Рішення № 57431451, 13.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016Справа №910/2576/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування»

до 1) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 20 372,66 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 20 372,66 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.06.2015 р. о 13 год. 50 хв. на перехресті пров. Приладного - просп. Палладіна в м. Києві, за участю транспортних засобів «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_1, що належить та під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, що належить ТОВ «Транс-Груп».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/2576/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства суду 01.03.2016 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит; 14.03.2016 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву та 16.03.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.03.2016 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі, надав суд оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Відповідачі уповноважених представників до судового засідання 16.03.2016 р. не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників відповідачів у судове засідання та для дослідження доказів у справі, ухвалою від 16.03.2016 р., керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 13.04.2016 р.

Представники сторін у судове засідання 13.04.2016 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 13.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

21.05.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рітейл-Страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман Страхування», (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1221.01.14, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_1.

За вказаним договором страхова сума - 330 000,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

03.06.2015 р. о 13 год. 50 хв. на перехресті пров. Приладного - просп. Палладіна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_1, що належить та під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, що належить ТОВ «Транс-Груп», що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 03.06.2015 р. та довідкою про ДТП № 65169284 (копії в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_2, і його вина встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2015 р. у справі № 759/9067/15-п провадження 3/759/2755/15.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

08.06.2015 р. було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція за системою Audatex.

ТОВ «Автопасаж» надало рахунок № П_СчТ00738 від 08.06.2015 р., згідно з яким пошкоджений автомобіль потребував ремонтних робіт та заміни запчастин на загальну суму 56 065,60 грн. з ПДВ.

У відповідності до звіту ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 09.06.2015 р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 34 458,10 грн.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

11.06.2015 р. позивачем було складено страховий акт № 00707.1501.01к, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 54 830,76 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 в сумі 54 830,76 грн. на рахунок ТОВ «Автопасаж», що підтверджується платіжним дорученням № 1250 від 16.06.2015 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» № АІ/7533645 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_2.

На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_2, який керував транспортним засобом «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_2, перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп».

16.02.2015 р. позивач звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страхування» про відшкодування страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/7533645.

01.12.2015 р. ПрАТ «СК «АХА Страхування» виплатило позивачу частину відшкодування в розмірі 34 458,10 грн.

Таким чином, різниця між страховою сумою (лімітом відповідальності відповідача-1) та фактичною виплатою, здійсненою останнім, склала : 15 541,90 грн. (50 000,00 грн. - 34 458,10 грн. = 15 541,90 грн.).

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала цивільну відповідальність, у раз недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових службових) обов'язків.

За таких обставин, у відповідача-2 виникло зобов'язання відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності відповідача-1 за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/7533645 в розмірі: 4 830,76 грн. (54 830,76 грн. - 50 000,00 грн. = 4 830,76 грн.).

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман Страхування» звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» про стягнення 20 372,66 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_2, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

За приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових службових) обов'язків.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала цивільну відповідальність, у раз недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7533645 встановлена франшиза у розмірі - нуль, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

ПрАТ «СК «АХА Страхування» у відзиві на позовну заяву просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 15 541,90 грн. є незаконними, необґрунтованими та не доведеними, оскільки виходять за обсяг відповідальності страховика по закону.

Також відповідач зауважив, що позивачем була визначена ціна позову без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, хоча в звіті ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 09.06.2015 р. вартість відновлювального ремонту була розрахована за Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 145/5/2092 (надалі - Методика), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та становить 34 458,10 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на які посилається позивач, не можуть застосовуватися до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, оскільки позивач вважає, що він не є потерпілою особою в розумінні Закону. При цьому, свої зауваження відповідач обґрунтовує позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові суду від 04.11.2014 р.

Господарський суд м. Києва не приймає доводи відповідача-1, оскільки посилання на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 04.11.2014 р., не спростовують позовні вимоги, які заявлені позивачем до відповідача у даній справі.

Крім того, вимоги позивача не виходять за ліміт відповідальності за матеріальну шкоду, передбачений полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/7533645 - 50 000,00 грн., оскільки чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідач-2 жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» щодо: стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суми завданої шкоди в розмірі 15 541,90 грн. (50 000,00 грн. ліміт страхування - 34 458,10 грн. фактична виплата = 15 541,90 грн. недоплата); щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» різниці між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності відповідача-1 за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/7533645 в розмірі 4 830,76 грн. (54 830,76 грн. - 50 000,00 грн. = 4 830,76 грн.), підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» (вулиця Здолбунівська, 7-Д, корпус 3, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 30930046) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15 541 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одну) грн. 25 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танс-Груп» (бульвар Івана Лепсе/Академіка Каблукова, 51/16, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код 31861974) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» (вулиця Здолбунівська, 7-Д, корпус 3, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 30930046) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн. 75 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.04.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина