Рішення № 57431697, 25.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016Справа №910/3280/16

За первісним позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна"

про стягнення 80 838,00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна"

до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

про стягнення 30145,07 грн. пені та трьох процентів річних

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Беспаль Л.Г. за довіреністю № 12-172 від 28.10.2015

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Канарський В.О. за довіреністю б/н від 30.03.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" (позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 80838,00 грн. пені за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 44-221 від 03.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3280/16 та призначено розгляд справи на 04.04.2016 о 10:20 год.

30.03.2016 через відділ діловодства суду від представника Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" надійшло письмове повідомлення про відсутність у провадженні господарських судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між УДППЗ "Укрпошта" та ТОВ "Медігран Україна" про стягнення пені та рішення цих органів з такого спору.

30.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява по справі № 910/3280/16 Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" (позивач за зустрічним позовом) до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 26946,00 грн. пені та 3199,07 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати товару за Договором поставки № 44-221 від 03.11.2015.

01.04.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло електронне повідомлення, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" просило суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з терміновим відрядженням представника та неможливістю направити в судове засідання, призначене на 04.04.2016, іншого представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" у справі № 910/3280/16 прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/3280/16 та призначено до розгляду на 04.04.2016 о 10:20 год.

В судове засідання, призначене на 04.04.2016, представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) з'явився.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання, призначене на 04.04.2016 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 01.04.2016 електронне повідомлення, відповідно до якого просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з терміновим відрядженням представника та неможливістю направити в судове засідання, призначене на 04.04.2016, іншого представника.

В судовому засіданні, призначеному на 04.04.2016, судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи, викладене в електронному повідомленні, поданому 01.04.2016 через відділ діловодства суду.

Враховуючи клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 відкладено розгляд справи на 25.04.2016 о 10:00 год.

19.04.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов, відповідно до якого останній просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" у задоволенні зустрічного позову про стягнення пені та 3% річних, оскільки за умовами п. 4.1 Договору поставки № 44-221 від 03.11.2015 оплата за товар знаходиться у безпосередній залежності не тільки від належного оформлення первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладеної), а й від підписання Акта введення в експлуатацію. Враховуючи, що Акти введення в експлуатацію були оформлені сторонами 28.01.2016 та 29.01.2016, то відповідач за зустрічним позовом вважає, що оплата за товар 15.02.2016 була здійснена ним в порядку та в строки, встановлені спірним договором.

В судове засідання, призначене на 25.04.2016, представники сторін з'явилися.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" в судовому засіданні 25.04.2016 подав додаткові пояснення, згідно яких, зазначив, що прямі дії (бездіяльність) відповідача за зустрічним позовом, а саме: ненадання згоди на проведення інсталяції та навчання технічного персоналу в м. Києві в день поставки обладнання або перший післясвятковий робочий день, направлення рентгенотелевізійних комплексів до Дніпропетровської та Харківської областей, а відтак необхідність проведення інсталяції та навчання технічного персоналу за місцем їх знаходження, що не було обумовлено договором поставки та тендерною документацією, призвели до затримки підписання Актів введення в експлуатацію та, в свою чергу, до порушення права позивача за зустрічним позовом на своєчасне отримання оплати поставленого товару. Наведені додаткові пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 25.04.2016 надав усні пояснення по суті спору та повністю підтримав вимоги первісного позову, стосовно вимог зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представник позивача за зустрічним позовом повністю підтримав вимоги зустрічного позову, з урахуванням додаткових пояснень, поданих ним в судовому засіданні 25.04.2016.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.04.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.11.2015 між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, постачальник) було укладено Договір поставки № 44-221 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити протягом 2015 року покупцю у власність переносний рентгенотелевізійний комплекс (код ДКПП 016:2010 - 26.60.1 устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару (технічні характеристики, кількість, ціна, виробник) зазначено у Технічній специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Додатком № 1 до Договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю у власність два переносних рентгенотелевізійних комплекси загальною вартістю 2994000,00 грн. (з ПДВ).

Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони узгодили строк поставки - протягом 30 (тридцяти) днів з дати підписання Договору, тобто до 03.12.2015 включно.

Проте, 03.12.2015 поставка 2 (двох) переносних рентгенотелевізійних комплексів не відбулася.

Покупцем на адресу постачальника було направлено вимогу від 22.12.2015 № 122-2579 про поставку переносних рентгенотелевізійних комплексів та сплату на рахунок покупця пені за порушення строків поставки товару.

Зазначена вимога була отримана постачальником 25.12.2015, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія наявна в матеріалах справи).

Постачальником було поставлено зазначені 2 (два) рентгенотелевізійні комплекси лише 31.12.2015, що підтверджується видатковою накладною від 31.12.2015 № РН-0001764, товарно-транспортною накладною від 31.12.2015 № 35 та прибутковим ордером від 31.12.2015 № 74.

Відповідно до підпункту 6.3.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку продукції у строки, встановлені Договором.

Згідно із підпунктом 6.3.4 Договору постачальник зобов'язується належним чином виконувати умови цього Договору.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого/невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи зазначене та вважаючи порушеним своє право, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" 80 838,00 грн. пені за період з 04.12.2015 по 30.12.2015 з огляду на порушення останнім строків поставки товару за Договором.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 60 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" (позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про стягнення з останнього 26 946,00 грн. пені за період з 03.02.2016 по 05.02.2016 на підставі п. 7.4. Договору та 3199,07 грн. 3% річних за період з 03.02.2016 по 18.02.2016 на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням покупцем виконання свого зобов'язання щодо оплати товару.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом зазначив про таке.

Порядок оплати поставленого товару сторони погодили у п. 4.1. Договору, яким визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладної) та Акту введення в експлуатацію, наданих покупцю.

Відповідно до змісту п.п. 5.2, 5.4 Договору, поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на склад покупця за адресою: 03999, м. Київ, вул. Кірпи, 2, а перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної та видаткової накладної) на склад покупця.

31.12.2015 позивач за зустрічним позовом за адресою покупця в місті Києві поставив 2 (два) рентгенотелевізійні комплекси, що підтверджується видатковою накладною від 31.12.2015 № РН-0001764, товарно-транспортною накладною від 31.12.2015 № 35 та прибутковим ордером від 31.12.2015 №74 (копії документів наявні в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи положення п. 4.1. Договору, а також святкові дні в січні 2016 року, строком належного розрахунку покупця за товар, на думку позивача за зустрічним позовом, слід вважати 02.02.2016.

Разом з тим, як зазначив позивач за зустрічним позовом, оплата за поставлений товар була здійснена покупцем із запізненням, а саме 15.02.2016 (копія банківської виписки наявна в матеріалах справи).

Пунктом 7.4. Договору сторони передбачили відповідальність покупця за прострочення виконанім ним свого зобов'язання щодо оплати товару, а саме встановили, що за кожний банківський день затримки оплати за товар покупець сплачує постачальнику 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом порушив своє зобов'язання, передбачене п. 7.4 Договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом передбаченої Договором пені в сумі 26946,00 грн. та 3 % річних в сумі 3199,07 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечував, оскільки за умовами п. 4.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі належно оформлених первинних документів та Акту введення в експлуатацію.

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що після поставки товару постачальник надає покупцеві послуги з інсталяції та навчання з експлуатації та технічного обслуговування товару для технічного персоналу покупця в кількості не більше 8 (восьми) чоловік з видачею відповідних сертифікатів, після чого сторонами підписується Акт введення в експлуатацію.

Відтак, як зазначив відповідач за зустрічним позовом, оплата за товар знаходиться у безпосередній залежності не тільки від належного оформлення первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладної), а й від підписання Акта введення в експлуатацію.

Оскільки Акти введення в експлуатацію товару були належним чином оформлені (підписані з боку покупця та постачальника, проставлені на них печатки) 28.01.2016 та 29.01.2016 (копії актів залучені до матеріалів справи), то, на думку відповідача за зустрічним позовом, саме з 28.01.2016 та 29.01.2016 необхідно відраховувати 30 (тридцять) календарних днів для оплати за поставлений товар, а отже, оплата покупцем за поставлений товар 15.02.2016 була здійснена в порядку та в строки, встановлені Договором.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом стверджував, що затримка підписання Актів введення в експлуатацію стала наслідком дій/бездіяльності відповідача за зустрічним позовом, які призвели до порушення права позивача за зустрічним позовом на своєчасне отримання оплати за поставлений на підставі Договору товар.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін за первісним позовом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 44-221 від 03.11.2015 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, зокрема, що за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого/невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Звертаючись з первісним позовом до суду, позивач за первісним позовом стверджував про порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки товару за Договором.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язався поставити протягом 2015 року покупцю (позивачу за первісним позовом) у власність переносний рентгенотелевізійний комплекс (код ДКПП 016:2010 - 26.60.1 устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до умов Договору (п. 5.1) товар мав бути поставлений постачальником (відповідачем за первісним позовом) протягом 30 (тридцяти) днів з дати підписання Договору, тобто до 03.12.2015 включно.

Натомість фактично товар був поставлений постачальником лише 31.12.2015, що підтверджується видатковою накладною від 31.12.2015 № РН-0001764, товарно-транспортною накладною від 31.12.2015 № 35 та прибутковим ордером від 31.12.2015 № 74. Відповідач за первісним позовом не заперечував факт поставки ним товару 31.12.2015.

Зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки товару за Договором в період з 04.12.2015 по 30.12.2015, що відповідно до умов п. 7.4 цього Договору є підставою для стягнення з останнього пені у розмірі 0,1 відсотка вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за період з 04.12.2015 по 30.12.2015, наведеного позивачем за первісним позовом у тексті позовної заяви, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний позивачем за первісним позовом арифметично вірно, відповідно до умов Договору та встановлених обставин справи, а отже, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 80838,00 грн. пені за період з 04.12.2015 по 30.12.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення вимог первісного позову, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. покладається на відповідача за первісним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір № 44-221 від 03.11.2015 за своєю правовою природою є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Зокрема, за приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За прострочення покупцем оплати за товар сторони передбачили відповідальність згідно пункту 7.4 Договору.

Звертаючись із зустрічним позовом до суду, позивач за зустрічним позовом стверджував про порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався поставити протягом 2015 року покупцю (відповідачу за зустрічним позовом) у власність переносний рентгенотелевізійний комплекс (код ДКПП 016:2010 - 26.60.1 устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.

Згідно з додатком № 1 до Договору постачальник зобов'язався поставити покупцю у власність два переносних рентгенотелевізійних комплекси загальною вартістю 2994000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.4 Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на склад покупця за адресою: 03999, м. Київ, вул. Кірпи, 2, а перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної та видаткової накладної) на склад покупця.

Згідно умов п. 4.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем (відповідачем за зустрічним позовом) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (позивача за зустрічним позовом) впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладної) та Акту введення в експлуатацію, наданих покупцю.

Пунктом 5.9 Договору сторони також узгодили, що після поставки товару постачальник надає покупцю послуги з інсталяції та навчання з експлуатації та технічного обслуговування товару для технічного персоналу покупця в кількості не більше 8 (восьми) чоловік з видачею відповідних сертифікатів, після чого сторонами підписується Акт введення в експлуатацію.

Отже, умовами Договору сторони передбачили здійснення покупцем (відповідачем за зустрічним позовом) оплати за поставлений товар на рахунок постачальника (позивача за зустрічним позовом) впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі належно оформлених та наданих покупцю документів, які безпосередньо вказаних у п. 4.1 Договору, а саме:

- первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладної);

- Акту введення в експлуатацію.

Матеріалами справи, а саме належно оформленими видатковою накладною від 31.12.2015 № РН-0001764, товарно-транспортною накладною від 31.12.2015 № 35 та прибутковим ордером від 31.12.2015 № 74, підтверджується факт поставки спірного товару 31.12.2015.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні Акти введення в експлуатацію товару, які належним чином оформлені сторонами (підписані уповноваженими представниками сторін та містять відтиск печатками/штампу сторін) 28.01.2016 та 29.01.2016.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача за зустрічним позовом з приводу того, що затримка підписання Актів введення в експлуатацію стала наслідком саме дій/бездіяльності відповідача за зустрічним позовом (ненадання відповідачем за зустрічним позовом згоди на проведення інсталяції та навчання технічного персоналу в місті Києві в день поставки обладнання або перший післясвятковий робочий день, направлення ним рентгенотелевізійних комплексів до Дніпропетровської та Харківської областей, а відтак необхідність проведення позивачем за зустрічним позовом інсталяції та навчання технічного персоналу за місцем їх знаходження, що створювало для останнього додаткові обов'язки та витрати).

Так, суд звертає увагу, що якщо умовами пункту 5.2 Договору сторони узгодили місце поставки товару (на склад покупця за адресою: 03999, м. Київ, вул. Кірпи, 2), то умовами пункту 5.9 Договору сторони лише встановили обов'язок постачальника надати покупцю послуги з інсталяції та навчання з експлуатації та технічного обслуговування товару для технічного персоналу покупця, в той час як місце та час надання вказаних послуг сторони не узгодили ані в пункті 5.9 Договору, ані в інших пунктах Договору.

За таких обставин, доводи позивача за зустрічним позовом з приводу визначення місця надання вищевказаних послуг за місцем поставки товару (м. Київ), суд відхиляє як такі, що не відповідають умовам Договору.

При цьому стосовно посилань позивача за зустрічним позовом на приписи ст. 532 ЦК України, згідно яких, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, то виконання зобов'язання провадиться, зокрема, за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна); за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника, суд відзначає наступне.

Листами УДППЗ "Укрпошта" від 15.01.2016 № 44-20, від 25.01.2016 № 44-28 позивача за зустрічним позовом було проінформовано про відправлення рентгенотелевізійних комплексів до Дніпропетровської і Харківської області та зазначено про необхідність надання позивачем за зустрічним позовом послуг з інсталяції та навчання з експлуатації та технічного обслуговування товару для технічного персоналу покупця, що передбачено умовами Договору. Факт надсилання листів відповідного змісту безпосередньо свідчить, що станом на час їх складання вказані послуги позивачем за зустрічним позовом надані не були. При цьому твердження позивача за зустрічним позовом про те, що одночасно з поставкою обладнання 31.12.2015 (а отже, знаходження товару у м. Києві) ним було запропоновано провести інсталяцію та навчання технічного персоналу покупця в цей же робочий день або перший післясвятковий робочий день, на що відповідач за зустрічним позовом згоду не надав, фактично є голослівними, оскільки докази на їх підтвердження позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не залучені.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищенаведені умови п.п. 4.1, 5.9 Договору та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що 30 (тридцять) календарних днів для оплати за поставлений товар в спірному випадку відраховуються саме після 28.01.2016 та 29.01.2016. А отже, відповідач за зустрічним позовом повинен був оплатити поставлений позивачем за зустрічним позовом товар не пізніше 28.02.2016 (включно).

Матеріалами справи, зокрема, банківською випискою по рахунку ТОВ "Медігран Україна" за 15.02.2016, підтверджується, що оплата за поставлений товар в повному обсязі була здійснена відповідачем за зустрічним позовом шляхом перерахування 15.02.2016 грошових коштів у сумі 2994000,00 грн. на рахунок позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату за поставлений товар в порядку та в строки, встановлені Договором.

В свою чергу, встановлені судом обставини справи повністю спростовують доводи позивача за зустрічним позовом про порушення відповідачем на зустрічним позовом договірного зобов'язання щодо своєчасної оплати товару.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, настають у разі порушення зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені правові норми та відсутність факту порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання щодо своєчасної оплати товару за Договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності згідно п. 7.4 Договору та ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення пені та 3% річних відповідно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача за зустрічним позовом належних та достатніх обґрунтувань своїх вимог, а тому в задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні зустрічного позову, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медігран Україна" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 36, офіс 6; ідентифікаційний код 39501990) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; ідентифікаційний код 21560045) 80838,00 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 00 коп.) пені, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.2016

Суддя Гумега О.В.