Рішення № 57431922, 18.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2016 р.Справа № 916/241/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія";

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національної академії аграрних наук України;

про стягнення 1 049 610,36 грн.

та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія";

про визнання договору недійсним

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 7 від 12.03.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 1 049 610,36 грн., з яких 442 545,48 грн. основної заборгованості за поставлений товар; 79 545,48 грн. 3 % річних; 527 612,19 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-01 від 01.03.2012р. зобовязань в частині повної та своєчасної оплати товару, у звязку із чим у останнього виникла заборгованість у сумі 442 545,48 грн., на яку ним було нараховано 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2016р. було порушено провадження у справі №916/241/16 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні суду 24.02.2016р.

Ухвалою суду від 24.02.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Національну академію аграрних наук України та у звязку із таким залученням, а також з огляду на незявлення в судове засідання представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 21.03.2016р.

15.03.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (т.1 а.с.106-107), згідно якої останній просить визнати недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу від 01.03.2012р.

В обґрунтування зустрічного позову ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України посилається на те, що в оспорюваному договорі між сторонами не були узгоджені його істотні умови, у звязку із чим він жодних правових наслідків для сторін не створює.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом вказує, що у договорі не були узгоджені вид товару, без співвідношення до кількості та ціни, відтак, асортимент товару, на його думку, не узгоджений.

Водночас зазначає про не підписання з боку відповідача специфікації щодо кількості товару, кількість товару, що також є істотною умовою договору поставки, є неузгодженою.

Ухвалою суду від 16.03.2016р. зустрічну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом із призначенням розгляду в засіданні суду 21.03.2016р.

Вказаною ухвалу позивача було зобовязано надати докази сплати судового збору за подання зустрічного позову.

У судовому засіданні 21.03.2016р. представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою суду від 21.03.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на пятнадцять днів та у звязку із незявленням в судове засідання представника третьої особи, від якої не надходило клопотання про розгляд справи за її відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також з урахуванням усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 04.04.2016р.

28.03.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на зустрічний позов (т.1а.с.127-128), згідно якого останній щодо тверджень відповідача з приводу того, що між ними у договорі не було узгоджено кількості та асортименту товару, вважає, що вони є безпідставним, оскільки до договору між сторонами було укладено додаток №1 (специфікацію 1-ЗЗР) від 12.04.2012р.; додаток № 2 (специфікацію 2-МД) від 25.04.20012р.; додаток № 3 (специфікацію №3-Р) від 27.06.2012р.; додаток № 4 від 18.09.2012р. (специфікацію № 4-Р ) від 25.07.2012р. та додаток № 6 (специфікацію № 00000000498) від 18.09.2012р., у яких було визначено кількість та асортимент поставленого товару.

Водночас вказує на те, що відповідач, після прийняття товару, не предявляв до нього жодної претензії щодо відмови від отриманого товару по кількості або асортименту, у звязку із чим вважає, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Між тим, 04.04.2016р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності (т.1 а.с.130-131), згідно якого вказує, що строк виконання зобовязання щодо оплати товару по останній видатковій накладній №2517 від 27.11.2012р. на суму 385 053,90 грн. наступив 30.11.2012р., у звязку із чим позивач повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним документом 30.11.2015р., в свою чергу таке звернення відбулося в лютому 2016р.

З урахуванням викладеного, просить суд, з огляду на сплив строку позовної давності, у задоволенні позову відмовити.

В засіданні суду 04.04.2016р. представником відповідача було надано відзив на позов (т.1 а.с.132-135), згідно якого відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, стверджує, що між ним та позивачем не було укладено жодних специфікацій чи додатків до договору та вказує на неотриманні ДП „ДГ „Андріївське товару від позивача.

Водночас, в судовому засіданні 04.04.2016р. представник відповідача надав суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.136-137), на вирішення якої просив поставити наступне питання:

1. Чи підписував ОСОБА_2 видаткові накладні № 800 від 28.04.2012р., № 906 від 08.05.2012р.; №1133 від 14.05.2012р.; № 1074 від 18.05.2012р., № 964 від 18.05.2012р.; № 1137 від 31.05.2012р.; № 1208 від 25.06.2012р.; № 1356 від 31.07.2012р.; № 1264 від 29.06.2012р.; № 2508 від 27.11.2012р.; № 2517 від 27.11.2012?

Проведення вказаної експертизи відповідач просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

В судовому засіданні 04.04.2016р. представник відповідача заперечував проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у відзиві на позов, та заяві про застосування строку позовної давності, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Крім того, наполягав на задоволенні поданого клопотання про призначення у справі судової експертизи.

В свою чергу представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи, зазначаючи, що його подання направлене на затягування розгляду справи.

Зауважив, що необхідність у проведенні експертизи спростовується здійсненням відповідачем часткової оплати вартості товару, а наявність печатки товариства на документах спростовує доводи, що товар отримано не було.

Ухвалою суду від 04.04.2016р. з огляду на незявлення в судове засідання представника третьої особи, від якої не надходило клопотання про розгляд справи за її відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, необхідність витребування нових доказів, а також з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 18.04.2016р.

У судове засідання 18.04.2016р. зявився представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, в свою чергу просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, з огляду на його необґрунтованість.

Між тим, просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 04.04.2016р. (т.1 а.с.138).

Натомість, 18.04.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.2а.с.41), з огляду на хворобу юрисконсульта підприємства.

Третя особа Національна академія аграрних наук України в засідання суду не зявлялася, про місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення на її адресу вищевказаних ухвал суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1а.с.99,115, 126, 146).

Розглянувши у судовому засіданні 18.04.2016р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо повязаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, відповідачі, які є юридичними особами, не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Зворотне підлягає доведенню в порядку ст.33 ГПК України. Крім того, права та інтереси підприємства у суді має право представляти також його керівник.

Таким чином, відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не доведена неможливість участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства.

Крім того, за змістом ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи у випадку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача (т.1 а.с.119) вже було продовжено на пятнадцять днів, який, у відповідності до ст. 69 ГПК України, закінчується 18.04.2016р., суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Одночасно, в засіданні суду 18.04.2016р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, з огляду на його необґрунтованість, оскільки у вказаних накладних взагалі немає посилання на прізвище отримувача. При цьому, з огляду на встановлені у справі обставини, суд доходить висновку про можливість вирішення спору без призначення судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, правовідносини між сторонами виникли в силу укладеного договору купівлі-продажу №ПТМЦ-10/03/12-01 від 01.3.2012р. (т.1 а.с.15-16), відповідно до п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (Продавець) зобовязаний поставити та передати у власність Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України (Покупця), а Покупець зобовязаний прийти і і сплатити за товарно-матеріальні цінності, згідно специфікацій на кожну окрему партію на умовах даного договору (додатків).

Відповідно до п.2.1 договору, ціна, кількість, асортимент товару, базис та умови поставки вказуються у специфікаціях на кожну окрему партію товару, які є невідємною частиною цього договору.

Покупець бере на себе зобовязання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплату за товар Покупець проводить на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку фактури згідно замовлення Покупця. (п. 2.4 договору).

Згідно п. 2.5 договору, для проведення оплати Продавець надає Покупцю:

- рахунок-фактуру, виписану на Покупцю;

- видаткову та податкову накладні;

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору передав у власність відповідача товар на загальну суму 3 355 050,37 грн. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними видатковими накладними (т.1а.с.23,24, 25,28,29,30,31,32,33,34,35,38,39,40,41)

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 320 456,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною № 10 від 03.05.2012р. (т.1а.с.42), накладною № 9 від 30.05.2012р. (т.1а.с.43), № 19 від 26.06.2012р. (т.1а.с.44) та № 61 від 29.09.2012р. (т.1а.с.45)

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 3 034 594,21 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобовязань, ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України розрахувалось лише частково за поставлений товар, на суму 1 973 305,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківським виписками від 13.08.2012р. (т.1а.с.46-53), від 29.08.2012р. (т.1а.с.54-60), від 19.11.2012р. (т.1а.с.61-62) та від 31.01.2013р. (т.1а.с.63-65).

При цьому, сума заборгованості відповідача згідно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" від 16.03.2015р. (т.1а.с.66-67), 24.03.2015р. була зменшена на суму 618 743,28 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

Такими чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 442 545,48 грн.

Враховуючи, що наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про її стягнення у розмірі 442 545,48 грн.

При цьому, судом не приймається до уваги заява відповідача про застосування строків позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з п.4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013р., у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як встановлено судом, 30.01.2013р. відповідачем була проведена оплата товару (т.1 а.с.63) з призначення платежу за договором №01/03/12-01.

Таким чином, оскільки відповідач вчинив дії, направлені на часткове погашення боргу, суд вважає строк позовної давності таким, що перервався.

Згідно ч.3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, подання позивачем позову 29.01.2016р. (відправлення позовної заяви поштою) (т.1 а.с.79,80) є таким, що зроблено в межах строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 79 452,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 527 612,19 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (т.1 а.с.15), встановив часткову неправильність їх нарахування, що повязано із помилковим включенням до розрахунку дати сплати боргу (зарахування зустрічних вимог), у звязку із чим судом за допомогою системи „Ліга-Закон, зроблено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню становить 79 401,84 грн.

Водночас, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.16), встановив правильність їх нарахування, у звязку із чим вимоги про їх стягнення у розмірі 527 612,19 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", витрати по сплаті судового збору по первісному позову, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд, розглянувши зустрічні позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-01 від 01.03.2012р., дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-01 від 01.03.2012р., а підставою його недійсність у відповідності до вимог ст.203 ЦК України.

Як зазначає позивач по зустрічному позову, у змісті вказаного договору відсутні та не узгоджені істотні його умови, а саме кількість та асортимент товару, у звязку із чим вважає, що договір жодних правових наслідків для сторін не створює.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (Продавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ПТМЦ-01/03/12-01 (т.1 а.с.17-18).

Відповідно до п. 1.1 (предмету) договору, Продавець зобовязаний поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобовязаний прийти і сплатити за товарно-матеріальні цінності, згідно специфікацій на кожну окрему партію на умовах даного договору (додатків).

Згідно п. 2.1 договору, ціна, кількість, асортимент товару, базис та умови поставки вказуються у специфікаціях на кожну окрему партію товару, яка є невідємною частиною цього договору. Загальна вартість цього договору визначається за підсумком вартості всіх товарів, які поставлені на підставі цього договору та специфікацій до нього (п. 2.3).

Пунктом 9.1 сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами до вказаного договору було укладено додаток № 1 - специфікацію 1-ЗЗР від 12.04.2012р. (т1а.с.17), додаток № 2 - специфікацію 2-МД від 25.04.2012р. (т.1а.с.18); додаток № 3 - специфікацію №3-Р від 27.06.2012р. (т.1а.с.19); додаток № 4 - специфікацію № 4-Р від 25.07.2012р. (т.1а.с.20) та додаток № 6 - специфікацію № 00000000498 від 18.09.2012р. (т.1а.с.21-22), у яких було визначено кількість та асортимент поставленого товару.

Вищевказані специфікації (додатки № 1-3 договору) з боку відповідача ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук були підписані директором підприємства ОСОБА_3, додатки № 4 та № 6 (специфікації) виконуючим обовязки директора підприємства ОСОБА_4.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Водночас, відповідно до ч.4,5 ст. 672 ЦК України, товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Як встановлено судом та це не спростовано позивачем за зустрічним позовом, ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я НААН після прийняття товару не предявляв жодних претензій ТОВ „Торгова аграрна компанія щодо отриманого товару по кількості або асортименту, що в свою чергу свідчить про досягнення згоди щодо усіх істотних умов.

Більш того, суд доходить до висновку, що ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я НААН, підписуючи договір, підтвердив свою згоду на його умови та реалізував право на вільний вибір контрагента та визначення умов договору.

Крім того, вищевказаному підприємств були повністю відомі істотні умови договору купівлі -продажу, так як він не звертався до ТОВ „Торгова аграрна компанія за роз'ясненням положень договору, якій були йому не зрозуміли, тим самим погоджуючись із всіма умовами оспорюваного договору

Як встановлено судом, позивач за зустрічним позовом не відмовлявся від виконання умов договору купівлі-продажу та не інформував Продавця про неможливість виконання своїх зобов'язань за ним.

Натомість, вищевказаний договір виконувався обома сторонами, зокрема, ТОВ „Торгова аграрна компанія шляхом постачання ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я НААН товару, про що свідчать відповідні видаткові накладні (т.1а.с.23,24, 25,28,29,30,31,32,33,34,35,38,39,40,41), а останнім шляхом часткового погашення вартості товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківським виписками від 13.08.2012р. (т.1а.с.46-53), від 29.08.2012р. (т.1а.с.54-60), від 19.11.2012р. (т.1а.с.61-62) та від 31.01.2013р. (т.1а.с.63-65).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ПТМЦ-01/03/12-01 від 01.03.2012р., є необґрунтованими, у звязку із чим задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, обовязок здійснення судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1 378 грн. покладається на ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,60, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58, код ЄДРПОУ 00855308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37469662) основну заборгованість у розмірі 442 545 /чотириста сорок дві тисячі пятсот сорок пять/ грн. 48 коп.; 3 % річних у сумі 79 401 /сімдесят девять тисяч чотириста одна/ грн. 84 коп.; інфляційні втрати у розмірі 527 612 /пятсот двадцять сім тисяч шістсот дванадцять/ грн. 19 коп. та 15 743 /пятнадцять тисяч сімсот сорок три/грн. 39 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58, код ЄДРПОУ 00855308) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030101; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 квітня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська