04.1997 року. Так, розрахунок інфляційних витрат позивачем зроблений по календарним дням, коли рекомендації вимагають його роботи за місяць, виходячи з цього не можливо прийняти розраховані таким чином позивачем інфляційні витрати, тому як порушена рекомендована методика інфляційних витрат. Таким чином, за власним розрахунком суду, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача складають 44730,40 грн.

Аналогічна правова позиція викладена при вирішенні господарської справи №922/2280/15, яка була підтримана в постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2015 у справі № 922/2280/15.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги АК "Харківобленерго" підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 49, 65, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, Держпром, 3 під., 5 пов., код ЄДРПОУ: 03361721, п/р 260023011273 у 1-ий ХФ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ: 00131954, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен банк ОСОБА_1" м. Київ, МФО 380805) - 8376,58 грн. пені; 44730,40 грн. індексу інфляції; 852,33 грн. 3% річних, 22975,25 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1008174,42 грн. заборгованості з вартості електричної енергії та 19768,74 грн. вартості перетікання реактивної енергії - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 26.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/4231/15