Рішення № 57431661, 13.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016р. Справа № 914/675/16

Господарський суд Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львівдо відповідача:Червоноградської центральної міської лікарні, м. Червоноград, Львівська областьпро:стягнення 3459,83 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники:

від позивача: Гентош Р.Є. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів, надалі - позивач, до Червоноградської центральної міської лікарні, м. Червоноград, Львівська область, про стягнення коштів в сумі 3459,83 грн., з яких три відсотки річних в розмірі - 69,85 грн., інфляційні втрати - 3389,98 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2016 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 13.04.2016 р.

31.03.2016 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків та докази його надіслання відповідачу.

13.04.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В засідання суду 13.04.2016 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та просив задоволити позовні вимоги. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в засідання суду 13.04.2016 р., хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2015 р. у справі № 914/4605/24 уточнені (збільшені) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Червоноградської центральної міської лікарні на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основний борг у розмірі 9442 грн. 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 2725 грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 417 грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

10.03.2015 видано наказ про примусове виконання рішення.

Як вбачається з вказаного рішення, за несвоєчасну оплату виконаних робіт згідно договору від 01.07.2013 р. за № ІП-14КЗ з відповідача, зокрема, стягнуто інфляційні втрати за період з серпня 2013 р. по січень 2015 р., а також три проценти річних за період з 31.07.2013 р. по 20.02.2015 р.

З долученої до матеріалів справи виписки з банку заборгованість щодо сплати основного боргу погашена відповідачем 22.05.2015 р.

Зважаючи на те, що Червоноградською центральною міською лікарнею борг не сплачено вчасно, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 3389,98 грн. інфляційних втрат та 69,85 грн. 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, а кошторисом доходів видатків Червоноградської центральної міської лікарні на 2015 р. не було передбачено видатків на оплату судових витрат та погашення заборгованості минулих періодів. Крім того, відповідач зазначив, що відсутні підстави для стягнення боргу відповідно до ст. 625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. за № 14 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Щодо тверджень відповідача про те, що заборгованість виникла у зв'язку із недофінансуванням видатків Червоноградської центральної міської лікарні, як бюджетної установи, суд зазначає, що відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446. Також у п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі №15/5027/715/2011).

Окрім того, відсутність бюджетних асигнувань, на яку посилається відповідач, не доведена належними та допустимими доказами.

Суд, враховуючи вищенаведені норми законодавства, у зв'язку з несвоєчасною оплатою заборгованості відповідачем, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована.

Враховуючи вищенаведене та провівши перерахунок суми позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в сумі 3389,98 грн., нарахованих протягом лютого 2015 р. - травня 2015 року. Позовна вимога про стягнення 69,85 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.02.2013 р. по 21.05.2015 р. включно, підлягає також до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Івасюка, буд. 2; ідентифікаційний код 01996869) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79015 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3389,98 грн. інфляційних втрат, 69,85 грн. трьох процентів річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2015 р.

Суддя Артимович В.М.