Рішення № 57431656, 25.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" квітня 2016 р. Справа № 911/815/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія", (40031, Сумська обл., місто Суми, проспект Курський, будинок 147-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" (08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Енергетиків, будинок 2)

про стягнення 923726,44 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №2 від 05.01.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 29.03.2016).

суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Технологія" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" про стягнення збитків у розмірі 31778,83 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.03.2016 становить 923726,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов'язків за договором-заявкою разового надання транспортно-експедиторських послуг №1412 від 14.12.2015, що полягає у втраті наданого до перевезення вантажу третіми особами, залученими відповідачем для виконання договору, наслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі 31778,83 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.03.2016 становить 923726,44 грн.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що згідно договору-заявки №1412 від 14.12.2015 він взяв на себе зобовязання зі збереження вантажу лише у разі фактичного його отримання для перевезення і відповідальності за дії інших транспортних компаній чи будь-яких третіх осіб при перевезенні вказаного вантажу, в тому числі його втрати, не несе. У додаткових поясненнях відповідач також вказує на те, що, на його думку, договір-заявка у встановленому законом порядку у вигляді договору, підписаного обома сторонами і скрапленого їхніми печатками, не укладався, а тому стверджує, що договір заявка в редакції відповідача не містив умов щодо покладення на нього відповідальності за дії залучених ним для виконання договору третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд

встановив:

14.12.2015 між ПАТ "Технологія" (Замовник) та ТОВ "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" (Експедитор) укладено договір-заявку разового надання транспортно-експедиторських послуг №1412 (Договір), на наступних умовах:

- Вантажовідправник NV Bekaert SA Бекарстраат, 2 8550

- Час та місце завантаження - м. Звевегем 14-15.12.2015р. 8.00 год.

- Відповідальна особа при завантаженні - Скрипченко-Кукса (тел. 0542 671411)

- Вантажоодержувач AT «Технологія»

- Місце і час розвантаження - м. Суми, пр. Курський, 147 А 21.12.2015р. 8.00 год.

- Відповідальна особа при розвантаженні - Скрипченко-Кукса (тел. 0542 671411)

- Маршрут : м. Звевегем (Бельгія) - м. Суми (Україна)

- Найменування та характер вантажу: Металевий гальванізований дріт

- Вага вантажу 21т Обєм 86 м . Кількість і тип автомобіля CMR, тент, чиста

- Автомобіль В1347ВВ Напівпричіп В0217ЕС Водій, ПІБ ОСОБА_3

- Телефон водія +359886030313 м. Яготин.

Згідно з пунктом 8.6 Договору експедитор зобовязаний забезпечити збереження вантажу під час перевезення, перевалку та збереження, доставку вантажу вантажоодержувачу в обумовлений строк.

Відповідно до пункту 12 Договору експедитор несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до передання вантажоодержувачу. Експедитор також несе відповідальність за дії та упущення третіх осіб, які були долучені ним до виконання цього Договору заявки, в тому ж порядку, як за свої власні дії.

Як вбачається з пакувальних листів №4209742605 від 30.11.2015 та №4209757159 від 30.11.2015 і товарно-транспортної накладної міжнародного зразка CMR від 14.02.2015, вантаж (металевий гальванізований дріт, вага брутто 20130 кг.) було прийнято до перевезення підприємством «КУМАНОВ ЛОГІСТИК EOOD».

Згідно інвойсу №8510227830 від 14.10.2015 поставка здійснюваласть на умовах Інкотермс 2010 за маршрутом м. Звевегем (Бельгія) - м. Суми (Україна), загальна вартість вантажу складає 31778,83 євро і сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №459 від 09.12.2015.

15.12.2015 ПАТ "Технологія" отримало від відповідача лист про підозру в шахрайстві, в якому останній зазначив, що згідно договору-заявки №1412 від 14.12.2015 для перевезення вантажу ним залучено підприємство «КУМАНОВ ЛОГІСТИК EOOD», авто «Рено» В1347ВВ/В0217ЕС, водій ОСОБА_3 ОСОБА_1. 14.12.2015 вказаний автомобіль завантажено, проте водій на зв'язок не виходить, а представник «КУМАНОВ ЛОГІСТИК EOOD» повідомив, що вказаний автомобіль на підприємстві не обліковується.

Довідкою Сумської митниці ДФС України №117/10-18-70-24-56 від 11.01.2016 підтверджено факт неприбуття вищевказаного транспортного засобу до зони діяльності Сумської митниці ДФС України.

22.12.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про відшкодування втраченого вантажу в сумі, еквівалентній 31778,83 євро.

05.02.2016 позивач отримав відповідь на вказану претензію, в якій відповідач не визнає своєї вини в завданні майнової шкоди та не вбачає підстав для відшкодування вартості втраченого вантажу.

Оскільки вантаж на адресу ПАТ "Технологія" не доставлений, а вартість втраченого вантажу відповідачем не відшкодована, позивач звернувся до суду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Аналогічною є норма статті 932 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частина друга статті 932 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 618 Цивільного кодексу України встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є особою, яка згідно договору та закону несе відповідальність перед клієнтом за незбереження товару, прийнятого до перевезення на виконання умов договору-заявки №1412 від 14.12.2015.

Згідно статті 526 ЦК України та частини першої статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо твердженнь відповідача про неналежний порядок укладення Договору та невідповідність його умов щодо відповідальності експедитора за дії третіх осіб досягнутій сторонами домовленості та варіанту договору в редакції відповідача, то суд встановив наступне.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Як стверджують сторони, ОСОБА_4 передавався сторонами одна одній для узгодження і підписання засобами електронного звязку.

У судових засіданнях представником позивача був наданий для огляду суду і представникам відповідача ОСОБА_4, текст якого відтворений засобами технічного копіювання, однак на останньому аркуші містяться підписи і печатки обох сторін.

Будь-які докази того, що зміст умов цього Договору не відповідає домовленості, яка була досягнута сторонами, або наявності іншого варіанту договору, відповідачем не надані. Доводи позивача відповідачем не спростовані.

За результатами оцінки всіх поданих доказів суд вважає, що договір-заявка був укладений сторонами в редакції, що міститься в матеріалах справи.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. А відтак експедитор відповідає за втрату вантажу у розмірі фактичної шкоди.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за втрачений вантаж в розмірі 31778,83 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.03.2016 року становить 923726,44 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ", (08292, Київська обл., місто Буча, вул. Енергетиків, будинок 2, ідентифікаційний код 37563882) на користь Приватного акціонерного товариства "Технологія", (40031, Сумська обл., місто Суми, проспект Курський, будинок 147-А, ідентифікаційний код 14022407) заборгованість за втрачений вантаж в розмірі 31778 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят вісім) євро 83 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.03.2016 року становить 923726 (девятсот двадцять три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 13855 (тринадцять тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 90 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення 27.04.2016